Цей творчий колектив має досить давню і багату історію. Ніхто її не записував, живе вона в основному у пам’яті людей старшого покоління. А ще в літературних творах наших земляків, письменників. У спогадах Степана Васильченка йдеться про перші в Ічні молодіжні драматичні дійства , що зароджувались на основі масових розваг та гулянь місцевої молоді. Письменник згадує що в місті народний театр вже працював на повну силу і що він сам брав участь у його роботі. Не простими виявилися перші кроки культурного зростання прогресивно настроєної частини населення периферійного містечка, однак культурні віяння столичних центрів доходили і сюди. Люди прагнули живого слова з підмостків сцени, бодай навіть пристосованого театру. У вересні 1920 р. повітовий відділ народної освіти призначає Балабай Марфу Лаврентіївну інструктором-режисером в Ічню. В багатьох селах Ічнянщини утворюються драматичні гуртки. А в Ічні М.Балабай організовує дитячу драматичну студію “Просвіта”, яка стала єдиним на Ічнянщині осередком музично-драматичного і естетичного виховання учнів і дорослих. В 20-роках приїзд в Ічню до хворих батьків молодої студентки театрального інституту ім. М.Лисенка Насті Половко був для драмгуртківців щастям. Вона намагалась поставити пєси “Бондарівна” та “Лиха іскра поле спалить, сама щезне”, але через сімейні обставини не змогла цього зробити. Їх поставили Уляна Голопапіна та Степан Голінко за участю Є.Паляничка, У.Чумак, М.Конопліної, О.Жуковської, братів Майстренків. Великим успіхом користувались п’єси: “Сорочинський ярмарок”, “Ясні зорі”, “Про що тирса шелестіла”, “Вампір”, “Суєта”, “Назар Стодоля”, “Сава Чалий”, “Тарас Бульба”, “Гайдамаки”, “Сватання на Гончарівці”, “Циганка Аза”, “Маруся Богуславка”, “Ніч перед Різдвом”, “На перші гулі”, “Шельменко-денщик”. У драмгурток прийшло талановите поповнення: М.Товстуха, К.Крикуха, Г.Туркеня, Г.Гущенко, М.Чумак, сестри Маринчик, Ф.Палагута, В.Гущенко. Навесні 1922 року до Ічні прибуло подружжя Насті та Федора Погуляйло, професійних артистів, вони займались постановкою в основному українських класичних п’єс І.Карпенка-Карого, О.Олеся, В.Вінниченка, С.Васильченка та інших. У другій половині 30 років ХХ століття дещо активізувалася діяльність у Ічнянському Будинку культури, його директор Екзаров зумів залучити до роботи театрі кількох відомих акторів таких як сестер Маринчин, М.Бикодіра, О.Комаровського, подружжя Майстренків. Знаменною подією в культурному житті Ічні був приїзд 1937 року відомих артистів України – О.Петрусенко та М.Донця, які брали участь у постановці опер “Запорожець за Дунаєм” та “Наталка-Полтавка”. Петрусенко виконувала партію Оксани та Наталки, а Донець – Карася та Виборного. Зі спогадів Семена Яковича Стельмаха – колишнього головного режисера Ічнянського театру – відомо, що почав діяти театр в нашому місті десь на початку нинішнього століття. В 1924 році в місті Ічня був організований драматичний гурток. Місцем зібрання перших любителів сцени був базарний майдан, що в самому центрі міста (нині на тому місці – будинок районного сільгоспуправління). Аматори сцени облюбували собі для вистав звичайнісінький просторий дощаний сарай. Освітлювалась сцена – свічками та гасовою лампою перед суфлером. Та все ж справжнього творчого злету, за свідченням учасників, театр досяг у післявоєнні роки. В різні часи художніми керівниками, режисерами працювали тут: Ю.Кармелюк, Ю.Берейшло, Г.Мошенець, П.Ф.Жиляєв. Л.Соболєва, В.А.Федірко, І.І.Дейнека. Довгий час очолював драматичний колектив Семен Якович Стельмах, який прийшов у театр ще до війни. Близько 30 вистав побачили ічнянці, режисером-постановником яких був Семен Якович. Серед активних учасників вистав повоєнного періоду згадаємо Феню Савченко, Надію Недбайло, Олександра Клименка, а також Жаховського, братів Анатолія та Володимира Власенків, Віктора Туника, Миколу Клименка, Галину Туник, Валентину Колісниченко, Наталю Омельченко, Катерину Череватенко. Приємно, що заслужена артистка СРСР Віра Любимова, актор МХАТу М.Пушкар, актори Львівського драматичного театру ім. Заньковецької А. Половко і Ф.Фетькович саме з Ічні починали свій шлях у великий театральний світ. За високу виконавську майстерність у 1967 році рішенням колегії Міністерства культури колективу було присвоєно почесне звання “самодіяльного народного театру”. За 70 років творчого життя театральним колективом було поставлено більше 300 вистав. Серед них п’єси російської та української класики, кращі твори письменників з інших республік, і навіть своїх ічнянських авторів. Любителі драматичного жанру добре пам’ятають виставу “На перші гулі” за твором Степана Васильченка. Грали колись у цій виставі З.Рибалко, С.Стельмах, Л.Мошенець, М.Клименко. Зараз народний театр починає набирати оберти, відроджується молодіжний театр, акторами в якому є учні шкіл та студенти СПТУ. Вже були виконані тематичні вистави за власними літературними сценаріями “Герой” та “Сестра милосердя”, які присвячені дню захисника Вітчизни. На посаді режисера народного театру з вересня 2004 року працює Тамара Пась – випускниця Полтавського музичного училища ім. М.В.Лисенка по кл м. Полтави на посаді актриси театру. З переїздом до м. Ічня любов до театру та творчості привела її до відділу культури з проханням надати можливість само реалізуватися, як працьовитій у творчому плані людині, на що отримала позитивну відповідь. На сьогодні театр очолює Н.І. Радченко. Актори театру “Вертеп” активно беруть участь у проведенні масових заходів району. При театрі працює дитяча студія, де займаються діти та молодь віком від 8 до 18 років. У 2008 р. були поставлені « По модньому» М. Старицький, В.Васильєв « А зорі тут тихі», Театралізовані програми до Дня працівників культури і аматорів народного мистецтва « Сміх і жарти доставайте, веселіться і співайте», до 12-тої річниці прийняття Конституції України, до дня працівників міліції, до свята Івана Купала; разом з дитячою студією – «Із небес в Ічнянський край поспішає Миколай» та новорічні ранки « В гостях у казочки».
Президент України