Вже при першому знайомстві з Ольгою Миколаївною Синицею (а це було років з п'ятнадцять тому, під час звіту колективів художньої самодіяльності) зрозуміла, що довелося зустрітися зі справді неординарною людиною. А вразила вона мене і власним голосом, і манерою виконання народних пісень своїх вихованців – учасників молодіжного гурту «Народна криниця» Ніжинського училища культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. Відчувалося: корені любові до народної пісні дуже глибокі. При ближньому знайомстві з’ясувалося, що вподобання це успадковане від мами, яка мала чудовий голос і знала багато пісень, що їх співали в Мутичеві Ріпкинського району з діда-прадіда, які не втрачали однак свого первісного впливу на емоції наступних поколінь. Тож мамі охоче підспівували при нагоді односельчани. Долучилася до цього процесу й донька. А схвальні відгуки як самої мами, так і багатьох сусідів, що слухали пробу Олиного голосу, настільки заохотили юну співачку, що вона вирішила не розлучатися з народною піснею ніколи, тобто відчула в ній своє покликання. Переконання у правильності свого вибору привело Ольгу до Ніжинського училища культури і мистецтв імені Марії Заньковецької, після закінчення якого вона керувала багатьма хоровими колективами як у Ніжині, так і в інших райцентрах області. І неабияк. В роботу вкладала всю душу. Відповідний і результат цих старань – три колективи, з якими у різний час працювала Ольга Синиця, удостоєні почесного звання «народний». Це хори Носівського районного Будинку культури, заводу «Ніжинсільмаш», пошуково-дослідницький фольклористичний гурт «Ніжинська козачка» та уже згадуваний молодіжний фольклорно-сценічний гурт «Народна криниця». До речі, останній з них, незмінним керівником якого Ольга Миколаївна залишається ось уже понад 30 років, зміцнює не лише її особистий авторитет, а й приносить добру славу самому училищу – він неодноразовий лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів і фестивалів. Це ще одна ознака невмирущості народної пісні, адже основу репертуару гурту складають автентичні пісенні зразки, що проростають з народних ладів і власноруч записані Ольгою Миколаївною під час фольклорних експедицій. Їх у ентузіастки по збиранню перлин народної творчості величезна кількість. Як вже в діючих доробках, так і в невикористаних резервах – деякі зібрані пісні залишаються поки що нерозшифрованими. -Не доходять руки, - каже Ольга Миколаївна і оптимістично додає: - Але вони не залишаться мертвим вантажем – обов’язково зазвучать з вуст учасників «Народної криниці». В це охоче віриш. Так само як і в те, що визнання її заслуг у збереженні народно-пісенної творчості не залишиться непоміченим, і Ольга Синиця поповнить когорту лауреатів фестивалю імені славнозвісного фольклориста нашого краю – Василя Полевика.