На другу суботу вересня припадає чудове колоритне свято – День борщу в Україні (відзначаємо його з 2022 року). Таку важливу з точки зору збереження й популяризації нематеріальної культурної спадщини дату не могли оминути увагою працівники Обласного центру народної творчості. Тому радо відгукнулися на пропозицію колективу Ветеранського простору «Серцевір» – разом організувати борщування для військових та їхніх рідних.
Отже, 13 вересня в затишному гостинному приміщенні не було де яблуку впасти. Майже пів сотні запрошених гостей (і тих, хто пройшов крізь пекло війни, і тих, хто чекає на своїх найрідніших удома та щомиті молиться за них) мали змогу скуштувати смачнезного капусняку з пампушками, поласувати пиріжками й варениками та ще й послухати українських пісень та мелодій. І смакіття, і пісенно-музичну красу привезли з собою учасниці вокального жіночого ансамблю «Гомін» Бобровицького міського будинку культури (художній керівник – талановита, закохана в пісню методистка МБК Тетяна Пасєчник, акомпанемент – оркестрова група під керівництвом Віталія Ємця) і народного аматорського ансамблю української пісні «Калина» Макарівського сільського клубу Бобровицької громади (керує колективом креативна, завзята завідувачка клубу Віра Семененко, акомпанує талановитий баяніст Бобровиччини Микола Лобода). Співали дівчата і хлопці всяких: і народних, і авторських, і відомих, і автентичних, і тужливих, і жартівливих, і таких, від яких наверталася сльоза, і зовсім інших, від яких ноги самі йшли в танок.
Музичними номерами порадував присутніх інструментальний дует «Вітан». Його створив та очолив Віталій Ємець, а компанію цьому творчому панові склала викладачка школи мистецтв Тетяна Думенко. Акордеон і домра в руках досвідчених музикантів звучали злагоджено та красиво. А ще було соло на саксофоні від Віталія Ємця і на баяні – від Миколи Лободи.
Але й це ще не все. Бо до заходу долучилися майстрині ОЦНТ Лідія Гончар та Антоніна Пустовойт. Отже, всі охочі могли побачити і придбати красиві та практичні вироби з лози, які творить-виплітає пані Лідія, ткані на бердечку поясочки та браслети, лялечок, зайчиків, поважних бойових гусаків і ніжних гусочок у віночках та вишиванках, які народжуються в умілих руках пані Антоніни.
Микола Тараненко теж не відставав від колег. Він завітав на свято разом із дружиною, привіз із собою глиняну красу, а ще – провів майстерклас із гончарства, потрапити на який було стільки охочих, що довелося навіть робити попередній запис. Спробувати попрацювати за справжнім гончарним кругом виявили бажання і діти, і дорослі. Навіть цілими сім’ями приходили.
Чернігівський традиційний восковий вінок – мистецтво, яким віднедавна захопилася журналістка Любов Потапенко. Пані Люба теж відгукнулася на запрошення і представила свою творчість разом із майстрами ОЦНТ.
Роль ведучої взяла на себе директорка КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР Надія Заваліна. Допомагали їй фахівчині з «Серцевіру». Пані Надія, зокрема, зазначила, що український борщ – це не просто суп, це поважний представник української гастрономічної спадщини, справжній символ національної кухні, який відображає багатство та різноманітність місцевих кулінарних традицій. Також Надія Петрівна розповіла про історію виникнення українського борщу та його «еволюцію». Виявляється, цій страві понад 500 років. Спочатку борщ традиційно подавали переважно на поминки, але з часом він став невід’ємною частиною українських святкових застіль (як, наприклад, карильський святковий борщ «Квасок», яким славиться Коропська громада і який увійшов до обласного списку елементів НКС Чернігівщини разом із капусняком, що його мали смачну нагоду продегустувати гості нашого свята).
Основний інгредієнт класичного борщу – буряк, який робить страву яскравою, а багатий смак досягається завдяки поєднанню яловичини та свинини. На додачу – капуста, картопля, морква, цибуля, мочені або квашені помідорчики – для приємної кислинки. Хочете неповторного аромату і смаку? Тоді не забудьте затовкти борщик свіжим сальцем із часником, сіллю та зеленню. І неодмінно дайте страві настоятися, щоб досягти ідеальної гармонії складників. Отепер – смачного!
Це що стосується класики. Але можливі різноманітні варіації. Згадаймо борщ із карасями, який так любив Тарас Шевченко. А ще – з грибами, чорносливом, грушками, калиною, яблуками, вишнями…
День українського борщу – поки що неофіційне свято, мета якого – підкреслити важливість цієї традиційної страви в національній культурі нашої держави. Як відзначаємо? Кулінарні конкурси, майстеркласи, фестивалі, дегустації, гастрономічні тури, родинні обіди… Обирайте, що ближче до душі. Врешті-решт, просто наваріть добренну каструляку цієї смакоти і наїжтеся досхочу. Або пригостіть друзів, сусідів…
До слова, борщ має більше 70 різновидів, залежно від регіону та сімейних традицій. 2020 року цю страву було внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, а 1 липня 2022 року – до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Цей статус український борщ отримав за ініціативи України, яка прискорила процес розгляду заявки через повномасштабне вторгнення росії.
Можна стверджувати, що слово «борщ» не перекладається іноземними мовами. У багатьох мовах світу, щоб передати унікальність страви, це слово запозичують, транслітеруючи його. Щоправда, іноді наш рідненький борщ можуть назвати «буряковим супом», але то вже зовсім не те…
День українського борщу – не просто свято, а справжнє вшанування української кулінарної традиції. Цей день підкреслює важливість збереження національної спадщини та сприяє популяризації української кухні у світі.
Борщ – одна з найпопулярніших народних страв, яка в Україні здавна вважалася символом міцної родини: всі інгредієнти у полив’янім горщику, варяться, бурлять, а потім, мліючи, передають свої аромати і смаки одне одному, стають одним цілим – багатим, наваристим, густим. Це наче про українську вдачу сказано. Добрим людям хай буде ароматно, смачно і ситно, а ворогам – солі з перцем, кислого й гіркого, щоб набили оскому та мерщій накивали п’ятами з нашої землі.
Хоч і постфактум, але – з Днем борщу! Нехай цей символ української кухні завжди об’єднує родини за столом і зігріває душі своїм неповторним смаком. Нехай ваше життя буде таким же насиченим і багатим, як смак справжнього українського борщу. Для тих, хто вимушений перебувати далеко від рідної домівки – окреме побажання: нехай кожна тарілка борщу нагадує вам про тепло рідного дому та любов близьких.
Захід відбувся за сприяння Департаменту культури і туризму, національностей та релігій облдержадміністрації. Раді були вітати на нашому святі заступника голови Чернігівської ОВА Івана Ващенка. Дякуємо всім: «Серцевіру» – за гостинність і співпрацю, артистам – за чудовий концерт, господиням – за смачне щедре частування, майстрам – за творчу роботу, гостям – за те, що розділили з нами позитивну атмосферу цього справді святкового дня, ЗСУ – за можливість жити, працювати і проводити такі чудові заходи.
«Чи потрібно все це під час війни?» – запитуємо принагідно. «Однозначно – так, – відповідає молода красива пані. – Бо це можливість відпочити серцем і душею, це втіха, розрада, коли живеш у постійному стресі». Гадаю, з цією думкою погодяться всі, хто завітав на наше борщування. Сподіваємося, наступного разу таке свято відбудеться вже в мирній щасливій Україні без тривог та війни.
Якнайшвидшої нам усім Перемоги. І, звичайно, смачного борщу!
Президент України