Як ми вже повідомляли, в Арт-клубі відкрилася персональна виставка талановитої вишивальниці Олени Шабовти. Найпотужніший пласт в експозиції займають традиційні символи української духовності – ікони та рушники. Чільне місце в ній посідають також натюрморти, пейзажі, фігурки звірів та птахів. Та незважаючи на жанрові і тематичні відмінності в загальному доробку представлених робіт, від кожної з них віє любов’ю до рідного краю, звичаїв народу та батьківської мови. Ці ж мотиви звучать і у віршованих рядках пані Олени. Деякі з них вона великими літерами нанесла на рушники, багато з натхненням продекламувала і навіть проспівала. Авторці гаряче аплодували, хоча перо її поки що помітно поступається голці. Власне, це й не дивно, бо голку, як вона сказала, тримає в руках скільки й пам’ятає себе, а за перо взялася порівняно недавно. Та чи варто цим перейматися, адже сполучати дві творчі іпостасі на професійному рівні не кожному вдається. Від самої ж виставки її відвідувачі були в захопленні. Як дорослі, так і діти. Скажімо, дві сестрички –школярки (4-й і 6-й клас) на запитання: «що їм найбільше сподобалося?» дружно відповіли: «вишиті портрети Тараса Шевченка і Лесі Українки». А ще молодшій – другокласниці Юлі, - яка прийшла разом з ними, дуже сподобалися квіти і звірята. До речі, на виставках досі рідко доводилось бачити дітей такого віку, і ця з’ява не може не радувати. Адже вона сприяє естетичному, духовному, а в даному випадку й патріотичному вихованню підростаючого покоління. Бо виставка робіт Олени Шабовти багата в цьому плані не лише експонатами, а й інформаційним супроводом провідного методиста з образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва ОНМЦКіМ Аліни Цупко. Вона назвала багато цікавих фактів з трудової і творчої біографії Олени Шабовти. В свою чергу Олена Петрівна поділилася секретами своєї творчої лабораторії та споминами про участь у різноманітних заходах, акцентуючи увагу на найбільш пам’ятних з них. Чого варта бодай така деталь: мисткині пощастило брати участь у Всеукраїнській акції – вишиванні «Рушника національної єдності», чим вона незмірно пишається і пояснює причину посиленої уваги до цього атрибуту українських святинь у своїй творчості.
Василь ЩЕРБОНОС фото Леоніда Віленського (ОНМЦКіМ)