 Першого лютого у Міжнародному виставковому центрі Києва відбулися щорічні збори Київського товариства «Чернігівське земляцтво». Чернігівське земляцтво – це дуже потужна громадська організація, яка об’єднує киян – вихідців з Чернігівщини.
Цього разу досягнення Чернігівщини у різних галузях культури, науки, промисловості, сільського господарства та ін. представляли гостям форуму провідні фахівці у цих сферах та чисельні майстри народної творчості на розгорнутих експозиціях виставкової зали центру.
У складі чернігівської делегації була і група представників організацій національно-культурних товариств області. Опікувалась нами команда професіоналів новоствореного Департаменту культури і туризму, національностей та релігій на чолі з директором Департаменту у Чернігівській області Сергієм Михайловичем Мойсієнком.
Свої досягнення чисельним учасникам та гостям форуму представили: Німецький культурний центр «Взаємодія» (м. Чернігів), Культурно-просвітницька спілка поляків (м. Прилуки), Ніжинське міське товариство греків ім. Братів Зосимів та Чернігівська обласна єврейська община. Єврейська община цього разу вирішила уникнути показу традиційних предметів єврейського побуту та культу і виробів наших майстрів-аматорів, а представила виключно свої друковані видання, включаючи періодичне друковане видання Чернігівської єврейської общини – газету «Тхія». З гордістю зазначу, що маленький павільйон єврейської общини, стіни якого були рясно прикрашені афішами наших фестивальних, концертних та театральних програм, не був пустим жодної хвилини.
До нас завітало багато гостей. Наших відвідувачів дуже цікавили видані общиною книги, матеріали наших науково-історичних семінарів та конференцій, брошури і газети. І це не дивно, бо нема в області районного центру, де б традиційно не жили євреї. Убачивши банер єврейської общини, до нас підходили люди, і майже всі вони з великою теплотою вдавалися в спомини про своїх земляків-євреїв. Затримались біля «нашого двору» і Народний депутат України трьох скликань, уродженець села Дроздівка Куликівського району, Віталій Терентійович Корж, і давній друг Чернігівської єврейської общини, заступник голови обласної ради Валентин Васильович Мельничук. Потиснули ми руки і з головою Чернігівської обласної державної адміністрації Володимиром Миколайовичем Хоменком. Не оминули нас і редактори газет, журналісти, науковці і викладачі київських вузів… Взагалі теми зачіплялися різні. І я був дуже задоволений тим, що ми змогли дати відповідь на чисельні, часом несподівані запитання і доставити людям задоволення від побаченого і почутого.
Мене особисто дуже приємно вразила неочікувана зустріч з моєю знайомою, нашою землячкою із села Сваричівка Ічнянського району, а сьогодні київською поетесою Ольгою Антонівною Штепою. Ольга Антонівна народилась над річкою Удай. Освіту здобувала в Ніжинському культосвітньому технікумі та Київському інституті культури. Нині вона працює завідуючою бібліотекою. Ольга Антонівна ще раніше розповідала мені про своє життя і про земляків-євреїв – друзів її дитинства і юності. І у неї слова не розходяться з ділами. Вона вже давно і багато пише вірші про єврейський і український народи. В її книзі «Чорнобривці цвітуть», яка нещодавно побачили світ, є низка віршів, які об’єднані під назвою «Єврейські мелодії». І я з гордістю можу назвати Ольгу Антонівну Штепу справжнім другом єврейського народу.
2 березня виповнилося 154 роки з дня народження класика єврейської літератури, сина єврейського народу і української землі Шолома Алейхема. І нам здається, в ці дні буде доцільним познайомити читачів нашої газети з прекрасним віршем Ольги Штепи з її «Єврейських мелодій», написаним поетесою за повістю Шолома Алейхема «Хлопчик Мотл».
Семен БЕЛЬМАН,
голова Чернігівської
обласної єврейської общини,
заслужений працівник культури України
ХЛОПЧИК МОТЛ
''Добрий день, Мотеле, хлопчику любий!
Як поживаєш в далеких краях?
Що тобі сниться і хто тебе будить?
Я пам'ятаю твій вранішній шлях".
Йду у дитинство до хлопчика Мотла.
Сонце однаково сходить для нас.
Ніженьки босі у росах намокли,
Ти продаєш на базарі свій квас.
Сльози тобі витираю по-дружньому,
Щось порошинка і в мене в очах...
"Глянь, он сади розцвіли, мов одружені,
Чуєш, пташки на все горло кричать?!
Бачиш, теличка сусідська вистрибує?..
На, ось матуся спекла пиріжка.
Ну-бо, ходім, пригощу тебе рибою,
Батько в'юнів наловив з рівчака".
Весело нам, аж заходимось реготом.
В казку лелечину зманює світ.
Мчим бур'янами, збиваючи блекоту,
В жмені пахучий рвем липовий цвіт.
Серце у мене забилось тривожно:
"Як же тобі сиротою рости?
Свято сьогодні і плакать не можна...
Плачу над книжкою, ти вже прости!"
Старію я. У дитинстві розшукую
Хлопчика Мотла на всіх сторінках:
"Стріньмося знову, я друзів позгукую,
Будеш ровесником їм у віках".
Хлопчики Мотли на всіх континентах,
шолом алейхем з святих молитов!
В довгі роки і короткі моменти
Хай вам щаститиме скрізь. Мазл Тов!
|
Президент України