Чернігівський обласний Центр народної творчості

Обласний семінар-практикум «Традиційний віночок – краса дівоча» вдався на славу!

lena — Fri, 27 Mar 2026 07:34:29 GMT

26 та 27 березня Обласний центр народної творчості гостинно вітав учасниць семінару-практикуму «Традиційний віночок – краса дівоча». Чесно кажучи, спершу планували вкластися в один день, але охочих доторкнутися душею до старовинного мистецтва з поетичною назвою вінкарство та дізнатися більше про цікавинки й секрети традиційного воскованого віночка України і Чернігівщини зокрема виявилося так багато, що мерщій переформатувалися на дводенку. До чудового пізнавально-творчого заходу, який відбувся за сприяння Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, долучилися представниці Березнянської, Кіптівської, Тупичівської, Седнівської, Корюківської, Ніжинської, Понорницької Новгород-Сіверської, Михайло-Коцюбинської, Куликівської, Малодівицької громад, а також мешканки Чернігова, які дізналися про семінар із соцмереж та виявили щире бажання доєднатися. Серед наших гостей – очільниці і працівниці управлінь та відділів освіти, культури і туризму, інших поважних установ, будинків культури, центрів культури й дозвілля, керівниці клубів, громадських організацій, освітянки, артистки, бібліотекарки… Скажімо, працівниці ДНЗ «Колосок» (село Вертіївка Ніжинського району) завітали до нас, напевно, всім невеликим дружним колективом. З вітальним словом до гостей звернулася директорка ОЦНТ Надія Заваліна. Провідна методистка і талановита майстриня Маріанна Ваценко прикрасила початок заходу віршем Людмили Савчук «Український віночок» і нагадала про народні обряди, пов’язані з цим атрибутом дівочої краси (Івана Купала, свято останнього снопа). А відтак слово було надано дослідниці і майстрині-вінкарці Любові Потапенко. Пані Люба віднедавна захопилася вивченням історії традиційного українського воскованого віночка й відродженням техніки його створення. У її «арсеналі» – чимало знань, давніх і більш сучасних світлин, а також – практичні вміння, якими мисткиня щедро поділилася з присутніми. Усі залюбки слухали змістовну розповідь, із зацікавленням роздивлялися фотографії. Запам’яталося багато чого, але, на жаль, усіх тих цікавинок передати неможливо. Тому – хоч трішки, хоч про щось одне… Виявляється, в кожному куточку України і навіть нашої Чернігівщини віночки мали свої особливості. За величиною вінка й кількістю восковиць (отих «краплиночок», «ягідок», «пуп’яночків», які є в кожному дівочому вінку) визначався ступінь заможності і статусності нареченої (або навіть місцевості, де вона живе). Бо колись парафін (або, як його називали, білий віск) був недешевим матеріалом, і дозволити собі його придбати могли тільки люди з неабияким матеріальним достатком. Скажімо (згідно з дослідженнями пані Любові), у нас однією з найбагатших була Прилуччина, а от на Коропщині та Ріпкинщині жили набагато скромніше. Тут віночки були або простенькі, паперові, або й зовсім їх не було. Тому заміж виходили в хусточках, а коли наречена була з іншої місцевості й мала віночок із восковицями, на ту красу сходилися подивитися, певно, всі мешканці села. А чи знаєте ви, що символізують спіральки-дротики? То безкінечники життя. Що цікаво, були такі куточки України, де про віночки й вінкарство не забували ні на мить (Одещина, Черкащина, Вінниччина, Кіровоградщина, Київщина). А от на нашому Придесенні, на жаль, те все трішки призабулося. Ось і заходилася Любов Михайлівна боротися з тим забуттям. І, слід сказати, робить вона це просто казково! А допомагають у цьому небайдужі люди, які надають просто-таки безцінні матеріали! Як дослідниця пані Люба вдячна за співпрацю керівниці народного аматорського фольклорного ансамблю «Горлиця» Прилуцького міського будинку культури, авторці й керівниці етнопроєкту «Скарбниця» Вікторії Лемещенко. Пані Вікторія активно досліджує нематеріальну культурну спадщину свого рідного краю, зокрема цікавиться і традиційними віночками, один із яких передано до Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара». Далі від теорії плавно перейшли до практики. Кожна з учасниць заходу власноруч виготовила весільну бутоньєрку. Здавалось би, прості й доступні матеріали: тоненькі дротики, білий та кольоровий папір, вата, клей, стрічки, парафін… А яка невимовна краса виходить! Робота, слід сказати, тонка й копітка. Тому стати помічницями залюбки згодилися абсолютно всі майстрині ОЦНТ: Антоніна Пустовойт, Наталія Войстрикова, Лідія Гончар, Аліна Каплюк, а також провідна методистка Софія Петрова. А наша пані Маріанна встигала і у творчій справі підсобляти, і фотокором підробляти. До речі, завітав до нас і справжній профі фотосправи Віктор Кошмал, який люб’язно надав добірку своїх світлин. Отже, фоторепортаж другого дня чекайте окремим постом. Наприкінці заходу всі наші гості отримали сертифікати учасниць обласного семінару-практикуму «Традиційний віночок – краса дівоча». А на додачу – ціле море позитивних емоцій. Плюс нові знання і навички. Дякуємо Любові Потапенко за творчу співпрацю й відродження давніх українських традицій, учасницям – за неймовірну активність, а ЗСУ – за можливість жити і творити в наш буремний час. Дякуємо кожній прекрасній пані, яка завітала до нас. Окремий великий респект представницям прикордонних громад за те, що знайшли можливість приїхати, за те, що, попри всі випробування долі продовжують тримати культурний фронт! Велика і щира подяка Михайло-Коцюбинській громаді за подарунок – ніжну квіткову композицію, яка стане ще однією окрасою нашого закладу. Суперактивним березинкам Марії Шевченко і Надії Янчук низький уклін за гостинці – конопляний пряник та хрусткі смачнючі вергуни – і за мінівиставку ляльок-мотанок, якими могли в перший день семінару помилуватися всі присутні. Хай буде весна! Хай будуть сонячні теплі дні! Хай будуть небеса чисті й віночки барвисті! Хай буде Перемога і ще багато-багато прекрасних творчих зустрічей у затишних стінах нашого ОЦНТ!

Враженнями ділилася Лана Світко

Майстеркласи

lena — Wed, 25 Mar 2026 14:10:25 GMT

25 березня до нас завітали чудові, натхненні та допитливі вихованці мистецької школи Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району (викладач вищої категорії — Наталія Вікторівна Пильцова), а також талановиті діти художньо-естетичного гуртка «Палітра» І–ІІІ ступенів Чернігівської міської ради. ✨ Зустріч відбулася у творчій, теплій атмосфері під керівництвом керівника студії КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР — Олексія Ященка. Талановитий майстер захопливо розповів про дивовижний світ глини: що з неї можна створити, звідки вона походить і як умілі руки перетворюють звичайний матеріал на справжнє мистецтво. А найцікавіше — діти мали змогу власноруч пройти всі етапи створення виробу під час покрокового майстеркласу з виготовлення глиняної пташки. 🕊️ Очі світилися радістю, а маленькі долоньки старанно творили свої перші шедеври. Дітям надзвичайно сподобалося — атмосфера була наповнена щирими емоціями, захопленням і творчим натхненням! 💛 Особливо приємно бачити, як у дітей розвивається естетичний смак, любов до мистецтва та бажання творити прекрасне. Саме такі моменти надихають і дарують віру в майбутнє. Щиро дякуємо нашим Захисникам і Захисницям за можливість жити, навчатися, працювати й творити під мирним небом.

Виїзні майстеркласи

lena — Wed, 25 Mar 2026 13:48:21 GMT

23 березня керівники студій КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР — Антоніна Пустовойт та Микола Тараненко — провели виїзний майстерклас для дітей шкільного віку в Киїнській об’єднаній територіальній громаді. Захід став справжнім святом творчості, натхнення та живого дотику до українських традицій. Майстер з гончарства Микола Володимирович Тараненко захопливо розповів дітям про секрети своєї справи, поділився тонкощами роботи з глиною та відкрив дивовижний світ народного ремесла. Під його чуйним керівництвом звичайні шматочки глини в дитячих руках перетворювалися на унікальні народні іграшки, наповнені теплом і щирістю. Діти із захопленням опановували основи гончарства, із цікавістю досліджували матеріал, відчуваючи себе справжніми майстрами. Кожен виріб став особливим — маленьким символом творчості та пам’яткою про цей незабутній день. Не менш захопливою була і частина майстеркласу з ткацтва. Антоніна Пустовойт познайомила дітей із традиційною технікою ткацтва на бердечку. Вона доступно та натхненно пояснила покрокові етапи створення виробів, розкриваючи красу і глибину цього давнього ремесла. Діти із задоволенням поринули у процес, створюючи власні маленькі ткані шедеври. Щирі емоції, зацікавлені погляди та радість від власноруч створених виробів стали найкращим підтвердженням того, що народне мистецтво живе, передається і надихає нові покоління. Такі зустрічі не лише знайомлять дітей із традиціями, а й формують любов до рідної культури, розвивають творчі здібності та залишають у серцях теплі спогади на довгі роки.

Виїзний майстерклас з писанкарства

lena — Wed, 25 Mar 2026 12:35:09 GMT

Сьогодні, за сприяння групи компаній Agrotrade Group при Олишівської селищної територіальної громади, відбувся виїзний майстерклас з писанкарства. Захід провели керівник студії Аліна Каплюк та провідний методист Маріанна Ваценко з КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР. Діти не лише дізналися про традиції та символіку писанки, а й власноруч створили свої маленькі шедеври, вкладаючи в них старання, фантазію та частинку душі. Майстерклас став чудовою нагодою для дітей зануритися у глибину народних звичаїв та створити унікальні писанки. У доступній та захопливій формі учасники навчились користуватися писачком, воском та фарбами, а також дізналися про значення символів, що зображуються на писанках. В результаті кожна дитина змогла створити саме «свою» писанку — особливу, яка не лише зберігає тепло її рук, а й притягуватиме злагоду та добро у родину протягом усього року.

Майстерклас з писанкарства для учнів школи мистецтв при Чернігівському фаховому музичному коледжі ім. Л.М.Ревуцького

lena — Wed, 25 Mar 2026 11:19:46 GMT

23 березня в КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР відбувся черговий майстерклас, присвячений давній українській традиції — писанкарству. Провідний методист, керівник студії Маріанна Ваценко ознайомила дітей зі стародавньою технікою розпису яєць за допомогою воску — унікальним способом створення писанок. Цей вид народного мистецтва називають «писати писанку», адже візерунки на шкаралупі не малюють, а наносять воском, використовуючи спеціальний інструмент — писачок. Майстерклас організувала викладач образотворчого мистецтва школи мистецтв при Чернігівському фаховому музичному коледжі ім. Л.М.Ревуцького Лілія Богданович. Провела захід Маріанна Ваценко — провідний методист КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР, фахівчиня з декоративно-прикладного мистецтва, яка перетворила заняття на справжній творчий процес. Під час майстеркласу учасники дізналися цікаві факти про історію писанкарства: походження традиції, значення кольорів і орнаментів, символіку візерунків. Майстриня також представила власні роботи. Діти із захопленням створювали свої писанки, вкладаючи у них старанність, фантазію та натхнення. По завершенні заняття кожен учасник презентував власний символічний «оберіг». А ви вже написали свою писанку до Великодня? Якщо ні — завітайте до КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР!

Майстеркласи

lena — Wed, 25 Mar 2026 11:02:16 GMT

Напередодні Великодня до КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР завітали вихованці мистецької школи Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району (викладач вищої категорії — Наталія Вікторівна Пильцова), а також діти художньо-естетичного гуртка «Палітра» І–ІІІ ступенів Чернігівської міської ради. Для юних учасників було організовано захоплюючий майстерклас " Мальованка", який провела керівник студії образотворчого мистецтва КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР Аліна Каплюк. Під час заняття діти ознайомилися з давніми українськими традиціями художнього розпису , символікою орнаментів і кольорів, а також технікою створення унікальних візерунків. Учасники мали можливість власноруч створити мальованки, проявити фантазію та творчі здібності, відчути атмосферу народних звичаїв і великоднього настрою. Такі заходи сприяють збереженню та популяризації української культурної спадщини, розвитку естетичного смаку й поваги до народного мистецтва серед молодого покоління. Діти отримали щирі позитивні емоції, нові знання та незабутні враження від творчого процесу

Онлайн-проєкт «Що для мене Чернігівщина»

lena — Tue, 24 Mar 2026 09:46:12 GMT

У межах онлайн-проєкту «Що для мене Чернігівщина» нам надійшов дуже цікавий лист. Уже було про мальовничу природу, відомих людей, пісню, поезію тощо… Ось вам іще одна відповідь на запитання. Чернігівщина – це неповторні діалекти. Що не куточок – то свій говорочок, що не сільце – то красне слівце… Отже, до вашої уваги – оповідь поета, перекладача, вихідця із Кладьківки Михайла Литвинця «Поліський говір придесенської Кладьківки». Наразі Михайло Іванович проживає у Києві. Записав краєзнавець із Кладьківки Анатолій Чумаченко (рік запису – 2025). Щиро дякуємо вам, шановні Михайле Івановичу та Анатолію Андрійовичу, за цей направду безцінний допис, у якому збережено частинку мовного розмаїття вашого рідного села – маленької, але такої затишної краплиночки на мапі нашого рідного Придесення! Поліський говір придесенської Кладьківки Село Кладьківка, що в самому центрі Чернігівщини, розташоване на лівому березі Десни і межує зі сходу на південь із селами Воловиця, Дуболугівка (колишні Британи), Дрімайлівка й Хибалівка. Кладьківка поєднана з ними своєрідним поліським говором, що має і деякі власні особливості. Говір Кладьківки, як і весь поліський, невіддільний від основного лексичного фонду української мови й підтверджує її віковічність та історичні зв’язки з іншими народами й культурами. Іноді одне слово може підтвердити цю тезу, як-от кладьківський льос, адже воно й білоруське лес, польське los і шведське lott. У кладьківському говорі єсть немало слів, що не зафіксовані у «Словарі» Бориса Грінченка, в одинадцятитомному «Словнику української мови», обмаль їх і у «Словнику поліських говорів» Панаса Лисенка. Такі слова незрідка перекликаються з білоруськими: вишки – вышкі, суточки – сутачкі, трусь – трусь, двері – дзверы, знаходити – знаходзіць, дак – дык. Наявні також і суто місцеві знахідки, які аж просяться в літературну мову. Приміром, згаданий одинадцятитомник подає кальку з російської заділ, одначе слово заділати (російською заделать) навряд чи припустиме в нашій мові. Тут аж проситься народний відповідник заначка. Або ще й таке. В українській мові нема слівця клюв, проте похідне від нього клювати давно прижилося у вислові «риба клює». Ні, ще раз ні! Риба не має дзьоба, тому й не клює, а сіпає, як мовляють кладьківські вудкарі. Отже, виникає ще п’яте значення слова сіпати до чотирьох зареєстрованих у «Словнику української мови» (К., 1978, том 9, с. 228). Принагідно до двох загальновідомих синонімів борозна і розора слід би додати ще й третій, поетичний і незвичайний, що його зродила нелегка праця орача, – розплуга. Цікавий і діалектизм мигдан, тобто бузок. Він і досі звичний у навколишніх селах, на станції Вересоч, у колишньому райцентрі Куликівка і в місті Ніжині. Очевидно він тюркського походження, як і майдан. Поліський говір славної Кладьківки незмірно багатий на локалізми, які відлунюють від крутих берегів Десни й від зеленої стіни Малого лісу. Серед них назви кутків і вулиць, урочищ, долин та озер і все, з чим пов’язана людська доля. Такі та інші маловідомі чи забуті слова складають цей короткий словничок, який хоч трохи являє своєрідність поліського говору бодай малої частини середнього Подесення. 1. Балазувати – знічев’я перекладати і м’яти рибу. 2. Безкишкий – людина із запалим животом. 3. Блистовець – мешканець задесенського села, де живуть білоруси. 4. Брохатись – бовтати воду у прибережному зіллі, заганяючи рибу в кобошу. 5. Вишмальований – витертий до блиску. 6. Вишки – горище у хліві, на яке складають сіно. 7. Вудкар – вудильник. 8. Вудкова риба – наловлена вудкою. 9. Вудкувати – вудити рибу. 10. Гавкало – чоловік, який накидається на когось із лайкою. 11. Гіляра – вузький човен із дощок. 12. Дак – так. 13. Деснянський – прикметник, який вживається до всього, пов’язаного з Десною. 14. Дзюлити – дзижчати. 15. Дригайло – той, хто при розмові дриґає ногою. 16. Дриставка – сильний пронос. 17. Дубинівець – той, хто проживає на кутку Дубинівка. 18. Заброхать – замочити й забруднити штани. 19. Загалійовець – житель західної окраїни Кладьківки, де в минулому селилися козаки. 20. Задесенець – той, хто живе за Десною. 21. Задесенка – жінка чи дівчина із-за Десни. 22. Закандзюбитись – забагнутися, наверзтися. 23. Заначка – заділ. 24. Заріч – затока. 25. Зблезку – зблезку піти, тобто світ за очі. 26. Зблизу – тобто зблизька. 27. Зверганити – вчинити чи звершити щось незвичайне. 28. Здихляк – змарніла, виснажена голодом людина. 29. Здовійни – з довоєнного часу. 30. Зучитись – вивчитись. 31. Кіпка – дучка в бічній стороні печі. 32. Кобоша – рибальське конусоподібне знаряддя з лозяним остовом, обтягнуте сіткою. 33. Ковбик – тваринний шлунок, ковбаса, спечена в ньому. 34. Ковлях – засохлий шматок коров’ячого посліду. 35. Колодянка – назва озера. 36. Комарівець – житель колишнього райцентру, яким була Комарівка до 1959 року. 37. Кошелівець – житель села В. Кошелівка, що розташоване південніше від Кладьківки. 38. Критник – покрівельник. 39. Куликівець – житель селища міського типу Куликівка, райцентру. 40. Купака – купальник. 41. Криси – борти човна, гіляри, баркаса. 42. Либитися – глузливо посміхатися. 43. Ловінки – дитяча гра. 44. Лозянка – місцевий словотвір. Так у Кладьківці називають метких і звабливих дівчат, які виросли на Старій Пристані, де багато лози. 45. Льос – жеребок, доля. 46. Мердега – міцний тютюн. 47. Мигдан – бузок. 48. Морокудитись – морочитись. 49. Москалики – маленькі червонясті жучки. 50. Москаль – пекучий часник із крупними зубками. 51. Навзамашки – плавати, піднявши голову і безладно махаючи руками. 52. Наблотикатись – набити на чомусь руку. 53. Несклеса – незугарний. 54. Ніт – ні. 55. Носір – носар. 56. Обробитися – обкалятися (дитина обробилася). 57. Одноребрівка – кладьківський словотвір на означення кутка і вулиці, на якій хати стоять на одній стороні. 58. Пеник – пеньок. 59. Пересобачити – переробити на свій лад, переінакшити, як заманеться. 60. Підбіжки – підбігцем. 61. Підгавкувати – підтримувати когось у розмові. 62. Пішодрала – іти кудись босоніж. 63. Під’ялдикувати – під’юджувати. 64. Погуляти – злучитися. Корова погуляла, будемо з молоком. 65. По-жаб’ячи (плавати) – невміло. 66. Пожарня – приміщення пожежної частини. 67. Попісочник – пічкур. 68. Придесення – край обабіч Десни. 69. Пристанець – той, що проживає на Старій чи Новій Пристані. 70. Профільовка – рівна й утрамбована дорога, насипана землею з викопаних уздовж неї довгих бічних канавок, у які під негоду збігала вода. Робилася на початку війни (1941) як стратегічна. 71. Похатник – той, хто любить без мети й запрошення тинятися по чужих хатах. 72. Похатниця – та, що блукає по чужих хатах. 73. Рапуз – довгий і гострий пазур. 74. Реготно – смішно. 75. Розвезлий – розмоклий. Шлях після дощу. 76. Розплуга – борозна. 77. Ряди – вулиця у Кладьківці на південь від Панського саду й Малого лісу, де поміщики поселяли куплених кріпаків. 78. Сажалка – невелика штучна водойма для риби. Буває і велика, як от Панська сажалка у Кладьківці, викопана у Малому лісі ще кріпаками. 79. Сибіляти – витягати раз за разом вудкою з води спійману рибу. 80. Синійка – формочка для випікання хліба. 81. Сіпати – клювати (про рибу). 82. Собачка – приплюснуте шкіряне кільце біля пряжки, в яке втягується кінчик поясного ременя. 83. Спогодя – пізніше. 84. Стягайлівка – куток у Кладьківці, де хати стоять на віддалі одна від одної, немов стягаються докупи. 85. Суточки – вузький прохід між стінами двох хатин. 86. Сьорбавка – юшка, здебільшого пісна. 87. Топтуха – товчена й заправлена молоком картопля, кладьківське пюре. 88. Трам – сволок. 89. Учвурити – встругнути якусь штуку. 90. Хавкати – позіхати. 91. Хитряк – хитрун. 92. Хибалівець – житель села Хибалівка. 93. Цмулик – той, хто жадібно і ненаситно дудлить спиртне. 94. Чамолудний – дивакуватий. 95. Чернігівець – житель міста Чернігова. 96. Чижівець – той, хто живе на кутку Чижівка. 97. Шанька – пастуша торба. 98. Шкелювати – насміхатися, глузувати. 99. Шпуга – залізний прогонич у віконницях. 100. Шутяка – жартівник.

Запрошуємо на майстеркласи!

lena — Fri, 20 Mar 2026 08:45:20 GMT

Запрошуємо на майстерклас!

lena — Wed, 18 Mar 2026 08:38:17 GMT

Антоніна Пустовойт, керівник студії КЗ "Обласний центр народної творчості" ЧОР, запрошує всіх охочих на майстерклас!

Запрошуємо на майстеркласи

lena — Wed, 11 Mar 2026 10:22:10 GMT