«Традиційна культура під час війни: дослідження та збереження». Таку назву мав онлайн-семінар для працівників закладів культури, освіти, носіїв традицій, відповідальних за виявлення, охорону та популяризацію НКС, людей, зацікавлених у збереженні культурної спадщини. Символічно, що захід відбувся 17 липня, в День етнографа.
З вітальним словом до учасників семінару звернулася очільниця управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації Вікторія Точена.
Цінна інформація, зокрема рекомендації фахового та юридичного спрямування, прозвучала з уст завідувачки сектору нематеріальної культурної спадщини Департаменту культурної спадщини Міністерства культури України Тетяни Саваренюк.
Актуальним і змістовним був виступ представниці громадської організації, акредитованої в ЮНЕСКО, «Центр розвитку «Демократія через культуру» Валентини Дем’ян, яка висвітлила тему «Жива спадщина в надзвичайних ситуаціях: дослідження на рівні громади». Зокрема, пані Валентина вважає за необхідне чітко розрізняти поняття «громада» і «спільнота» й піклуватися про нематеріальну культурну спадщину саме спільнот.
Неабияку гордість відчуває експертка і за те, що навіть в умовах війни поповнюється список елементів НКС ЮНЕСКО. Зокрема, після початку повномасштабного вторгнення до нього внесено український борщ та писанку (спільно з Естонією).
На запрошення Обласний центр народної творчості до спілкування долучилися аж дві спікерки з Чернігівщини.
Напрочуд живу та щиру розповідь «Чернігівщина – північний форпост України. Відродження втраченої традиції вінкарства» представила до уваги присутніх філологиня, журналістка, дослідниця, етнографка-волонтерка й популяризаторка віночка на Чернігівщині Любов Потапенко.
«Наша область досить велика. Тут так багато всього, що воно часом губиться», – каже пані Любов. Отак загубилося б і прадавнє мистецтво створення традиційних воскованих (парафінених) віночків. Але не бути цьому, доки є такі ентузіастки, як Любов Михайлівна! А почалося все з того, що ця завзята людина купила у носійки віночок і почала вчитися їх робити. Був то 2019 рік. Наразі у творчому «арсеналі» пані Люби чимало світлин – із Коропа, Лосинівки, Березни, Сосниччини, Козелеччини, Прилуччини, Бахмаччини… Дослідницька робота триває. І практична – також.
У вінку зазвичай п’ять або сім головних квіток. Восковиці (елемент, схожий на перли) символізують багатство, розповідає Любов Михайлівна. А на півночі нашого краю одружувалися в хусточках, бо тут люди жили скромніше. Спіральки – то безконечники життя (меандри). Різнобарвні віночки більше пасують до національних строїв, а білі з’явилися пізніше і вважаються «міськими».
На Чернігівщині Любові Потапенко вдалося знайти чотирьох майстринь-вінкарок. Серед них – Марія Волік із Прилуччини (жінці вже за 90 років), пані мудрого віку з Олишівки (на жаль, імені не було названо), а також 88-літня Параскевія Неймеш із Седнева. На думку пані Люби, саме седнівські білі вінки з косицями (гірляндами з квіток), достойні того, щоб найближчим часом поповнити обласний перелік елементів НКС. До речі, цю білосніжну красу Любов Михайлівна відтворила власноруч під уважним керівництвом Параскевії Олексіївни.
Спікерка з оптимізмом відзначає: інтерес до вінкарства є! А значить, це мистецтво неодмінно відродиться!
Керівниця народного аматорського клубу декоративно-прикладного мистецтва «Княжа скарбниця» КЗ «Новгород-Сіверський міський будинок культури» Новгород-Сіверської міської ради Ольга Луговська говорила про збереження елементів НКС Новгород-Сіверщини в умовах сьогодення. Йшлося про три елементи.
«Кудлаївська писанка» – мистецтво, яке, попри війну, продовжує розвиватись, і не лише в Кудлаївці, а й у Стахорщині та Дегтярівці.
«Кисейне шиття Новгород-Сіверщини» (носій елемента Віталій Кейдун називав його ще «сирітським», бо ниточки для цієї вишивки бралися тоненькі й візерунок покривав полотно лише частково). Пан Віталій володів цим мистецтвом досконало. Мало того, він розробив власний почерк у вишивці – строгий, чоловічий стиль візерунків. На жаль, майстер нещодавно відійшов у вічність, тож його згадали добрим шанобливим словом. А вічна і світла пам’ять збережеться в роботах Віталія Олексійовича.
Третій елемент – «Катання на рєлях на Петра і Павла в селі Грем’яч». Відео цієї веселої розваги неабияк поліпшили настрій учасникам семінару. А коли ці записи з’явилися в інтернеті, скільки радості було у мешканців Грем’яча, більшості з яких довелося виїхати через постійні ворожі обстріли… Села фактично нема. А група в соцмережах є. І світлі спогади теж збереглися. І надія на перемогу жива! І серця єднаються – навіть на відстані!
Завідувачка народного музею історії міста Авдіївка, популяризаторка НКС, керівниця проєкту «Кулінарні практики пограниччя: діалог культур» Тетяна Переверзєва висвітлила тему «Кулінарні практики пограниччя: як дослідження традицій допомагає зберігати ідентичність». Ішлося про нематеріальну культурну спадщину степових пограничних громад Донецької області та громад Павлоградського району Дніпропетровщини.
Для ВПО кулінарна спадщина стає одним із найміцніших зв’язків з рідним краєм. Так сталося і в цьому випадку. А почалося все з презентації авдіївської каші. Відродження душ людей, які втратили дім… Адже важливо зберегти не тільки НКС, а й ідентичність, не лише фіксувати минуле, а й передати пам’ять майбутнім поколінням.
Директор музею історії музичних інструментів «Барабанза» (Запоріжжя) Денис Васильєв обрав для виступу тему «Запорозькі Тулумбаси. Досвід аудіодокументування традиції». Тулумбаси – це великі казаноподібні козацькі барабани, звук яких слугував бойовим сигналом, супроводжував козацькі ради та підіймав бойовий дух. Пан Денис – музикант і займається відродженням, виготовленням інструментів та аудіодокументуванням традиції з 2012 року. Нехай наша прадавня спадщина звучить вічно і відлунює в серцях прийдешніх поколінь!
Підсумувала все сказане директорка комунального закладу культури «Донецький обласний навчально-методичний центр культури» Наталя Армяновська. З позитивом, вдячністю і сподіванням на якнайшвидшу перемогу!
Ідея проведення семінару – Донецький обласний навчально-методичний центр культури, який наразі перебуває в евакуації в Івано-Франківську. Модераторка – методистка відділу образотворчого мистецтва ДОНМЦК Людмила Савченко.
Захід відбувся за участі Департаменту культурної спадщини Міністерства культури України й за підтримки Донецької та Івано-Франківської ОДА.
Мету семінару було визначено як обмін практичним досвідом і дієвими кейсами з фіксації та охорони нематеріальної культурної спадщини на прифронтових територіях. Робимо висновок: мети досягнуто!
Щиро дякуємо організаторам за запрошення до участі в такому потрібному в наш непростий час заході, всім причетним – за цікаву та корисну інформацію, а ЗСУ – за можливість жити і працювати попри всі виклики сьогодення.
Відроджуймо, бережімо та плекаймо нематеріальну культурну спадщину гуртом!
Тримаймо культурний фронт і наближаймо Перемогу!
Президент України