Це високе почуття виразно і зворушливо передала яскравими барвами досвідчена чернігівська художниця, очільниця народного аматорського творчого об’єднання «Деснянська палітра» Людмила Бешун на картинах своєї персональної виставки, присвяченої 70-річчю визволення Чернігівщини від німецько-фашистських загарбників. Щирим захопленням ділилися своїми враженнями учасники перегляду експозиції виставки перед початком її відкриття – студенти та викладачі Чернігівського державного технологічного університету, де вона проходила; друзі, знайомі, колеги, випадкові шанувальники мистецтва, які дізналися про подію з афіші. І ось короткі оціночні коментарі змінюються ґрунтовним аналізом творчого доробку знаної в Чернігові художниці. Як зазначила, відкриваючи виставку, директор наукової бібліотеки Ліна Татаренко, Людмила Олександрівна не вперше виставляє свої роботи в університеті і кожного разу після перегляду їх виникає бажання нової зустрічі з художницею. Невипадково саме запрошенням до продовження творчого спілкування в стінах університету закінчив свій виступ проректор з навчально-педагогічної та виховної роботи Олег Новомлинець, вручаючи Людмилі Бешун пишний букет квітів. Піднесену словесну та квіткову естафету підхопила провідний методист обласного навчально-методичного центру культури і мистецтв Аліна Цупко. Вона ж за дорученням Департаменту культури і туризму, національностей та релігій облдержадміністрації та керівництва обласного навчально-методичного центру культури і мистецтв вручила винуватиці події відповідні Почесні грамоти. Приймаючи нагороди, Людмила Бешун зазначила, що визнання завжди забов’язує до нових творчих пошуків і знахідок, до чого вона готова. З успішною персональною виставкою Людмилу Бешун привітали відомі майстрині народного мистецтва Ольга Краснопольська та Тетяна Баженова, гість з російського міста Калуги Василь Зайцев, випадкова знайома художниці Тетяна Зайцева, однокласник В'ячеслав Іващенко, інші шанувальники її творчості. Крім типових у таких випадках добрих слів, тут не обійшлося і без цікавих деталей. Скажімо, Василь Зайцев повідав неординарну історію знайомства з Людмилою Олександрівною. На одному з міжнародних фестивалів у «Містечку майстрів» від Чернігівщини його увагу привернула картина Л.Бешун «Зайці». -Проте не співзвучність її назви з моїм прізвищем, не з поваги до своїх далеких «родичів» спокусився я придбати цю картину, - жартома каже Василь Васильович – надто вже оригінально була виконана ця картина. І це перше враження не покидає мене уже багато років. А сама картина залишається однією з найдорожчих окрас моєї скромної оселі. Не менш несподіваним ракурсом в ході виставки була і розповідь Тетяни Зайцевої (до речі, знову ж таки міфічний збіг обставин – однакові прізвища не мають жодного стосунку до родинних зв’язків, просто однофамільці) про свій портрет, крадькома намальований Людмилою Бешун (звісно, для сюрпризу) під час занять в одному з клубів за інтересами. -Він вийшов настільки вдалим, що довелося робити переміщення оздоб у квартирі, аби він був завжди на видноті, - завершила свою розповідь Тетяна Зайцева, вдруге – після Василя Зайцева – збентеживши публіку. Чи можуть бути приємніші сюрпризи для художника, пов’язані з визнанням його здібностей? Питання риторичне. Тож нехай частіше вони трапляються в творчому житті Людмили Бешун.