А серце прагло в Погорільці… Історія нашого краю тісно переплітається з долями різних видатних майстрів пера та пензля. Кожен куточок Чернігівщини приваблює не лише своєю мальовничістю, а й багатою на цікаві події історією, що оповита легендами й переказами. Деякі таємниці минувшини назавжди загубилися у швидкоплинності років, деякі з них і досі хвилюють сучасників. Одним із таких куточків Придесення є село Погорільці Семенівського району, де свого часу гостювали й мешкали Олексій Толстой, Лев Жемчужников, Олексій Перовський, брати Костянтин і Володимир Маковські. А згадуючи про родину Толстих, не можна не згадати про їхню дружбу з великим поетом української літератури Тарасом Шевченком. З нагоди пам’ятної дати, яку відзначатиме Україна в недалекому майбутньому — 200-річчя від дня народження Кобзаря — в Чернігівській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів імені Ю. М. Коцюбинського відбулося літературно-мистецьке свято «Туда, туда всем сердцем я стремлюсь», присвячене життю і творчості російських письменників та художників, доля яких пов’язана з Семенівщиною, й дружнім стосункам Олексія Толстого і Тараса Шевченка. З цікавими подробицями життя і творчості майстрів пера школярів ознайомили директор Семенівської централізованої бібліотечної системи Світлана Мірошник і бібліотекар І категорії Валентина Бєлохон. Поїздку до Чернігова організував начальник відділу культури і туризму Семенівської райдержадміністрації Анатолій Єрьома. Організаторами заходу також є суспільна організація «Руське суспільство Чернігівської області «Русичі», Чернігівський обласний навчально-методичний центр культури і мистецтв та співробітник Почесного Консульства Російської Федерації у місті Чернігові Юлія Євтушенко. — Коли ми почали глибше вивчати історію рідного краю, були вражені тим, що Семенівщина має таку багату історію. Нам було цікаво дізнаватися нові подробиці з історії родини Толстих, про життя і творчість Олексія Костянтиновича в Погорільцях. Невдовзі у нас з’явилися Толстовські читання. Спочатку зустрічі відбувалися у вузькому колі, а згодом на них почали запрошувати молодь, педагогів, гостей з різних районів Чернігівщини та з-за кордону. А коли в Семенівському будинку культури відкрили Світлицю Тараса Шевченка, ми вирішили дослідити, як перепліталися долі майстрів пера російської літератури та великого співця Тараса Григоровича. Невтомним збирачем цікавих історичних фактів протягом багатьох років є наш провідний бібліограф Лариса Марченко. На основі зібраних нею матеріалів спільно з народним аматорським ансамблем «Джерело» Семенівського будинку культури ми зробили літературно-мистецьке свято «Туда, туда всем сердцем я стремлюсь». Своїм виступом ми вже порадували людей у Почесному Консульстві Російської Федерації у місті Чернігові. Нас там дуже тепло зустріли, для бібліотеки подарували книги російських класиків. А тепер ми раді виступити перед учнями Чернігівської школи-інтернату імені Ю. М. Коцюбинського, — говорить Світлана Мірошник. Валентина Бєлохон переконана: щоб краще зрозуміти постать Тараса Шевченка, треба якомога більше дізнатися про його життєвий і творчий шлях, про людей, які його оточували, з ким товаришував. Такою особою був класик російської літератури граф Олексій Толстой, автор численних романів і ліричної поезії. Дитячі роки письменника минули в Погорільцях. Олексій Костянтинович вивчав історію та цікавився українськими народними піснями. Де б він не був, завжди при нагоді записував їх. Одного разу на панській двір завітали кобзарі. Вони прожили в Погорільцях зо два тижні, і щодня Олексій Костянтинович записував від них билини, старовинні пісні, приказки. Олексій Толстой цікавився також українською літературою, зокрема, творчістю Тараса Шевченка. І не випадково наближена до царського двору родина графів Толстих і Перовських намагалася допомогти Кобзареві, коли він був у засланні. Тоді, коли Шевченка заарештували разом із членами Кирило-Мефодіївського товариства. Разом із братами Лизогубами Олексій Толстой звертався до свого дядька по матері Василя Перовського — оренбургського генерал-губернатора і командира окремого оренбургського корпусу — з питанням поклопотатись про полегшення долі поета. Василь Олексійович намагався з’ясувати, як можна допомогти Шевченкові, але йому відповіли, що це клопотання передчасне. І лише після смерті Миколи І, коли на престол мав зійти Олександр ІІ, справу вдалося зрушити з місця. Перовський виконав свою обіцянку. Він прибув на коронацію Олександра ІІ до Петербурга, попросив аудієнції і, сповістивши про свою відставку, подав клопотання про звільнення Тараса Григоровича, підкресливши, що це його останнє прохання до царя. І Олександр ІІ підписав таки звільнення українського поета. — Особисто мене дуже вражає історія дружби Тараса Григоровича та графині Анастасії Толстої. Вона перша сповістила поета про його звільнення. У своїх листах до Тараса Григоровича графиня писала, що нарешті її заповітні мрії здійснюються. І після отримання Шевченком офіційного наказу про звільнення, просила поета не зволікати й тієї ж хвилини їхати до Петербурга. Наступного дня після повернення із заслання Тараса Григоровича радо приймала у себе родина Толстих. Про ту теплу зустріч у своїх спогадах писав і Шевченко, і донька Анастасії та Федора Толстих Катерина Юнге. Цікаво те, що, на думку багатьох дослідників, графиня Толстая познайомилася з Шевченком заочно 1856 року, коли її чоловік порушив клопотання про звільнення поета. А от полтавська дослідниця біографії Кобзаря Рената Смирнова доводить, що молоді люди познайомилися до заміжжя графині. І що у них була дочка Катерина, яка народилася, коли Анастасія Іванівна вийшла заміж за графа Федора Толстого, старшого від неї на 34 роки. Дослідниця також стверджує, що вірш «Маленькій Мар’яні» Шевченко присвятив своїй дворічній доньці, яка народилася 1843 року, — розповідає Валентина Бєлохон. У Погорільцях брати Костянтин і Володимир Маковські написали свої відомі картини «Дети, бегущие от грозы», «Ярмарка в Украине». Тут працював над своєю повістю «Лафертовская маковница» Олексій Перовський (Антоній Погорєльський). У Погорільському маєтку Олексія Толстого бував двоюрідний брат Олексія Костянтиновича — фольклорист, художник, етнограф і близький друг Шевченка Лев Жемчужников. Художня творчість Лева Михайловича переважно пов’язана з українською тематикою. Він створив сорок вісім гравюр «Живописна Україна», картину «Кобзар на шляху» та залишив «Спогади про Шевченка». — Серед вихідців Семенівщини чимало видатних особистостей. Семенівці, які розлетілися по всьому світу (а нас дуже багато в Москві, Іркутську, Красноярську, Читі, на Камчатці…), обов’язково знаходять час хоча б раз на рік приїхати додому. Неможна роз’єднувати слов’янські народи, ми маємо тримати міцний зв’язок одне з одним. Уродженка Семенівщини, яка нині мешкає в Санкт-Петербурзі, Зоя Петрова писала: «У духовному просторі — без меж! Тисячі людських доль наших земляків сплелися воєдино. Багато спільного у нас у мові, фольклорі, культурі… У наших народів схожі історія і традиції. Протягом багатьох століть перепліталися, мов вишиті узори на рушниках, долі двох народів. І кожна ниточка на візерунку має свій символ. За ними, як за старовинними літописами, можна прочитати нашу спільну історію. Соединились мы не только кровью — Историей сроднились вековой. Мы — люди одного покроя, С одной высокою судьбой», — говорить Світлана Мірошник. Задушевністю й мелодійністю вражали виступи артистів народного аматорського ансамблю «Джерело» Семенівського будинку культури (художній керівник Владислав Горєлий). Затамувавши подих, присутні насолоджувалися піснями «На вулиці скрипка грає», «На бадьор я ходила», «Калина і любисток», «Кобзарева струна». Учні та вчителі були в захваті від виступу творчого колективу й нагородили артистів бурхливими оплесками. А художній керівник Семенівського будинку культури Людмила Шакула відзначила, що такі зустрічі з дітьми та педагогами надовго залишаються у спогадах артистів і спонукають до творчості.
Президент України