Головна » 2025»Травень»2 » Проєкт «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини»
Проєкт «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини»
10:59
У проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» з нами Новгород-Сіверська громада. Ця оповідь – про село з цікавою назвою Блистова. Особливості лексики максимально збережено.
Це село розташоване у 35 кілометрах від районного центру. Найімовірніше, що воно виникло на початку XVIII століття, але нібито згадується у «Слові о полку Ігоревім» під 1151 роком, тому точна дата виникнення села достеменно невідома.
Є декілька версій про походження його назви.
Багато віків тому серед дрімучих лісів на чумацькому шляху з півдня на північ стояли озера і ставки. Тут чумаки зупинялися на відпочинок та нічліг. Була вода, паша для худоби, а місце для зупинки називали «Блізь става». Згодом буквосполучення «зь», незручне у вимові, випало і залишилася сучасна назва села – Блистова.
В іншому переказі говориться: розлогим яром серед лісів, густих і буйних заростей текла річка, яка то ховалася, то виринала, то зникала в заростях, тобто «блистала», за що її назвали Блистава. Тож назва поселення, що виникло на берегах річки, можливо, пішла від її назви.
Є ще одна версія виникнення села, яка розповідає, що їхали цар з царицею шляхом і цариця запитала: «Где мы находимся?», на що цар відповів: «Близ става».
З уст в уста, від діда до прадіда переповідали, що село заснували два козаки – Шульга та Антоненко – і збіднілий польський шляхтич Лавицький. Люди займалися землеробством, гончарством, розводили худобу, ловили рибу. Але землі були бідні, тому люди ходили в найми. Жінки вишивали, пекли хліб, ростили й доглядали дітей. Люди селилися на берегах річки. Пізніше з’явилися вулиці, кутки, які й донині мають колоритні назви.
Зазаївка – тут жив дід Зазай. Він був дуже старий. Вулиця названа на його честь.
Паралельно їй іде Галушка. А назвали її так тому, що тут варили найсмачніші галушки в окрузі.
Карасіровка – тут жили рибалки та продавали карасів.
По низу течії річки – Пратьва, бо жінки сходилися сюди прати.
Телегузовка – бо тут жили люди з прізвищем Телегуз.
Коноваловка – куток, де жили найсильніші та найздоровіші люди, про яких говорили, що сам зможе коня повалити.
Абісінія – починалася з русла річки. Село було бідним, і коли люди будувалися, то говорили: «Аби хоть сіни збудувати до морозів, а тоді вже хату, щоб було де пережити». А коли в селі була велика пожежа, то знов люди в горі казали: «Хоть би сіни залишилися».
Новоселовка, Садова – це вже молоді вулиці, які з’явилися в 1963 році, коли колгосп виділив землі під забудову.
Кругом села є урочища, рови, хутори зі своїми назвами, які лишилися з давнини. Стадолище, Бурденкава лужа, Забалаттє, Струмаковщина, Тєгулавки, Вовкав хутар, Папова гора, Довбнін груд, Ушивський шлях, Сельчучкин хутор – Графский, тобто красниє комнати. Тут народився Олексій Толстой. У лісі стояв великий маєток, де Олексій Костянтинович провів свої дитячі роки, де написав вірш «Бор сосновый в стране одинокой стоит», який багато років відкривав збірки віршів поета. У цей маєток заїжджала Катерина ІІ, яка снідала тут, а обідала в Березні, коли їхала в Херсон і Тавриду. Кругом маєтку були мельница, винокурня, гумни та інші будівлі.
Окрасою села була церква, збудована в 1905 році. Дерев’яна, хрещата, дев’ятидільна, вона мала дзвіницю над видовженим західним притвором. Рівновеликі об’єми утворювали струнку пірамідальну композицію, завершену однозаловою банею восьмерику. Нині – так званої єпархіальної архітектури.
Предтечинська церква була пам’яткою дерев’яної архітектури ХХ століття. До нашого часу не збереглася, але є фотографії. Наразі на її місці будується нова церква.
Президент України