Ми раді вітати вас на офіційному сайті Чернігівського обласного центру народної творчості, який є осередком духовної культури краю.|
13 травня в КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР була проведена патріотична година, присвячена пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Лекцію провела провідний методист Софія Петрова.
Учасники заходу повернулися в далекий 1944 рік, коли в Середню Азію з Криму був відправлений перший ешелон кримських татар і прозвучало страшне слово «депортація», яка скалічила багато людських доль, забрала сотні життів корінного населення Криму. Багато сімей було розлучено назавжди або на довгі роки.
Сьогодні кожен українець розділяє з кримськотатарським народом біль від трагедії 18 травня 1944 року. Ця дата нагадує, що можна злочинно відібрати в народу його землю, та неможливо відібрати в народу його дух і волю.
|
|
Інформацію про вишивані сорочки Городнянщини зібрано працівниками Городнянської бібліотечної системи.
Село Дібрівне.
Вишиваній сорочці, яка на фото, 99 років. Це був подарунок Євдокії Голован на її десятиріччя. Сорочка невеличка, коротенька. Рукав пошитий із більш тонкого вибіленого полотна, на якому легше вишивати. Інша частина сорочки – з більш грубої, почорнілої тканини. Сорочка зшита з великої кількості невеличких клаптиків. Орнамент вишитий червоними й чорними нитками, а оздоблення – білими. Комірець сорочки також вишитий білими нитками. Вишивка повністю ручна, і лягла вона на полотно тонесенькими й рівнесенькими рядочками.
(Записано зі слів онуки Євдокії Кіндратівни – Валентини Чорної, яка наразі є власницею сорочки).
 |
|
Інформацію зібрала і надала методист Холминського будинку культури Тетяна Головій.
Три сорочки, представлені на світлинах, – вишиваний скарб родин селища Холми. Дві вишиванки успадкувала Людмила Гнип. Перша сорочка була вишита матір’ю Людмили Олександрівни – Катериною Григорівною Ніколаєць, 1918 року народження. Друга належала свекрусі пані Людмили – Ганні Федосівні Гнип, 1929 року народження.
Третя ж вишиванка – на світлині, яку надала учасниця художньої самодіяльності Холминського БК Наталія Васильченко. Цю сорочку Наталія Вікторівна успадкувала від своєї вже покійної бабусі Ганни Шари, 1928 року народження. Цю красу бабуся вишила власноруч. Сорочці 80 років, і саме в ній Ганна Єгорівна була вдягнена в день свого весілля. Так вишиванка стала родинною реліквією, оберегом, який пані Наталя передаватиме з покоління у покоління, а саме – своїм дорослим донькам.
Усі три сорочки вишиті хрестиком, оздоблені квітковим орнаментом. Лляне вибілене полотно однакове за текстурою. Ці вишиванки люб
...
Читати далі »
|
|
Вишиванка – поема життя.
Зачарована вічність в узорах,
Їй ніколи нема забуття…
До проєкту «Сорочка вишивана – то предків подарунок» доєднався Петрушинський сільський клуб Киселівської громади.
Напередодні Дня вишиванки авторка цього допису (на жаль, її ім’я не вказане) відвідала мешканку села Петрушин Євдокію Лазареву. «В нашій сім’ї до вишивки ставились, як до святині» – каже пані Євдокія. Відкриваючи скриню, вона дбайливо виймає вишиті речі: рушники, килими, фартухи і, звичайно ж, сорочки. Скриня з вишитим одягом завжди була найбільшим скарбом для родини.
Мати Євдокії Федосівни змалечку тягнулася до вишивки. Будучи маленькою, дівчинка вже вчилася вишивати, навіть у школі на уроках ховалася під партою і вишивала.
Пані Євдокія обережно розкладає сорочки, які залишила їй у спадок мама. Вишиванка з листочками дуба й жолудями була однією з найпопулярніших в Україні та мала глибоке значення для людини. Популярна вона була і в наших краях. Такі візерунки на святкових і буденних сорочках сим
...
Читати далі »
|
|
Продовжуємо розповідати про вишиванкову спадщину села Рудка Новобілоуської громади.
Цю красу вишила Євдокія Григорівна Гуз, 1914 р. н., поєднавши три техніки: гладь, хрестик і мережку.
 
|
|
Старовинні вишиванки шанують і бережуть у Рудці Новобілоуської громади. І передають із покоління в покоління.
Цю сорочку з мережками вишила хрестиком сірими й червоними нитками Марина Яківна Гуз, 1910 р. н. Вишиванка перейшла у спадок її онуці Ользі Іванівні Аніщенко, 1967 р. н. Нині родинну реліквію зберігає правнучка Марина Сергіївна Гребінник, 1986 р. н.
 |
|
У селі Рудка Новобілоуської громади бережуть іще одну старовинну вишиванку.
Сорочку з мережками вишила гладдю кольоровими нитками Ганна Михайлівна Будаш 1925 р. н. Далі ця вишиванка перейшла у спадок доньці – Любові Григорівні Ігнатенко, 1949 р. н. Нині власницею сорочки стала онучка – Людмила Миколаївна Біла, 1970 р. н.
 |
|
У селі Рудка Новобілоуської громади вишивали переважно рослинні та геометричні орнаменти. Вишивальниці використовували кольорові нитки (якщо вони були) для надання оригінальності своїм виробам. Але більшість сорочок була виконана в техніці «білим по білому» через дефіцит ниток.
Сорочка трьох поколінь
Сорочка з рослинним орнаментом вишита червоними і чорними нитками Мар’яною Гуз, 1908 р. н. Виготовлена з домотканого полотна (у міру важка і груба), яке ткала сама господиня. Нині вишиванка потемнішала, але коли була нова, то була білого кольору. Для цього Мар’яна Іванівна замочувала сорочку в діжці з попелом та вибілювала на лузі біля річки. Вишивала з любов’ю, бо сорочка була святкова, «на вихід». Вона добре збереглася саме тому, що рідко вдягалася. Зберігалась у саморобній скрині, перекладена сухим полином (від молі).
Мар’яна Іванівна передала сорочку своїй доньці Марії Георгіївні Сапон, 1928 р. н., а та – своїй доньці Наталії Дмитрівні Рак.
|
|
До проєкту «Сорочка вишивана – то предків подарунок» долучилася Новобілоуська громада з розповіддю про вишиванку зі столітньою історією.
Цю унікальну сорочку створила приблизно в 1920-х роках Тетяна Уніч, 1905 року народження. Вона мешкала в селі Збуж, яке нині розташоване в Костопільському районі Рівненської області, а на той час належало до території Польщі. Вишиванка дісталась у спадок онуці Тетяни Петрівни – Ларисі Федосіївні Купрієнко, 1962 року народження.
Сорочка вишита лічильною гладдю – технікою, поширеною і на Чернігівщині. Орнамент виробу має характерні риси північного стилю. У роки Другої світової війни, рятуючи родинну спадщину від загарбників, цю вишиванку заховали в діжці, яку закопали в землю. Коли в 1944 році німці відступили, сорочку відкопали – неушкоджену, як символ незламного духу та любові до українських традицій.
Ця реліквія передавалась із покоління в покоління і нині належить п’ятому поколінню нащадків. Від Лариси Купрієнко вишиванка перейшла до Альони Слюнько,
...
Читати далі »
|
|
До вашої уваги ще один допис від Прилуцької громади в межах проєкту «Сорочка вишивана – то предків подарунок».
На фото – традиційна українська жіноча вишиванка білого кольору. Вона має довгі рукави, пишно зібрані на плечах, і декорована яскравим візерунком – трояндами, вишитими на рукавах червоними та сірими нитками. Сама сорочка подовжена, прямого крою, без додаткового оздоблення на грудях.
Це сорочка, яку вдягали на святкові події. Вишита в селі Сухополова на Прилуччині у 20-х роках ХХ ст. (4 покоління).
|
 | 01-Липня-2021 - Свято молодості та краси у Журавці |
 | 10-Червня-2021 - Родинне свято «На крилах любові через роки» |
 | 03-Червня-2021 - Веселковий світ дитинства у Журавці |
 | 31-Травня-2021 - «Веселкове дитинство – пора золота» |
 | 19-Травня-2021 - Відзначення Дня Європи |
 | 19-Травня-2021 - ІІІ Міжнародний мистецький конкурс «Panorama – Art» |
 | 30-Квітня-2021 - Дистанційний фестиваль хореографічного мистецтва «Грайлива веселка» |
 | 08-Квітня-2021 - Мистецькі новини Бахмаччини |
 | 02-Квітня-2021 - Міжрайонний фестиваль сатири та гумору «Сміхлиця – 2021» |
 | 29-Березня-2021 - КВІТНЕВІ УСМІШКИ |
Президент України
