Головна » 2025»Квітень»22 » Онлайн-проєкт «Бережемо та популяризуємо народні традиції»
Онлайн-проєкт «Бережемо та популяризуємо народні традиції»
13:02
До онлайн-проєкту «Бережемо та популяризуємо народні традиції» (рубрика «Збережемо традиції предків: випікання паски на Чернігівщині») долучилася Бахмацька громада. Інформацію надано комунальним закладом «Бахмацький базовий будинок культури» Бахмацької міської ради (директор – Євген Фостій).
До вашої уваги – старовинні рецепти випікання пасок у двох селах – Халимоновому та Бахмачі.
Перший із рецептів записаний зі спогадів Оксани Вигівської (село Халимонове Ніжинського району Бахмацької територіальної громади). Оксана Іванівна запозичила його від своєї бабусі Тетяни 1918 р. н., яка, у свою чергу, перейняла цей рецепт від своєї мами Лукини 1888 р. н. Рецепту більше 120 років, і побутує він у Халимоновому й донині з доповненням різних осучаснених інгредієнтів (родзинки, великодні прикраси).
«Зі слів моєї бабусі Тані, її мама Лукина (XVIII–XIX століття) закваску робила з житньої муки, до якої додавала солод (це сік, що витікав при випіканні солодкого буряка). Усе замішувала в діжці і ставила в тепле місце звечора, щоб стояло аж до ранку. Ранком (о 4-й годині) робився заміс паски, куди господиня додавала 8 яєць, вливала стакан олії, трохи неповну літрову банку домашньої сметани і клала 2–3 столові ложки домашнього масла. Борошна вона всипала десь до 4–5 літрових банок і говорила, що тісто повинно бути легким.
Лукина вимішувала тісто рівно годину, перехрещувала й залишала, щоб воно підійшло. Потім розкладала у форми, а сама розтоплювала піч. Доки паски підходили, діти допомагали бабусі робити з уже замішеного прісного тіста прикраси – хрестики, колоски, шишечки. Цією красою оздоблювали верхівки, змащували збитими яйцями, і бабуся садовила паски в піч, після чого брала рогачі й бігала з ними по всіх кутках хати, промовляючи: «Жуки стоногі, тікайте з хати, паска в печі» (так робила тричі), а діти бігали за бабусею і сміялися.
У хаті мало бути тихо, доки паски у печі. Потім їх витягали і змащували солодким сиропом. Їсти паски бабуся цього дня не дозволяла. Їх можна було смакувати після освячення. Паски були завжди пахучі та смачні, бо випечені з любов’ю.
Бабуся Таня (ХІХ ст.) завжди випікала паску в суботу, використовуючи рецепт своєї мами Лукини. Бабуся прокидалася дуже рано в суботу, робила опару. Брала три літри кисляку, а замість закваски з житньої муки додавала 300 грамів дріжджів, солод уже заміняла на 1,5 літра цукру й літрову банку борошна і робила закваску. Потім, через 3 години, коли закваска підійшла, робила заміс, інгредієнти якого запозичила у своєї мами Лукини. Це також 8 яєць, стакан олії, трохи неповна літрова банка домашньої сметани і 100 грамів домашнього масла. Всипала десь до 4–5 кг борошна і робила тісто «легким» (з її слів).
Далі вся процедура підготовки та випікання паски у бабусі Тані проходила за рецептом її мами Лукини».
Другий рецепт паски записаний зі спогадів керівника народного аматорського фольклорно-обрядового ансамблю «Криниці» Бахмацького сільського будинку культури Антоніни Цибань, 1946 року народження. Цей рецепт Антоніна Іванівна запозичила від своєї мами Катерини Пилипівни Мороз, 1905 р. н. (ХІХ ст.). Він і нині побутує в селі Бахмачі з доповненням осучаснених інгредієнтів.
«Дуже добре пам’ятаю, як же ми чекали Світлого четверга, бо в цей день мама готувалася пекти паску. Чистесенько вимивала діжу, звечора її підсушували на припічку, а потім готували опару. На трилітровий глечик пряженого молока клали 300 грамів живих дріжджів, дві пригорщі цукру, щіпку солі і три чарки води, яку брали з трьох криниць і з трьох кутків.
Готуючи опару, мама говорила: «Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа», потім висипала в рідину миску борошна, гарненько розмішувала і ставила опару в тепле місце. Через деякий час, як дріжджі активувалися, замішувала паску.
У тісто вбивали 10–12 яєць добре збитих для того, щоб паска була жовтенька – це здавна вважалося символом сонця.
Далі розтоплювали літрову банку смальцю, вливали в тісто, щоб паска довго не черствіла, а також додавали стакан олії та вимішували тісто.
Ту паску, що готували на посвяту, зверху прикрашали шишкою, пташками, колосочками – це для доброго врожаю. Довго вимішували, щоб було менше дірок у пасці. Ставили тісто на розстойку. Коли воно збільшувалося у два рази, ще раз вимішували й чекали, поки підійде знову. Після цього розкладали у форми і ставили в напалену піч.
Доброю була прикмета, якщо тісто високо підніметься та гарно пропечеться. Це означало добробут для всієї родини.
Треба, щоб у цей час у хаті була тиша, не відчинялися та не грюкали двері, не сквернословили і, не дай Бог, не сварилися.
Після освячення паску приносили додому, господар вирізав шишку, нанизував її на свячену вербу і приказував: «Христос воскрес (3 рази)! Всім добрим людям на здоров’я».
А ще випікали декілька маленьких пасочок для хлопчиків-христувальників, які другого дня Великодня ходили від хати до хати й вітали людей зі святом. Вони говорили:
Пташка на хресті співає,
Божая Мати ридає.
Ти, Матінко, не ридай, іди Сина виглядай,
Твій Син воскрес – нам радість приніс.
Ангели прилітали, камінь одваляли,
Христос воскрес (3 р.)
З Великоднем будьте здорові!
Президент України