Чернігівський обласний Центр народної творчості

24 серпня 2026 року минає десята річниця з дня смерті видатної творчої особистості Чернігівщини — Людмили Анатоліївни Джим

lena — Mon, 24 Aug 2026 16:57:10 GMT

Людмила Анатоліївна Джим — заслужена артистка України, головний балетмейстер Чернігівського академічного народного хору Обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм, засновниця та голова Чернігівського обласного осередку Національної хореографічної спілки України (2006–2016). Свій творчий шлях вона розпочала у 1982 році як артистка балету ансамблю пісні і танцю «Полісся» Чернігівської обласної філармонії. Згодом працювала артисткою балету Чернігівського народного хору. Упродовж 1990–1993 років була артисткою фольклорно-хореографічного ансамблю «Славутич» Дніпропетровської обласної філармонії. Згодом доля знову привела її до рідного Чернігова. Тут талант Людмили Джим розкрився сповна. Вона викладала хореографію в Чернігівському обласному педагогічному ліцеї для обдарованої сільської молоді та працювала балетмейстером-репетитором народного ансамблю танцю «Дружба» Міського палацу культури. П'ять років Людмила Анатоліївна жила й працювала в Італії, а у 2005 році повернулася в Україну. Відтоді очолила хореографічний напрям в Обласному навчально-методичному центрі культури і мистецтв, працюючи головним балетмейстером. Уже в 2006 році вона заснувала та очолила Чернігівський обласний осередок Національної хореографічної спілки України, який згуртував сотні хореографів області та став важливим осередком розвитку танцювального мистецтва Чернігівщини. Із 2006 року Людмила Джим працювала головним балетмейстером Чернігівського академічного народного хору Обласного філармонійного центру фестивалів і концертних програм. У 2009 році вона створила балетну групу хору, яка стала невід'ємною частиною концертних програм колективу та постійною учасницею обласних, всеукраїнських і міжнародних мистецьких заходів. Людмила Анатоліївна була режисеркою-постановницею численних хореографічних композицій, фольклорних фестивалів, свят і культурно-мистецьких проєктів. Її постановки вирізнялися глибоким змістом, емоційністю, яскравою сценічною образністю та високою професійною майстерністю. Вона вміла тонко відчувати народну традицію, зберігати її автентичність і водночас надавати їй сучасного сценічного звучання. Балет Чернігівського академічного народного хору під її керівництвом став справжньою окрасою творчого колективу, гідно представляючи мистецькі традиції Сіверського краю в Україні та за її межами. Творча, щира, життєрадісна, доброзичлива й надзвичайно талановита людина, Людмила Анатоліївна назавжди залишиться в пам'яті колег, друзів, учнів і всіх, кому пощастило працювати поруч із нею. Вона не лише створювала танець — вона надихала, навчала, об'єднувала людей навколо мистецтва, дарувала красу руху й любов до української народної культури. Світла пам'ять про Людмилу Анатоліївну Джим житиме в її учнях, творчих постановках, у серцях усіх, хто знав і цінував її талант, людяність та безмежну відданість українському хореографічному мистецтву. Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і всій мистецькій спільноті, яка й сьогодні з теплом і вдячністю згадує Людмилу Анатоліївну. Світла і вічна їй пам'ять.

Проєкт «Зажинки на Чернігівщині»

lena — Tue, 18 Aug 2026 09:56:46 GMT

У проєкті «Зажинки на Чернігівщині» з нами Хмільницький будинок культури – філія КЗ «Центр культурних послуг» Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. У Хмільниці з особливою шаною та любов’ю до українських традицій відтворили старовинний обряд зажинків – символічного початку жнив, який здавна був важливою подією для наших предків. З добрими побажаннями та щирою молитвою за щедрий урожай учасники заходу згадали давні народні звичаї, які передавалися з покоління в покоління. Перед початком жнив господар дбайливо клепав косу. Гостра коса легко лягла в руку і почала стелити достигле колосся. Обкосивши обміжок, він символічно розпочав жнива й побажав щедрого врожаю та сприятливої погоди. Напередодні господиня готувала святкову їжу. Усе склала до кошика, щоб після роботи в полі всім разом було чим пообідати. З першими променями сонця, взявши до рук серпи і клуночки із традиційними стравами, жінки та дівчата в українському святковому одязі (як говорили старійшини села, до хліба треба у світлому), зібралися в полі, щоб розпочати жнива. На рушнику, серед золотого колосся, поклали хліб як символ життя, добробуту і щедрості рідної землі. Поруч із хлібом – сіль як оберіг достатку в кожній родині. А свічку клали на рушник – не для вогню, а для захисту від грому, негоди й усякого лиха. Найстарша жінка громади з особливою шаною зробила зажинковий хрест, благословляючи початок жнив. Після цього під дзвінкі дівочі голоси було вижато перший сніп, який перев’язали перевеслом. Молоді дівчата з любов’ю прикрасили зажинковий сніп польовими квітами, кольоровими стрічками. Він став не просто першим снопом нового врожаю, а символом щедрості української землі і нерозривного зв’язку поколінь. Саме з такого простого, але символічного обряду наші предки починали жнива, поєднуючи важку працю з молитвою, вдячністю землі та вірою у щедрий урожай. Такі заходи допомагають берегти нашу культурну спадщину, шанувати працю хлібороба й виховувати повагу до українських звичаїв. Адже саме в них живуть душа нашого народу, його історія та незламний дух.

«Зажинки на Чернігівщині» – відроджуючи традиції, зберігаємо пам’ять

lena — Tue, 18 Aug 2026 09:46:46 GMT

До проєкту «Зажинки на Чернігівщині» доєдналася Остерська територіальна громада. Авторка цього допису – директорка Остерського міського будинку культури Людмила Донська. Українська земля споконвіку була джерелом життя, праці й духовної сили нашого народу. Однією з найдавніших хліборобських традицій є обряд зажинків – урочистий початок жнив, коли з великою шаною та молитвою зажинали перший сніп нового врожаю. Саме цю давню традицію було відтворено під час етнографічного дійства «Зажинки на Чернігівщині» та зйомок музичного відеокліпу за участю матерів і жінок із родин загиблих Захисників України та зниклих безвісти Героїв Остерської громади. За українським звичаєм першими до ниви виходили найшанованіші жінки – берегині роду. Вони, одягнені у святкові вишиванки, з молитвою та обрядовими піснями серпами зрізали перші колоски, дякуючи Богові за врожай, мир і благословення. З першого збіжжя в’язали перший сніп, який прикрашали польовими квітами та стрічками. Його вважали символом достатку, добробуту й Божої опіки над родиною. Упродовж року цей сніп зберігали в оселі на покуті, а на Святвечір він ставав основою різдвяного дідуха – символу пам’яті про предків, родинної єдності і продовження життя. Відтворення цього обряду сьогодні набуває особливого змісту. Це не лише ознайомлення з нематеріальною культурною спадщиною Чернігівщини, а й глибока шана українській землі, нашим предкам та людям, які віддали найдорожче за свободу України. Особливо символічною стала участь у заході матерів та жінок із родин загиблих і зниклих безвісти Героїв. Саме вони як сучасні берегині українського роду з любов’ю та гідністю відтворили прадавній обряд, вкладаючи в кожен зрізаний колосок віру, надію і незламність українського духу. Музичний відеокліп став не лише творчою роботою, а й живим свідченням того, що українські традиції продовжують жити, об’єднуючи покоління. Через народну пісню, автентичний одяг, обрядові дії та щирі емоції учасниць ми передаємо молодому поколінню духовні цінності нашого народу, любов до рідної землі й повагу до її історії. Нехай золоте колосся завжди буде символом миру, добробуту і незламності України, а давні українські традиції й надалі єднають громаду, зберігаючи пам’ять, силу роду та нашу національну спадщину. Перший сніп, зрізаний українськими руками, нехай стане символом нашої єдності, незламності й віри у майбутнє. Нехай українська земля буде родючою, вільною та мирною. Світла пам’ять полеглим Захисникам і Захисницям України. Низький уклін родинам, які бережуть їхню пам’ять і продовжують нести світло любові. Поки живуть наші традиції – живе Україна. Поки пам’ятаємо своїх Героїв – незламною залишається наша нація.

VІ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ТВОРЧИЙ КОНКУРС «ЩО ДЛЯ МЕНЕ УКРАЇНА?», приурочений до 35-ої річниці Незалежності України

lena — Tue, 18 Aug 2026 09:40:43 GMT

Культурно-мистецький проєкт «Зажинки на Чернігівщині»

lena — Tue, 18 Aug 2026 09:31:54 GMT

Стодольська філія Вертіївської сільської публічної бібліотеки взяла участь в обласному культурно-мистецькому проєкті «Зажинки на Чернігівщині», мета якого – збереження, відродження та популяризація традиційного обряду початку жнив як важливої складової нематеріальної культурної спадщини нашого краю. Бібліотекар Стодольської бібліотеки-філії провела захід під назвою «Стодольський край», де учасницями були молоді дівчата, які проживають у селі Стодоли Вертіївської громади. У Ніжинському краї відомі й шановані два слова – зажинки та обжинки. Зажинки – одне з найдавніших українських хліборобських свят, що знаменує початок жнив. У нашому селі цей день здавна вважався особливим, бо це свято першого снопа та пошани до хліба. Люди вірили, що саме від того, як розпочнуться жнива, залежатимуть щедрість урожаю, добробут у родині й господарстві. До початку жнив господарі ретельно готувалися. На поле виходили ошатно вбрані жінки у піднесеному настрої, брали з собою серпи, вишитий рушник, хліб, сіль та свячену воду. Перед першим зажином усі ставали обличчям до ниви, тричі вклонялися землі та дякували їй за вирощений хліб. Після молитви найстарша або найшанованіша жінка в родині зрізала перші колоски, з яких в’язали перший зажинковий сніп, який мав особливе значення. Його прикрашали польовими квітами, червоною стрічкою, іноді калиною, після чого урочисто несли додому і ставили на покуті під образами як символ достатку, Божого благословення та майбутнього врожаю. До першого снопа ставилися з великою шаною: після завершення жнив зерно з нього обмолочували окремо, освячували, а навесні змішували з посівним зерном, вірячи, що це забезпечить добрий урожай. Частину соломи віддавали худобі, щоб вона була здоровою протягом року. Під час першого зажину виконували давні зажинкові пісні. Найчастіше лунали такі слова: «Дай, Боже, легко почати, а ще легше дожати!» Особливе місце посідав і обряд першого хліба. Після завершення жнив господині випікали перший коровай або паляницю із зерна нового врожаю. Перед тим як розрізати хліб родина дякувала Богові за врожай, а перший шматок віддавали найстаршому члену сім’ї або ділили між усіма як символ єдності, миру й достатку. Вважалося, що хліб нового врожаю приносить благословення в оселю, здоров’я і добробут. Сьогодні традиція святкування зажинків активно відроджується у громадах Чернігівщини. Такі заходи допомагають зберігати історичну пам’ять, виховують повагу до праці на землі та передають молодому поколінню багаті традиції українського народу, вшановуючи нелегку працю хліборобів, а особливо нині, коли щодня розумієш і цінуєш працю наших комбайнерів.

«Колапс Світів» — фестиваль настільно-рольових ігор у Чернігові

lena — Tue, 18 Aug 2026 08:21:37 GMT

«Колапс Світів» — фестиваль настільно-рольових ігор у Чернігові, де учасники могли на кілька годин залишити буденність і зануритися в інші світи. На фестивалі можна було грати в настільні та рольові ігри, знайомитися з новими людьми, випробовувати себе в пригодах, брати участь у майстер-класах від української студії дубляжу, слухати живу музику та просто проводити час у спільноті тих, хто любить фентезі, ігри й творчість. Цьогорічний «Колапс Світів 2026» відбувся 15 серпня у Чернігові. До фестивалю долучилася керівниця студії образотворчого мистецтва Аліна Каплюк, яка взяла участь у заході та представила творчий напрямок студії.

Проєкт «Зажинки на Чернігівщині» триває.

lena — Wed, 05 Aug 2026 08:30:46 GMT

Учасниці жіночого вокального ансамблю «Барви Придесення» села Воловиця Комарівської ТГ Ніжинського району провели захід, присвячений збору врожаю. Зажинки – свято першого снопа та вдячності землі. Цього дня просили у Бога благословення на початок роботи, зажинали перший сніп, прикрашали його, співали пісень. Перший сніп зажинала найстарша жінка. Його забирали додому і зберігали до молотьби. Традиційно обідали домашніми стравами. Усім, хто шанує українську культуру, народні звичаї та прагне відчути силу наших прадавніх традицій, красиві душею і багаті талантом люди представляють обрядове свято «Перший сніп зажинали – силу роду давали». Допис проілюстровано світлинами з полів села Воловиця 1950-х років.

Онлайн-проєкт «Зажинки на Чернігівщині»

lena — Wed, 05 Aug 2026 08:18:28 GMT

До онлайн-проєкту «Зажинки на Чернігівщині» доєднався Берестовецький БК Комарівської територіальної громади. Ось що нам пишуть. «Працівники Берестовецького будинку культури й бібліотеки-філії разом з учасниками художньої самодіяльності провели зажинкове дійство під назвою «Перший сніп – на щастя й урожай». Зажинки – це традиційний український обряд, яким на Чернігівщині здавна відзначали початок жнив ранніх зернових культур. Це свято символізувало подяку землі за врожай та благословення на важку працю. Як обряд проходив раніше Роботу на полі розпочинали вдосвіта. Перші зрізані серпом колоски формували в обрядовий сніп. Його прикрашали квітами, перев’язували червоною стрічкою та несли до хати. Перед початком роботи лунали молитви і просили благословення на гарний урожай. Також у полі виконували різноманітні зажинкові пісні. Як ми відтворили цей обряд Працівники Берестовецького будинку культури й бібліотеки-філії разом з учасниками художньої самодіяльності провели це зажинкове дійство, відтворивши давні поліські традиції безпосередньо на полі. Наші учасники вбралися в автентичні вишиванки та взяли до рук традиційні серпи. Ми зажали перші колоски та сформували перший обрядовий сніп. Його урочисто перев’язали стрічкою згідно з усіма народними канонами регіону. Також ми виконали традиційні обрядові пісні, які раніше співали наші предки для закликання щедрого врожаю і добробуту».

В онлайн-проєкті «Зажинки на Чернігівщині» бере участь Центр культурних послуг Височанської сільської ради

lena — Wed, 05 Aug 2026 07:26:19 GMT

Ось що нам пишуть. «Обряд початку жнив у нашому краї має назву «Зажинки». Це давній ритуал, коли громада вдосвіта збиралася на полі для зрізання першого снопа. Це свято символізує початок збору врожаю і повагу до землі-годувальниці. Жнива ніколи не починали у понеділок, який вважали нещасливим днем. Найчастіше обирали середу, п’ятницю чи суботу. Перший сніп (його називали ще «зажин») жала найстарша жінка в родині або найкраща жниця під звучання обрядових пісень. Вона користувалася звичайним серпом, щоб віддати шану праці, й виходила у поле в чистій святковій вишиванці. Перший сніп зв’язували червоною стрічкою, приносили додому, ставили на покуті і зберігали. Зерно з нього використовували як оберіг, а сам сніп ставав основою для різдвяного дідуха. Після того як перший сніп був зжатий, на полі або вдома влаштовували спільний обід із частуваннями та обрядовими піснями».

Проєкт «Зажинки на Чернігівщині» з нами Хмільницький будинок культури

lena — Wed, 05 Aug 2026 07:12:29 GMT