Оповита таїною минувшини Добрянка, що на Ріпкинщині, приваблювала своєю красою та цікавою історією не одне покоління. Мальовниче містечко було свідком багатьох історичних подій, які й досі лишаються загадками для сучасників. За царських часів через Добрянку проходив відомий Катерининський тракт Петербург — Одеса. Стежки містечка й нині пам’ятають ходу російських імператорів Миколи І та Олександра ІІ, відомих майстрів пера і слова Тараса Шевченка, Олександра Пушкіна, Миколи Гоголя, Євгена Гребінки, Софії Русової… Тривалий час тут переховувався ватажок селянської війни на землях Російської імперії у 1773-1775 роках Омелян Пугачов. На Добрянському форпості донський козацький отаман отримав паспорт. Однак найбільше привертає увагу сучасників той факт, що селище міського типу є одним із центрів поширення старообрядництва в Україні. Тут і нині діє церква старовірів святого великомученика Димитрія Солунського. Зацікавив цей куточок Придесення й голландсько-російський фольклорний ансамбль «Зарянка» з Нідерландів. Гостювали артисти на Добрянській землі напередодні Дня Незалежності України, 22 серпня, коли місцеві мешканці святкували День містечка. Завітали на свято також представники відділу культури і туризму Чернігівської РДА та суспільної організації «Руське суспільство Чернігівської області «Русичі». По приїзді гостей у центрі містечка, біля сільради, вже зібралося чимало добрянців. І молоді, й людям поважного віку було цікаво познайомитися з іноземцями й послухати їхніх пісень. Увагу місцевих мешканців привернули також традиційні голландські костюми різних регіонів чужої країни та дерев’яні черевички, розписані різноманітними орнаментами. У свою чергу голландці не залишалися байдужими до українських традицій. Та перш ніж виступити на святковому концерті в центрі Добрянки, колектив «Зарянки» вирушив до місцевої церкви старовірів святого великомученика Димитрія Солунського, яка була освячена 1790 року. Нині це єдиний діючий храм старовірів у Чернігівській області. У церкві голландсько-російський фольклорний ансамбль заспівав старообрядницькі духовні вірші. Ансамбль «Зарянка» при однойменному фонді по збереженню та популяризації російської традиційної культури заснований у Нідерландах 1994 року музикантом і фольклористом Іриною Распоповою та американським професором, доктором російської історії, антропологом та археологом Йованом Емілем Хове. Колектив виконує як голландські, так і російські й українські пісні. І варто зазначити, що коли люди чують свою рідну мову, багато хто сумнівається в тому, що перед ними виступають іноземці. Проте в колективі справжнісінькі голландці. Виступи ансамблю дуже різноманітні. Колектив співає, танцює та показує різні обрядові дійства. Одних лише російських пісень артисти знають напам’ять більше сотні. Не залишаються байдужими до українського та білоруського фольклору. А в голландському репертуарі звучать любовні, морські та жартівливі пісні ХVІ-ХVІІ століть. Збагачується творча скарбничка ансамблю під час фольклорних експедицій, гастролей Росією, Україною, Білоруссю, США та іншими країнами Євросоюзу, а також під час поїздок на міжнародні фестивалі. І хоча гості з Нідерландів не знають ні російської, ні української, ні білоруської, зміст усіх творів вони розуміють дуже добре. Всі пісні виконують автентично, з чітким дотриманням діалекту, без будь-якої обробки. А головне — твори в їхньому виконанні звучать із душею. Особливо хвилюють слухачів духовні вірші старовірів. — До старообрядництва я прийшла завдяки американському професорові Йовану Емілю Хове. Він довгий час збирав по дещиці інформацію про це явище, а перед смертю й сам став старовіром, — розпочала знайомство керівник «Зарянки» Ірина Распопова. — Сама я теж старообрядка, родом із Воронежа. Коли двадцять років тому почала вивчати старообрядництво, в консерваторії мене позбавили майже всіх предметів. А тоді не було ні книг, ні статей, присвячених цій темі. Існувала сувора заборона. Інформацію я дізнавалася від професора Йована Хове. На лекції я все те викладала, за що згодом і постраждала. Залишившись майже без роботи, змушена була поїхати в Голландію. Однак попри різні життєві труднощі не впадала у відчай і врешті знайшла там своє покликання. Створила три фольклорні колективи: «Зарница», «Вечеринки» і «Зарянка», які співають російські автентичні пісні. Якось ми з професором давали майстер-клас у музичній школі Гронінгена, міста, що на півночі Нідерландів. Йован Хове читав лекцію, я виступала з обрядовим дійством. По завершенні роботи до нас підійшов православний голландець і спитав російською: «А чи знаєте ви, ким є насправді? Ви — не колектив «Зарянка», а місіонери російської культури». Відтоді я всерйоз почала замислюватися над своєю роботою. І справді, музика — це лише засіб, за допомогою якого я намагаюся достукатися до «замкнених» сердець, аби підняти нашу старообрядницьку культуру, релігію та ознайомити з нею сучасників. Через музику й пісню люди краще пізнають одне одного. У Голландії думають: Росія, Білорусь та Україна — це ніби одна країна. Доводиться пояснювати, що це не так. Що ці країни хоч і сестри, але мають різну культуру, традиції та звичаї. І кожна по-своєму унікальна. Після духовного співу в місцевій церкві старовірів на добрянців чекав виступ голландців на святковому концерті, присвяченому Дню містечка. У виконанні іноземних гостей звучали фольклорні пісні різних народів. А коли колектив заспівав українську народну пісню «Цвіте терен», підспівували артистам і молоді дівчата, і старші люди. — До нас зрідка приїжджають гості з-за кордону, тож ми дуже раді бачити у себе вдома цих людей. Красиво співають, і нам є чого в них повчитися. Частіше б відбувалися такі хороші свята. Адже за копіткою роботою нема коли й відпочити душею. Зокрема, ми були приємно вражені тим, що голландці співають і наших українських пісень. У них чудово виходить. Шкода лише, що у своєму виступі вони обмежені в часі. Було б добре, аби заспівали більше, — діляться враженнями мешканки селища Марія Радченко та Клавдія Нестеренко. — Останнім часом люди більше почали цікавитися нашою старообрядницькою церквою та історією Добрянки. Свого часу в містечку бувало багато видатних людей — Тарас Шевченко, Євген Гребінка, Омелян Пугачов, Павло Тичина. І коли добрянці та мешканці Чернігівщини ближче ознайомилися з історією рідного краю, почали ним пишатися. Добрянка — дуже цікаве селище, про яке можна невтомно говорити годинами. Зокрема, приємно, що нашою історією цікавляться гості з-за кордону, — говорить сільський голова Олександр Алгінін. Після виступу на святковому концерті голландці відвідали приватний музей місцевого історика, кухаря та поета Сергія Коноваленка. У старовинному будинку гості ознайомилися з побутовими речами старовірів, атрибутикою періоду російсько-турецької, Першої світової та Великої Вітчизняної воєн.
Президент України