 За час свого існування, а це вже 90 років, театральний колектив здобув добру славу і визнання не тільки на Чернігівщині, але і за її межами.
На початку ХХ століття у 1919 році у Борзні почав працювати драматичний колектив, керував – Владислав Силич, який потім став головним режисером Луцького драматичного театру. Ставилися тоді здебільшого твори української класики. В колективі працювали талановиті аматори, які згодом стали професійними митцями. Раїса Рожаліна-Грозенко стала актрисою Харківського театру, Олександр Чернявський – засновником ансамблю пісні і танцю в м. Конотоп. Прізвище можна продовжувати і продовжувати, але минали роки – одні аматори уходили, приходили інші, а драматичний колектив залишався...
Починаючи з 1935 року очолювати колектив став Анатолій Григорович Рой, актор від Бога. Своїм невичерпним темпераментом, невгамовною силою духу і великою любов’ю до театрального мистецтва, до акторів – аматорів, він зміг домогтися, що у 1959 році першому в області колективу із усіх жанрів художньої самодіяльності за постановку вистави “Фата Моргана” за однойменним твором М.Коцюбинського колективу було присвоєне почесне звання “народний аматорський”. Без перебільшення можна сказати, що для Анатолія Григоровича театр був його життям. Репертуар – обличчя театру. І в той час він складався з п’єс М.Ірчана, Я.Галагана, Я.Мамонтова, І.Микитенка, М.Куліша, О.Корнійчука.
Минав час... Після того як Анатолій Григорович вийшов на пенсію, неодноразово змінювались керівники театру, приходили нові учасники, життя театру продовжувалось, може і не з таким успіхом, як раніш, проте, театру поталанило: у 1986 році його очолює режисер Віра Федорівна Ремез, жінка з вищою спеціальною освітою, яка добре знається на тонкощах режисерської справи, вміє спілкуватися з акторами-аматорами, відчуває їх душу, захоплюється разом з ними роботою над ролями.
Велику роботу проводить Віра Федорівна з молодими аматорами, створивши для них театральну студію при театрі. Студійцями були поставлені і тепло сприйняті глядачем вистави “Пригоди Буратіно” О.Толстого, “Білосніжка та семеро гномів” (інсценізація казки У.Діснея), “Гуси-лебеді” Є.Анохіної, “Чудний вовчик” Є.Жуковської, “Снігова королева” Є.Шварца і багато інших.
З основним складом театру були підготовлені вистави: “Шельменко-денщик” Г.Квітки-Основ’яненка, “По-модному”, “За двома зайцями”, “Сорочинський ярмарок” М.Старицького, “Де зерно, там і полова” М.Кропивницького, “Лимерівна” П.Мирного, “Любов – книга золота” О.Толстого, “Кохайтеся, чорнобриві” І.Тогобочного, “Маруся Чурай” Л.Костенко, “Чудесна черевичниця” Г.Лорки і багато інших.
У 2009 р. були поставлені « Кохання у стилі бароко» Я. Стельмаха, дитячі вистави «Чебурашка» Е. Успенського та «Заздрісний котик» Г. Стефанова, театралізовані постановки до свят Івана Купала, Покровського ярмарку, Нового року, до 200-річчя з дня народження В. Забіли « Солов’ї співають на світанні» та до 75-річниці Голодомору « Гортаючи трагічні сторінки». Актори театру приймали участь в обласному фестивалі інноваційних молодіжних конкурсно-розважальних програм «Шановна юнь, запрошуєм до щастя» з театралізованою програмою « Ой ці гроші, гроші» - приз за кращі сценічні костюми.
Багато років, творчої наснаги, любові віддали народному театру актори-ветерани Микола Ушин, Валентина Кременна, Галина Шаулко, Валентина Будика, Володимир Сотник, Анатолій Костянтинов, Лариса Ніколаєнко, Галина Бойко.
Тепло сприймаються глядачем творчі роботи молодих акторів: Світлани Фесенко, Ганни Кутик, Олександра Синельника, Олександра Кучури. Закінчила театральний інститут ім. Карпенка-Карого у Києві вихованка театру Тетяна Луговець.
Велика увага приділяється навчально-виховному процесу: проводяться заняття з основ акторської майстерності, сценічної мови, пластики. Заняття практикуються як групові, так і індивідуальні. Часто виникає необхідність у заняттях з вокалу, хореографії, для чого запрошуються фахівці.
Основні риси, які пов’язують людей цього храму мистецтва – величезна любов до театру, закоханість в лицедійство, вміння слухати і тримати паузу, бажання творити добро тут, зараз і сьогодні. 01 березня 2012року народний аматорський театр Борзнянського РБК - один з найстаріших аматорських театрів Чернігівщини, порадував глядача прем’єрою вистави «Пора кохання» за твором В. Катаєва. Поставила виставу новий молодий режисер театру Ірина Дика. Ролі головних героїв виконали: молоді актори Олександр Кучура та Марія Оніщенко та досвідчені "корифеї" борзнянської сцени Тетяна Васильченко та Геннадій Підсосонний.
Девіз цих благородних лицарів театрального мистецтва: “Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене”. |
Президент України