Сьогодні культурна політика держави формується в умовах війни і має значно ширше завдання, ніж організація дозвілля. Адже важливо зберегти українську культурну ідентичність, нашу історичну пам’ять, традиції та культурну спадщину, забезпечити доступ людей до культури і створити умови для її розвитку навіть у найскладніших обставинах. Для громад, які безпосередньо постраждали від війни, це також питання збереження культурної спроможності й відновлення культурної інфраструктури.

   У Кіптівській громаді ці державні і регіональні пріоритети реалізуються через системну роботу відділу культури, сім’ї, молоді та спорту, закладів культури й наших партнерів. Один із важливих напрямів – збереження та популяризація нематеріальної культурної спадщини. Для нас це не просто збереження традицій «для історії». Ми прагнемо, щоб вони залишалися живими, передавалися дітям і молоді та продовжували розвиватися в сучасному культурному середовищі.

   Саме тому ми підтримуємо творчі колективи, аматорське мистецтво, народні традиції, беремо участь у фестивалях і конкурсах, представляючи Кіптівську громаду на рівні області та України.

   Ще один важливий принцип сучасної культурної політики – партнерство. Сьогодні громада не може і не повинна робити все самостійно. Ми співпрацюємо з громадськими організаціями, благодійними фондами, міжнародними партнерами та активними жителями. Саме завдяки такій взаємодії можемо залучати додаткові ресурси, створювати нові культурні простори та реалізовувати проєкти, які відповідають реальним потребам людей.

   Яскравим прикладом такого партнерства став проєкт «Колективна пам’ять про війну на Чернігівщині», реалізований у співпраці громадських організацій та органів місцевого самоврядування. Докладніше – за посиланням: https://kiptivska-gromada.gov.ua/kolektivna-pam%CA%BCyat.../

   Мета проєкту – зберегти історії людей про події повномасштабного вторгнення та сформувати живу пам’ять про те, що пережили громади Чернігівщини.

   У межах проєкту в Кіптівській, Киїнській та Іванівській громадах висаджено три кленові алеї та встановлено пам’ятні знаки. Проведено 12 тренінгів з арттерапії та психологічної підтримки жінок і дівчат, зокрема внутрішньо переміщених осіб, а також цикл лекцій для школярів «Чому важливо знати та пам’ятати історію».

   Особливо цінним результатом стали 50 особистих історій жителів громад, збережені й доступні за QR-кодами на пам’ятних знаках.

   Для нас це приклад того, як культура працює з історичною пам’яттю. Адже пам’ятати – це не лише зберігати інформацію про минуле, а й давати можливість наступним поколінням знати, через що пройшли їхні родини, громади та вся Україна.

   Окремий акцент у нашій діяльності робиться на гендерну рівність, безбар’єрність та інклюзивність. Ми прагнемо, щоб культурне середовище було відкритим для всіх і враховувалися різні потреби жителів громади.

   Таким чином, сьогодні культурна політика на місцевому рівні – це не просто проведення заходів. Це збереження ідентичності, пам’яті і традицій; забезпечення доступності культури; партнерство; підтримка творчого потенціалу людей та створення умов для розвитку громади. Далі – про нові функції закладів культури в умовах війни та у процесах відновлення громад. Російська агресія спрямована не лише на захоплення українських територій. Ворог прагне знищити те, що формує нашу національну ідентичність: українську мову, культуру, традиції, історичну пам’ять. Саме тому об’єкти культурної інфраструктури так часто стають мішенями для обстрілів.

   Кіптівська громада на власному досвіді знає, що означає втрачати культурні осередки, але водночас знає і те, як їх відроджувати. Під час бомбардувань громади ворог не оминув село Хрещате. 56 комунальних і приватних будівель зазнали пошкоджень. Найболючішою втратою стало повне знищення Хрещатинського сільського будинку культури. У ніч із 24 на 25 березня 2022 року ворожий авіаудар зруйнував його до самого фундаменту.

   Але разом із будівлею не зникло головне – дух села та його творча енергія. Хрещатинці об’єдналися і створили новий осередок культури у приміщенні старостату. У кількох кімнатах знову зазвучали музика, сміх і дитячі голоси. Це переконливий доказ того, що культура – це не стіни. Культура – це люди, які не дозволяють їй зникнути.

   Не оминули руйнування і селище Прогрес. Будинок культури зазнав значних пошкоджень, але його діяльність не припинилася. Завдяки ініціативам відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Кіптівської ТГ, ГО «Кіптівська жіноча спілка», грантовим проєктам, підтримці партнерів та волонтерським толокам заклад поступово відновлюється.

   Але разом із відновленням будівлі відбувається і переосмислення самої ролі закладів культури. Сьогодні наші будинки культури й бібліотеки – це вже не лише місця проведення концертів, свят чи гурткової роботи. Вони одночасно виконують функції освітніх, дозвіллєвих, соціальних та психологічних просторів. Тут відбуваються навчання, майстеркласи, зустрічі, творчі заняття, заходи для дітей, молоді та дорослих. Організовуються заходи, спрямовані на підтримку ментального здоров’я (арттерапія, спілкування та відновлення людей після пережитого стресу).

   Особливого значення набули простори, створені безпосередньо під потреби окремих груп населення у повномасштабну війну.

   У 2024 році на базі Прогресівського СБК спільно з БФ «Рокада» створено безбар’єрний «Простір спільнотворення», який об’єднує людей різного віку, жінок і чоловіків, місцевих жителів та внутрішньо переміщених осіб.

   У 2025 році на базі Вовчківського СБК створено жіночий простір «Територія турботи та змін» – місце для фізичного і психологічного відновлення сільських жінок, розвитку їхніх здібностей, спілкування й самореалізації.

   Того ж року на базі Новошляхівської бібліотеки було створено Молодіжний простір, завдяки чому молодь отримала можливість навчатися, спілкуватися, реалізовувати власні ідеї та бути активною частиною життя громади, країни.

   У 2026 році на базі бібліотеки Прогресівського будинку культури відкриється «Сільський енерго stay» – простір, народжений із реального досвіду громади, яка переживала тривалі блекаути без електроенергії, зв’язку та звичних умов життя. Завдання цього простору – не лише забезпечити необхідні умови під час кризових ситуацій, а й дати сільським жителям практичні знання та інструменти для безпечної поведінки, підтримки себе і своїх родин. Сьогодні ми можемо говорити ще про одну важливу трансформацію. Заклади культури стали справжніми волонтерськими хабами. У їх стінах проводяться благодійні концерти та ярмарки, сімейні пікніки, благодійні виставки-продажі. Працівники й відвідувачі плетуть маскувальні сітки, готують смаколики для наших захисників, збирають допомогу.

   Культурні колективи громади організовують виїзні концерти для військових, даруючи їм не лише пісню чи музику, а й просте людське відчуття підтримки. Збереження нематеріальної культурної спадщини – це не лише про минуле. Це про те, що ми передаємо наступним поколінням, зберігаючи свою ідентичність, традиції та духовні цінності.

   У Кіптівській громаді вже шість років поспіль проводиться фестиваль «Коронуємо громаду ми українським снопом», який став важливою платформою для збереження, популяризації та творчого розвитку традицій.

   Щороку учасники фестивалю не лише відтворюють давні звичаї в календарних обрядах, а і власноруч створюють композиції із зернових культур. Традиційні снопи, різдвяні дідухи, символічні арт-об’єкти. Пшениця, жито, овес у цих роботах стають матеріалом. З нагоди 10-ї річниці створення Кіптівської громади була виготовлена ростова арт-композиція «Зберігаємо традиції, єднаючись», яка отримала не одне призове місце на конкурсах і Гран-прі на V Всеукраїнському конкурсі зразкового, декоративно-ужиткового та сучасного мистецтва.

   Цьогоріч працівники закладів культури і майстри громади продовжили цю традицію, створивши баранчика, солом’яного бичка, лелеку та інші вироби із зернових культур. До цієї спільної роботи долучаються працівники закладів культури, місцеві майстри народних ремесел та жителі громади. Саме клубні заклади сьогодні є тими просторами, де традиція не просто зберігається, а живе, розвивається і передається від покоління до покоління.