19 червня 2026 року виповнилося б 75 років від дня народження Сергія Тимофійовича Янкова — талановитого майстра художньої кераміки, педагога, наставника та людини, яка залишила помітний слід у культурному житті Чернігівщини. Сергій Тимофійович народився 19 червня 1951 року в селі Черепківці Чернівецької області. У 1965 році переїхав до Чернігова. Своє життя присвятив мистецтву та творчості: з 1972 по 1994 рік працював художником-оформлювачем, а з 1994 по 2001 рік — майстром художньої кераміки в ТОВ «Пласт-Арт». Із грудня 2001 року очолив студію «Кераміка» Обласного центру народної творчості. Він був не просто майстром своєї справи, а справжнім Учителем. Недарма кажуть: «Учитель від Бога». Можливо, вчителями дійсно не стають — ними народжуються. Адже, окрім таланту й покликання, ця професія потребує великої відповідальності, щоденної праці та безмежної любові до дітей. Саме таким був Сергій Тимофійович — уважним наставником, який умів зацікавити, надихнути, підтримати та знайти підхід д ... Читати далі »

17 червня 2026 року виповнилося б 75 років від дня народження Віталія Олексійовича Кейдуна — знаного майстра народної вишивки, дослідника традиційної культури Новгород-Сіверщини, збирача й хранителя безцінної спадщини рідного краю, лауреата обласної Премії імені Василя Полевика. Віталій Олексійович народився 17 червня 1951 року в селі Красний Хутір на Новгород-Сіверщині Чернігівської області. Після закінчення історичного факультету Новгородського державного педагогічного інституту у 1981 році вчителював на Сумщині. У 1989 році повернувся до рідного села, де створив Краснохутірський соціально-культурний центр національного та духовного відродження «Сіверське Полісся». У 1994 році закінчив культурологічний факультет Київського державного інституту культури. Протягом 1992–2007 років очолював творче об’єднання «Княжа скарбниця» Новгород-Сіверського районного Будинку культури. Усе своє життя Віталій Кейдун присвятив дослідженню та популяризації народної вишивки. Понад 60 років він займався ... Читати далі »

Пішов у вічність Віталій Олексійович Кейдун — подвижник духовного відродження Сіверщини, етнограф, майстер вишивки. Народився у селі Красний Хутір Новгород-Сіверського району. За освітою — педагог. У 1976–1989 роках учителював на Сумщині. Повернувшись до рідного села Віталій Олексійович, завідував клубом, створив Центр національного та духовного відродження «Сіверське Полісся». У 1994 році закінчив Київський державний інститут культури. Був засновником і першим очільником творчого об’єднання «Княжа скарбниця». Лауреат премії імені Василя Полевика. Пів століття свого життя Майстер присвятив етнографічним дослідженням Сіверщини. Він відродив "кисейну" техніку вишивки, яку внесено до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. У його колекції — близько 2300 схем старовинної вишивки. Віталій Олексійович створив понад сотню рушників — коровайних, прикрашальних, великодніх, божників. Про його невтомну працю свідчать десятки дипломів і почесних відзнак. Роботи Віталія Ке ... Читати далі »

Триває родинний проєкт, і до вашої уваги – наступна розповідь. У селі Кинашівка Борзнянської громади одна родина (на жаль, прізвище не вказано) береже особливу традицію. Раз на два тижні вони збираються у батьківській хаті, де колись народилися й виросли, щоб знову відчути тепло дитинства. За одним столом сходяться три покоління – від найменших онуків до бабусь і дідусів. Того дня кухня стає справжнім серцем дому: тут усі разом ліплять вареники, печуть пиріжки, готують котлети й інші улюблені страви. У затишній оселі – жартівлива метушня, лунає сміх. Діти вчаться у старших, а старші діляться своїми секретами кулінарії. Аромати домашньої їжі огортають дім, створюючи атмосферу тепла і затишку. Це не просто спільна трапеза – це час єдності, любові та пам’яті. Кожна зустріч нагадує: справжня сила родини – у традиціях, які зберігають і передають із покоління в покоління.

Сьогодні, 29 липня, провели ще один арт-пікнік для ветеранів, які проходять реабілітацію в медзакладах області Наші майстри з КЗ "Обласний центр народної творчості" ЧОР знову долучилися: ліпили з глини, плели браслети, розписували листівки у стилі петриківки Було тепло, творчо й щиро. Дякуємо всім, хто був поруч. Ви — неймовірні До нових зустрічей на арт-пікніках!

"Викладачі Обласний центр народної творчості мали напружений і цікавий передвеликодній графік майстеркласів. Вони працювали зі студентами Пенітенціарної академії України та КЗ Ніжинський фаховий коледж культури і мистецтв імені Марії Заньковецької, відвідувачами чернігівського ТРЦ, вихованцями мовної студії, відвідувачами Центру народних ремесел і івент-кафе, їздили з майстеркласами до будинку культури Кіптівської ОТГ та до реабілітаційного центру… Розповідали про відродження традицій на Суспільне Чернігів. Дякуємо за працю!"

Ліки, засоби гігієни, побутові прилади та теплий одяг: у Чернігові збирають допомогу для переселенців із прикордонної Семенівки. Збір організували в Національному університеті "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка. За словами співорганізатора збору Сергія Безшийка, головна мета збору – виконати конкретні запити від людей.

До онлайн-проєкту «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» долучилася Остерська громада з розповіддю про село Котів. Інформацію надав Остерський краєзнавчий музей.
Котів – колись значне, а нині мале село у складі Остерської громади. Розташоване воно серед лісів і боліт. Котів двома кінцями сходить у болото. У давні часи тут було русло Десни (про те, що воно проходило в цій місцевості 2500 років тому, свідчить 250-сантиметровий шар торфу). На думку місцевих жителів, завдяки болотистій місцевості в селі частіше фіксувалися заморозки у вересні, травні й навіть у червні.
Навколо села – значні лісові масиви. На заході розкинулося лісове урочище Берег, а з північного заходу від Котова підійшов листяний лісовий масив Пристінки. Ймовір ... Читати далі »

В онлайн-проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» публікуємо інформацію, надану відділом освіти, культури, молоді та спорту Тупичівської сільської ради.
До вашої уваги розповідь про центральне село громади – Тупичів.
Назва села не змінювалася більше 500 років. Єдиної думки стосовно її походження немає. Одні стверджують, що назва «Тупичів» походить від перших поселенців з прізвищем Тупик, а от інша гіпотеза пов’язує назву населеного пункту з тогочасними умовами проживання. Населений пункт був розташований обабіч великих шляхів сполучення, він був ніби в тупику, оточений з півночі, сходу і заходу річкою, річечками й болотами. Віковими та безмежними були і ліси, які ставали на перешкоді при пересуванні в цих напрямках.
... Читати далі »