В ході чергового фестивалю дитячої та юнацької творчості «Звичайне диво», який щойно розміняв другий десяток, несамохіть пригадалися слова славнозвісної поетеси Лесі Українки з її хрестоматійного вірша “Contra spem spera!” («Без надії сподіваюсь»), які цілком виправдано можуть слугувати епіграфом до цієї події: « Так! Я буду крізь сльози сміятись, // Серед лиха співати пісні, // Без надії таки сподіватись, // Буду жити! Геть думи сумні!».
Для тих хто вперше чує про цей фестиваль, або ж не зовсім збагнув сутність самої його назви («Звичайне диво»), варто одразу ж пояснити, що спонукало вдатися до такої паралелі. Все дуже просто: його учасники ось уже впродовж десяти років, як ... Читати далі »

Как сегодня эти слова звучат привычно и обыденно для нашего уха! Однако так было не всегда. Люди среднего и старшего поколения, думаю, хорошо помнят, что ещё совсем недавно, лет так 30 назад, в Советской Украине нигде – ни со сцены в концерте, ни по радио, ни, тем более, по телевидению – нельзя было услышать ни еврейскую песню, ни музыкальное произведение любой другой формы или жанра даже с намёком на еврейский мелос. В то же самое время евреи в СССР активно участвовали в создании и популяризации советской музыкальной культуры, в том числе и музыкальной культуры практически всех народов огромной страны. Среди множества советских композиторов-евреев можно отметить как мастеров акаде ... Читати далі »