Один з найпопулярніших у нас на Сіверщині вид прикладного мистецтва – вишивка.
Народна вишивка – один з найдревніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва, в якому узор виконується на різних тканинах, шкірі тощо бавовняними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, перлами, коштовним камінням, сріблом і золотом.
Цей вид мистецтва виник дуже давно. Зразки найдавніших вишивок в музеях Європи відносяться до V ст. нашої ери. А пам’ятки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть.

Народилася Наталія Василівна 6 лютого 1940р. в чудовім поліськім краї Чернігівщини, серед луків і лісів села Рябці. Заквітчана земля, чудові польові квіти, трави, напахчені настоями на сонці, назавжди увійшли в її життя. І вдома дівчинка жила серед такої ж краси – барвистих квітів і трав, але вже рукотворних, створених маминими руками. Хоч як бувало не натрудиться за день Анастасія Семенівна, але завжди знайде час для вишивання. І тут же поряд з нею – донька.Позирає зацікавленими оченятами на вправні мамині руки, з-під яких виходять чарівні квіти. «Ой, як хочеться і самій спробувати! Чи вийде так?»
Перший рушник вишила, коли навчалася в третьому класі. Потім подібних рушників буде багато, але найбільш пам’ятним став той, перший, з нескладним квітковим орнаментом.
Не тільки вишивати навчалася Наталія від мати і бабусі. Від них перейняла уміння готувати смачні страви. Це й стало справою її життя. Шлях дівчини проліг до Чернігова. Тут вона закінчує торгово-кулінарне училище, пізніше – торгівельно-економічний інститут.[color=blue]

Костюченко Ольга Вікторівна– народилася 9.08.1976р. м. Чернігові. Навчається у Державному педагогічному університеті ім. Т. Шевченка.
Член Чернігівського осередку Національної Спілки майстрів України.