| 28 березня працівники ОЦНТ завітали до івент-кафе PELICATA. Тут є зала для івентів, де відбуваються майстеркласи. Їх проводять самі працівники закладу (переважно це кулінарна творчість), а також набирають групи дітей і запрошують майстрів із різних закладів Чернігова.
Цього разу адміністрація кафе зацікавилася майстеркласами з ляльки-мотанки та гончарства.
Виготовляти мотанки дітвору вчила керівниця студії образотворчого мистецтва і народної ляльки ОЦНТ Аліна Каплюк. Спершу майстриня коротко розповіла про українську мотанку. Дещо про цю лялечку розказали й самі діти. Малеча знає, що мотанка – це лялька без обличчя, яка виготовляється з ниток. А пані Аліна доповнила: такі ляльки робили тільки з добрими намірами, на щастя, на добробут, як обереги для людей та помешкань.
Юні учасники майстеркласу виготовляли найпростішу вузликову мотанку. Кожен зробив своїй лялі гарнюню зачіску (це були й шикарні коси, і хвостики, а одна лялечка мала найсучаснішу зачіску – довге каре). Красунь убрали у вишиті фартушки та барвисті намиста з бісеру. Хлоп’ята й дівчата нанизували їх власноруч, і то була, певно, найскладніша частина роботи. Але ж як добре це розвиває дрібну моторику! Тим паче, майстриня принагідно зауважила, що чим більше намиста на дівчині, тим вона багатша. Тож кожен юний учасник старався зробити для своєї лялюні найкрасивішу, найпишнішу прикрасу. Працювали діти під музику, а всі охочі ще й співали.
Наприкінці заходу дітки сфотографувалися зі своїми мотанками, а потім понесли їх додому. Нехай ці лялечки подарують удачу нашим юним учасникам та їхнім рідним!
Керівник студії гончарства Микола Тараненко проводив майстерклас уже для іншої групи дітей. Хлопчикам і дівчаткам пощастило побачити, як майстер збирає гончарний круг, як місить глину, готуючи її до роботи.
Про деякі секрети гончарної справи розповіла дітворі директорка ОЦНТ Надія Заваліна. Юні учасники майстеркласу дізналися, що глина буває біла й червона, що її спочатку копають, а потім дають цілий рік «відпочити» – вимерзнути, вимокнути, вистоятися в гіпсових формах тощо. Тільки після цього матеріал стає придатним для створення гончарних виробів. А їх – велике розмаїття: горщики, глечики, макітри, миски, полумиски… Якщо приготувати страву в керамічному посуді (навіть у сучасній духовці), вона матиме особливий смак. А коли ще й у печі – то взагалі супер! Саме в такому посуді українські господині варили кутю, подавали вареники та інше смакіття. Також із глини роблять свищики, баранців і ще багато всього.
За одне заняття, звісно, гончарем не станеш. Але головне – слухати досвідченого майстра й відчувати глину руками. Емоції – просто неповторні! Це було помітно і у процесі роботи, й у миті, коли дітки усміхалися, гордо тримаючи на розкритих долоньках готові вироби.
За півтори години пан Микола з дітворою встиг створити дев’ять горщиків – абсолютно різних за формою, розміром, висотою, шириною, з рівними та фігурними вінцями. Один вийшов узагалі мініатюрний, наче мишенятко. Ці вироби майстер висушить, випалить у печі, а потім передасть у кафе, звідки діти можуть їх забрати. Де чия посудинка – переплутати неможливо. По-перше, жоден горщик не схожий на інший (це як почерк або рецепт борщу – у кожної людини, у кожної господині – свій), а по-друге – біля кожного виробу є підпис.
А імена ж які красиві й цікаві! Гончарювали разом з Миколою Тараненком Діана, Соломія, Мілана, Ліля, Уляна, Радомир та Веліміра (братик і сестричка), Аня й семирічний непосида Єгор, який народився в Чернігові, а нині живе та навчається в Києві. Хлопчина завітав на канікули в гості до бабусі. «Потрібно ж навідуватися на батьківщину», – по-дорослому серйозно каже він. А ще Єгор напрочуд ерудований. Він знає, хто такі Богдан Хмельницький та Михайло Грушевський, чим Австрійська імперія відрізняється від Австро-Угорської і ще багато всього. Хлопчина має вдома чимало книжок, а також черпає інформацію з інтернету. Зичимо Єгорові стати відомим істориком і прославити Україну!
Дякуємо адміністрації та колективу івент-кафе PELICATA за співпрацю й цікавість до нашої діяльності, дітям та їхнім батькам – за участь і позитив, а ЗСУ – за можливість жити і працювати!
Усім здоров’я та Перемоги!
Спостерігала за дійством і ділилася враженнями Лана Світко
|
Президент України