 6 березня у районному будинку культури відбувся концерт з нагоди Міжнародного жіночого дня 8 березня. До класичної святкової програми з ліричними вітаннями, піснями, танцями додалася ще й вистава, провідними персонажами якої були голова, заступник, бухгалтер і комірник віртуального кооперативу «Рання морква». Відсутність належного досвіду господарської діяльності (він обмежувався лише епізодичним порпанням на присадибній ділянці, бо постійна турбота про урожай покладалася на дружин) не збентежила бувалих культармійців Віталія Сидоренка, Олега Зайця, Віталія Потапенка, Віталія Козачка. Проблема полягала в іншому. За відомим "законом підлості" виконання їх ролей збіглося в часі з приїздом, кажучи словами Миколи Гоголя, ревізора, який був ласий до чарки і смачної закуски. Тому тут, попри наближення жіночого свята, основне навантаження знову лягло на плечі благовірних дружин.
Отож Ірині Панченко, Світлані Геращенко, Ользі Соловей, Яні Желібі треба було і коровай пекти, і про святковий стіл турбуватися і концертну програму для гостя придумувати.
Тим часом голова, заступник, бухгалтер і комірник вели репетицію належної зустрічі «ревізора» міняючи порожні пляшки на повні. Врешті-решт горілка зробила свою справу. Чоловіки не пам'ятали чим закінчилось застілля, а глядачі побачили накритого рядном очільника кооперативу, який лежав на лаві без жодних ознак звичної для нього адміністративної активності.
Отут і почалося найцікавіше. Жінки оперативно скликала збори кооперативу і переобрали себе керівниками. А на попередників поклали всі жіночі справи. Іншими словами - помінялися ролями. Протверезившись, чоловіки зрозуміли, у яку халепу втрапили, та пізно було. Жінки взялися керувати підготовкою до приїзду ревізора, зручно всівшись за той самий стіл, а чоловіки, мов ті метелики, кружляли навколо, підносячи напої та всякі смачні страви. Після роботи чоловіки бігли додому, де ревли голодні недоєні корови, лежали купи одягу для прання, немитий посуд і багато чого такого, про що вчора у них і думки не було.
На щастя всі ці жахіття тривали для чоловіків недовго. Голова кооперативу, який на початку цієї історії заснув на лавці, нарешті прокинувся і довго не міг повірити, що всі ці метаморфози - то лише страшний сон.
А як зрозумів, то став після переляку зовсім іншою людиною. А з ним – і його помічники. Так мило і щиро пригортали вони до себе наприкінці святкової вистави коханих жінок, наче в перший день після весілля.
Глядачі цього вечора зробили і ще одну добру справу. Вони поповнили скриньку для благодійної допомоги нашим землякам, які захищають Україну в зоні АТО, на 1031 гривню.
Інформація підготовлена за матеріалами
наданими Срібнянським РБК
|
Президент України