У проєкті «Масниця» з нами сьогодні Прохорський сільський будинок культури й КЗ «Комарівська публічна бібліотека» Комарівської сільської ради (в. о. директора – Ірина Холодняк).
Провідний бібліотекар Ховмівської бібліотеки-філії Оксана Зуй у співпраці з працівниками культури Ховмівського БК опитали найстаріших жителів свого села про Масницю. Вони розповіли, що в Ховмах останній тиждень перед постом кожна сім’я проводила так, як вважала за потрібне. Ніяких особливих традицій та гулянь не було. Млинці вважалися стравою повсякденною. Періодично готували звичайні вареники з сиром. У піст намагалися ввійти смиренними та спокійними.
Бібліотекарка І категорії Степанівської бібліотеки-філії Любов Богдан зверталася до жительок села Степанівки Наталії Коваленко й Наталії Фесюн, щоб запитати про обряди святкування Масниці, але, на жаль, виявилося, що вони не пам’ятають про традиції, пов’язані саме з цим циклом свят.
Завідувачка Прохорської бібліотеки-філії Лідія Мазурик відшукала інформацію про те, що основна мета Масничних урочистостей – помиритися з близькими, пробачити всілякі образи, підготуватися до покаяння перед Богом. Упродовж святкового тижня додому запрошують рідних та близьких, до столу готують млинці з різноманітними начинками, поступово переходячи до посту. Головними атрибутами гулянь були вогнища, солом’яне опудало, колеса. Святкувати Масницю вважалося обов’язковим у супроводі вогню. Понеділок – «зустріч Масниці». Цього дня люди заливали крижані гірки; робили опудало із соломи, що символізує зиму; закінчували підготовку до розваг; накривали столи з ласощами; ходили в гості; випікали перший млинець, який віддавали біднякам – поминали душі померлих. Вівторок – «загравання» або сватання. Цього дня влаштовували оглядини, проводилися гуляння, де за традицією збиралася молодь: дівчата шукали собі наречених, а парубки придивлялися до майбутніх дружин. Усі разом каталися з гірок, їли святкові страви, в тому числі млинці. Середа – «ласунка». Цей день отримав таку назву, оскільки був присвячений святковим ласощам і частуванням. За традицією мати дружини пече млинці та пригощає ними зятя. Четвер – день «розгулу». Народ улаштовував катання на конях – таким чином закликали весну та проганяли зиму геть. Традиційними були пісні й танці всім двором, катання з гірки, перетягування каната, інші веселі забави. П’ятниця – «тещині вечори». Одружений чоловік цього дня навідувався в гості до своєї тещі чи навпаки. Під час зустрічі її пригощали варениками та млинцями. При цьому могли бути присутніми подружки матері дружини, перед якими хвалилися проявленою повагою. Субота – «зовицині посиденьки». За святковим столом збиралися всією сім’єю або їздили з млинцями в гості до родичів. Як правило, молоді невістки запрошували до себе рідних чоловіка, насамперед зовиць. Якщо вони були незаміжні, то запрошення отримували і неодружені подруги невістки, коли ж уже сімейні, то й заміжні подружки. Неділя – так званий прощений день. Народ готується до Великого посту. Просять прощення за всі погані вчинки у близьких та рідних, згадують покійних. Останній день Масниці святкували особливо пишно. Всю їжу доїдали, а залишки спалювали. Потім ретельно мили посуд і йшли до лазні. Завершенням урочистостей було ритуальне спалювання солом’яного опудала. Навколо нього водили хороводи, співали й танцювали, а попіл, який залишився, розвіювали над полями, щоб увесь рік був урожайним.
Завідувачка Берестовецької бібліотеки-філії Ольга Менщик поділилася ось такою інформацією. Масниця – свято, що бере початок із праслов’янських часів. Його ще називають Пущення, Сиропуст, Колодій, Сиропусний тиждень, Бабське свято, Общиця. Воно символізує проводи зими та зустріч весни. Традиції свята сягають своїм корінням у далеке язичницьке минуле. Передбачається, що воно зародилося на території нашої держави ще в дохристиянські часи, десь у ІV столітті н. е. Донині церква так і не зуміла адаптувати це свято під свій календар і надати йому релігійний підтекст. Активно святкувати Масницю почали у IX–XII століттях. Також цього тижня проводили обряд Колодія. Це останній тиждень напередодні Великого посту, коли можна було справляти весілля. Його також називали Бабським, а Колодій, відповідно, – Бабським святом. На Масницю дівчатам і хлопцям, що не вийшли заміж і не одружилися, прив’язували до ноги дерев’яну колодку. Щоб не ходити з колодкою, за неї давали «викуп».
Головні страви на Масницю – млинці зі сметаною, вареники з сиром, гречані млинці на смальці тощо. Оладки та млинці – ритуальна страва слов’ян іще з язичницьких часів. Цю обрядову їжу старі люди вважали необхідною для породіль, хворих, нею частували одне одного при народженні дитини, при поминанні померлих. Млинці на Масницю можуть бути різні: і прісні, і солодкі, і з начинкою, і дріжджові. Борошно для них можна вибирати найрізноманітніше: гречане, вівсяне, просяне, ячмінне, пшеничне, горохове тощо. Надзвичайно таємничим за давніх часів був обряд власне приготування млинців. Готувати опару для тіста господині старалися так, щоб ніхто з членів родини цього не бачив. Перший млинець, спечений цього тижня, – свого роду символ сонця. Він призначається для поминання померлих. Іноді цей млинець віддають жебракам, щоб і вони поминали померлих близьких людей. Вареник завжди вважався символом роду та жінки. Вірили, що вареник із начинкою символізує вагітну жінку, яка готова продовжувати рід. Вареники заносили до світлиці урочисто, з ними танцювали та їли їх на удачу впродовж усього Масляного тижня. Після останньої скоромної вечері кожен член родини бере зварене круто яйце й розбиває його… об лоба. Потім треба дуже швидко переступити через поріг і вже за порогом з’їсти яйце. А робиться це для того, щоб суворий піст так само швидко минув, як людина через поріг переступила. Загалом побожним людям цей тиждень дає можливість досхочу попоїсти напередодні суворого посту, а іншим – досхочу порозважатися.
Президент України