Головна » 2026»Березень»27 » Обласний семінар-практикум «Традиційний віночок – краса дівоча» вдався на славу!
Обласний семінар-практикум «Традиційний віночок – краса дівоча» вдався на славу!
09:34
26 та 27 березня Обласний центр народної творчості гостинно вітав учасниць семінару-практикуму «Традиційний віночок – краса дівоча». Чесно кажучи, спершу планували вкластися в один день, але охочих доторкнутися душею до старовинного мистецтва з поетичною назвою вінкарство та дізнатися більше про цікавинки й секрети традиційного воскованого віночка України і Чернігівщини зокрема виявилося так багато, що мерщій переформатувалися на дводенку.
До чудового пізнавально-творчого заходу, який відбувся за сприяння Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, долучилися представниці Березнянської, Кіптівської, Тупичівської, Седнівської, Корюківської, Ніжинської, Понорницької Новгород-Сіверської, Михайло-Коцюбинської, Куликівської, Малодівицької громад, а також мешканки Чернігова, які дізналися про семінар із соцмереж та виявили щире бажання доєднатися.
Серед наших гостей – очільниці і працівниці управлінь та відділів освіти, культури і туризму, інших поважних установ, будинків культури, центрів культури й дозвілля, керівниці клубів, громадських організацій, освітянки, артистки, бібліотекарки… Скажімо, працівниці ДНЗ «Колосок» (село Вертіївка Ніжинського району) завітали до нас, напевно, всім невеликим дружним колективом.
З вітальним словом до гостей звернулася директорка ОЦНТ Надія Заваліна. Провідна методистка і талановита майстриня Маріанна Ваценко прикрасила початок заходу віршем Людмили Савчук «Український віночок» і нагадала про народні обряди, пов’язані з цим атрибутом дівочої краси (Івана Купала, свято останнього снопа).
А відтак слово було надано дослідниці і майстрині-вінкарці Любові Потапенко. Пані Люба віднедавна захопилася вивченням історії традиційного українського воскованого віночка й відродженням техніки його створення. У її «арсеналі» – чимало знань, давніх і більш сучасних світлин, а також – практичні вміння, якими мисткиня щедро поділилася з присутніми. Усі залюбки слухали змістовну розповідь, із зацікавленням роздивлялися фотографії. Запам’яталося багато чого, але, на жаль, усіх тих цікавинок передати неможливо. Тому – хоч трішки, хоч про щось одне…
Виявляється, в кожному куточку України і навіть нашої Чернігівщини віночки мали свої особливості. За величиною вінка й кількістю восковиць (отих «краплиночок», «ягідок», «пуп’яночків», які є в кожному дівочому вінку) визначався ступінь заможності і статусності нареченої (або навіть місцевості, де вона живе). Бо колись парафін (або, як його називали, білий віск) був недешевим матеріалом, і дозволити собі його придбати могли тільки люди з неабияким матеріальним достатком. Скажімо (згідно з дослідженнями пані Любові), у нас однією з найбагатших була Прилуччина, а от на Коропщині та Ріпкинщині жили набагато скромніше. Тут віночки були або простенькі, паперові, або й зовсім їх не було. Тому заміж виходили в хусточках, а коли наречена була з іншої місцевості й мала віночок із восковицями, на ту красу сходилися подивитися, певно, всі мешканці села.
А чи знаєте ви, що символізують спіральки-дротики? То безкінечники життя.
Що цікаво, були такі куточки України, де про віночки й вінкарство не забували ні на мить (Одещина, Черкащина, Вінниччина, Кіровоградщина, Київщина). А от на нашому Придесенні, на жаль, те все трішки призабулося. Ось і заходилася Любов Михайлівна боротися з тим забуттям. І, слід сказати, робить вона це просто казково! А допомагають у цьому небайдужі люди, які надають просто-таки безцінні матеріали! Як дослідниця пані Люба вдячна за співпрацю керівниці народного аматорського фольклорного ансамблю «Горлиця» Прилуцького міського будинку культури, авторці й керівниці етнопроєкту «Скарбниця» Вікторії Лемещенко. Пані Вікторія активно досліджує нематеріальну культурну спадщину свого рідного краю, зокрема цікавиться і традиційними віночками, один із яких передано до Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара».
Далі від теорії плавно перейшли до практики. Кожна з учасниць заходу власноруч виготовила весільну бутоньєрку. Здавалось би, прості й доступні матеріали: тоненькі дротики, білий та кольоровий папір, вата, клей, стрічки, парафін… А яка невимовна краса виходить!
Робота, слід сказати, тонка й копітка. Тому стати помічницями залюбки згодилися абсолютно всі майстрині ОЦНТ: Антоніна Пустовойт, Наталія Войстрикова, Лідія Гончар, Аліна Каплюк, а також провідна методистка Софія Петрова. А наша пані Маріанна встигала і у творчій справі підсобляти, і фотокором підробляти. До речі, завітав до нас і справжній профі фотосправи Віктор Кошмал, який люб’язно надав добірку своїх світлин. Отже, фоторепортаж другого дня чекайте окремим постом.
Наприкінці заходу всі наші гості отримали сертифікати учасниць обласного семінару-практикуму «Традиційний віночок – краса дівоча». А на додачу – ціле море позитивних емоцій. Плюс нові знання і навички.
Дякуємо Любові Потапенко за творчу співпрацю й відродження давніх українських традицій, учасницям – за неймовірну активність, а ЗСУ – за можливість жити і творити в наш буремний час.
Дякуємо кожній прекрасній пані, яка завітала до нас. Окремий великий респект представницям прикордонних громад за те, що знайшли можливість приїхати, за те, що, попри всі випробування долі продовжують тримати культурний фронт! Велика і щира подяка Михайло-Коцюбинській громаді за подарунок – ніжну квіткову композицію, яка стане ще однією окрасою нашого закладу. Суперактивним березинкам Марії Шевченко і Надії Янчук низький уклін за гостинці – конопляний пряник та хрусткі смачнючі вергуни – і за мінівиставку ляльок-мотанок, якими могли в перший день семінару помилуватися всі присутні.
Хай буде весна! Хай будуть сонячні теплі дні! Хай будуть небеса чисті й віночки барвисті! Хай буде Перемога і ще багато-багато прекрасних творчих зустрічей у затишних стінах нашого ОЦНТ!
Президент України