Театри народної естради - історія та визначення жанру
Театри народної естради відносяться до так званих театрів малих форм. Цей жанр театрального мистецтва народився в нашій країні у 20 –тих роках ХХ століття з метою агітації та пропаганди політики, ідей, моральних цінностей та здобутків нової Радянської держави та критики і висміювання її ворогів. Малі форми в Україні мали за собою традиції російських театрів мініатюр, українських робітничо-селянських театрів, театрів робітничої молоді, самодіяльного творчого руху, а найважливішим в роботі клубного робітничого театру того часу були саме малі форми.Складність історичних умов і політичної ситуації 20-х років позначилось на розвитку театрального мистецтва і призвело до потреби створення театру малих форм, який би завдяки своїй структурі та репертуарові найбільш щільно торкався соціально суспільних процесів того часу, ішов у руслі передових мистецьких шукань; став методологічною майстернею та зразком для самодіяльного театрального руху по робітничих клубах, а в репертуарі орієнтуватися на обслуговування профспілкового глядача в умовах клубної сцени. Найвідомішими театрами - прикладами для наслідування свого часу були "Синя Блуза" в Росії та "Веселий Пролетар" в Україні. За час свого існування постійно змінювалась не тільки назва жанру (театри малих форм(ТЕАМОФОРИ), агітаційно-художні бригади, театри місцевого факту, театри мініатюр, театри народної естради), але і його завдання та напрямки. Цей жанр дав життя новим вітчизняним формам мистецтва: театрам естрадних мініатюр, Стемам(студентським театрам естрадних мініатюр), концертно – розважальним та шоу – програмам і навіть рекламі, і звичайно ж КВК (клуб веселих та кмітливих). На совісті агітбригад такі генетично сприйняті "КВНом" якості, як «відчужене спілкування», «літературний монтаж», «компонування сценарію з окремих шматочків і навіть реплік, які зовсім не обов'язково зв'язані між собою логікою». Вони визначають агітбригаді місце вінця «театру видовищ», доведеного «до свого логічного кінця, коли він вже майже перестає бути театром». Саме агітбригада, на думку корифеїв КВК Марфіна і Чивуріна, винайшла „лінійку" - шеренгу людей, що стоять на авансцені обличчям до зали, являючи собою, по суті, єдиний образ». СТЕМ об'єднує з КВК загальний традиційний продукт: «естрадна мініатюра - гумористична сценка, розіграна невеликою кількістю акторів», «повний постановочний примітив» і те, що «він не може не бути актуальним». І в свою чергу вихідці з КВК створюють естрадно- комічні розажальні шоу - програми та окремі студії (наприклад, студія "Квартал 95"). Сам термін "малі форми" набув широкого поширення в епоху становлення радянської влади в зв'язку з надзвичайним розвитком самодіяльності, з постановками на невеликих клубних сценах за участю невеликої кількості дійових осіб. Поняття «малі форми» об’єднує різноманітні театральні жанри, ознаками яких є мобільність, стислість змісту, тощо. Артисти малих форм повинні бути всебічно розвиненими, уміти розіграти невеличку сценку,інтермедію, жарт, виконувати частушки, співати пісні, читати вірші, танцювати,тощо. Акторський ансамбль доповнює один одного своїми різноманітними талантами і знаннями. До малих форм відносяться: • маленькі п'єси на злободенну тему; • невеликі художньо-публіцистичні вистави; • скетчі-начерки, тобто маленькі п'єски, головним чином комедії на 2-3 виконавці; • невеликі водевілі; • невеликі фарси; • невеликі огляди; • інтермедії – невеликі п'єси, у яких між драматичними діями ставлять музичні номери; • інсценівки коротких новел; • репризи; • пантомімічні номери; • естрадні номери декламаційного характеру; • сценки - жарти, етюди; • частушки, злободенні куплети. Межі великих і малих форм дуже хиткі. За своїм змістом у малих формах звичайно переважає комедійно-сатирична стихія. Малі форми на театральній сцені потребують особистого вміння миттєво вводити глядача в коло хвилюючих ситуацій і гострих подій. Це мистецтво масове, актуальне, з явно акцентованим громадським темпераментом, це відсутність театральних умовностей, оголеність прийомів, автентичність людського матеріалу, безпосередній контакт актора з глядачем, тут потрібно бути собою, навіть одягаючи маску; важлива не тільки оголеність акторських якостей, але і особистих; найважливішою якістю в цьому жанрі є імпровізація. Вітчизняне концертне мистецтво малих форм підхопило термін “естрада”, а за театрами малих форм закріпилась назва “театри мініатюр”. Західний же термін на позначення цього розважального жанру - “кабаре” у вітчизняній мистецтвознавській термінології не застосовується. Це пояснюється тим, що в період революційних перетворень в мистецтві слова “кабаре”, “вар’єте” асоціювались з розбещеністю і аморальністю. Поняття “мюзік-холл” досить скоро було “амністованим”, оскільки мюзік-холльні програми звільнились від ресторанної частини. Різновиди естрадних театрів: - Естрадний театр одного актора. І театр мініатюр під керівництвом Аркадія Райкіна, і вистави Євгена Петросяна, Геннадія Хазанова, не зважаючи на наявність в цих колективах інших виконавців, є, по суті, естрадними театрами одного актора. Хтось один, ведучий майстер естради, визначає його обличчя, стиль, манеру. Саме його ім’я притягає глядачів на вистави і в програмі більшу частину часу займає саме він. І разом з тим естрадний театр одного актора все-таки не може обійтися без партнерів. Природа театру, що заснована на взаємодії декількох сценічних героїв, при переході на естрадну площадку не зникає. Звідси можна зробити висновок, що естрадний театр потребує для ведучого актора наявності одного або двох партнерів для того, щоби суто театральні форми (діалоги, скетчі, одноактні п’єси інших жанрів) могли бути втілені саме театральними засобами. - Театри мініатюр. Поряд з естрадним театрами, де в центрі кожної вистави знаходиться актор-корифей, соліст, зустрічаються театри мініатюр, в яких вистави граються колективом артистів. У виставах театрів мініатюр, поряд з драматургією – скетчами, одноактними комедіями, інсценізованою прозою, присутні монологи, фейлетони, пісеньки, іноді – конферанс. Більше того, самі малі драматичні форми є дуже естрадними і наповнені репліками “a parte” ( в сторону), відкритими внутрішніми монологами. - Театр двох акторів. Театром двох акторів може стати далеко не кожний естрадний дует. В тих випадках, коли два виконавця обмежують себе виступами у концертах з декількома номерами або ведуть лише конферанс, тоді нема вистави, а значить, немає і театру. Якщо ж два актори своїми силами можуть вибудувати цілісну виставу, зіграти в ньому по декілька ролей, виступити там же і у власне естрадних жанрах, тоді це естрадний театр двох акторів (наприклад, Міронова - Мінакер, Тарапунька - Штепсель, Карцев-Ільченко, Гальцев -Воробєй, Данілець - Моісеєнко; дуети комедійних TV проектів "Городок", "Наша Раша", "Файна Юкрайна" та ін.) - Театри народної естради. Новітня форма аматорських театрів, яка поєднала в собі надбання радянських агітбригад, естрадні мініатюри, народну драму і фольклор. В основі жанру лежить театралізований факт, переважно місцевого чи загально – відомого характеру. Йому притаманні такі риси, як актуальність, сьогоденність, емоційність, здатність знаходити відгук у душах людей, використання засобів сатири і шаржу(для викриття недоліків), адресність (звернення до певної аудиторії). Під фактом слід розуміти невигадані події та явища, які відображають те, що сталося в певний момент діяльності людини, колективу, суспільства. Місцеві факти найбільш ефективно впливають на присутніх однієї стабільної аудиторії (містечко, село, підприємство, навчальний заклад), адже люди знайомі між собою і знають той факт, який обігрується. Таким чином емоційна реакція глядачів (сміх, сльози, засудження, співчуття) примножується і створює додаткові асоціації.Тому репертуарну палітру колективів народної естради складають сценарії розроблені переважно на місцевому матеріалі. Народність жару вказує на його демократичність, доступність; це мистецтво творене простими людьми для таких же людей, зрозуміле по формі та змісту, близьке за своїми переживанням, в основі якого - народна творчість та фольклорна спадщина. Елемент естради в жанрі підкреслює його сьогоднішню направленість на розважально – концертну діяльність. Театри народної естради Чернігівщини є постійними учасниками місцевих, районних та обласних заходів. Організовують дозвілля місцевого населення, проводять свята, конкурси, розважальні та тематичні програми. Приймають участь у місцевих ярмарках та календарно – обрядових дійствах. Загалом робота колективів народної естради Чернігівської області за останні роки покращилась та урізноманітнилась, серед кращих по якості виступу, різноманітності репертуару (крім народних аматорських) колективи народної естради – «Ровесник» Сосницького МБК, «Колос» Болотницького СБК та «Веселка» Рябухинського СБК Талалаївського р-ну , «Театр» Гнідинцівського СБК Варвинського р-ну, «Оберіг» Малківського СБК Прилуцького району. Є в області і театр суто гумористично- сатиричного спрямування -це комік- студія "Чорне і біле" при Коропському РБК.