Головна » 2024»Листопад»28 » онлайн-проєкт «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини»
онлайн-проєкт «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини»
14:32
Є в Козелецькій громаді село Омелянів. Ця розповідь у межах онлайн-проєкту «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» – саме про нього. Омелянів – село середніх розмірів, центр старостинського округу, якому підпорядковані села Калитянське та Привітне. Розташоване на межі болота Слуків за кілометр на схід від автошляху Київ–Нові Яриловичі й за 20 кілометрів на південь від райцентру. За місцевим переказом, жителі сіл навколо Слукова зібрали ополчення і розбили монголо-татарський загін. Те, що ця сутичка – історичний факт, засвідчують назви заворицьких урочищ Руське й Татарські Могили. Там же, в полі за Трубежем, у 1888 році було знайдено давній меч (зданий в Ермітаж). Ця битва русичів з монголо-татарами відбулася 1224 року. Очолювали ополчення богатирі Крех (від його імені походить назва села Крехаїв) та брати Омелян і Опанас. У переказі сказано, що вони були засновниками сусідніх сіл на березі озера Слуків – Опанасова та Омелянова. Над могилами братів-богатирів стояли не хрести, а стовпи, на яких були написи «Омелян» та «Опанас». Від того пішли назви сіл. Очевидно, Омелян і Опанас були боярами – захисниками трубізької оборонної лінії. Билинний епос поєднав родинними зв’язками богатирів Омеляна іта Альошу Поповича. Прізвища Омеляненко й Опанасенко в середні віки були дуже поширені в нашому краї. У давнину Омелянів належав до Слуківської набережної системи поселень озерної язичницької сівери. Над давнім озером Слуків, яке було окружністю 17 верст, заселилися села Калита, Омелянів, Полуянів, Сокирин, Нічогівка, Опанасів. Річка Трубіж витікала з Сираївських боліт. Вода зі Слукова через озеро Лави (слово «лави» означало «мости») річкою Гніздною зливалась у Заворич з основним річищем Трубіжа, впадаючи в болото Трубайло. Річку називали Гніздною через велику кількість гнізд водоплавних птахів. Це був дуже багатий рибою та птаством край. Перша письмова згадка про хутір Омелянів записана у польській люстрації (переписі) 1628 року. 1741 року було надано дозвіл на побудову Омелянівської церкви Святого пророка Іллі. Її будували з дерева, привезеного з Сорокошицької пущі, що належала Києво-Печерській лаврі. Очевидно, що це була перебудова храму, бо в архіві збереглися метричні книги Омелянівської церкви з 1720 року. Згідно з Рум’янцевським переписом 1766 року в селі була церква Святого пророка Іллі. У 1785 році старий іконостас церкви села Жукин було віддано в церкву Святого Іллі села Омелянів. До першого колгоспу, створеного в 1930 році, який назвали «Червоний промінь», записалася незначна частина омелянівських селян. Під час Другої світової війни було мобілізовано понад 500 жителів Омелянова та Полуянова, 153 з них не повернулися з фронтових доріг. Під час окупації село було спалене, а після війни – відбудоване заново. 1965 року було збудоване нове шкільне приміщення. А за рік до цього до села переселилася велика громада із затоплених водами Київського водосховища сіл Новий Глибів та Окунинів. З роду омелянівських священників був член Національної спілки письменників України, літературний критик і публіцист Леонід Кореневич, який багато років працював директором Будинку письменників у Києві. Засновником села Полуянів над берегом Слукова був, очевидно, якийсь першопоселенець із остерського боярського роду Полуяненків. Усі ближні села (Єрків, Сираї, Сокирин, Омелянів) були засновані остерськими людьми. Відомий український меценат і громадський діяч Григорій Галаган іще 1870 року пропонував створити на Слукові заповідник водоплавного птаства. Уже тоді озеро почало заболочуватись, але ще були великі простори чистої води. Тут гніздилися тисячні зграї перелітних птахів, яких ловили сітями. Диким птаством були наповнені селянські двори. Багатий був Слуків і рибою. У 1927 році за ініціативи сільських господарів було створено меліоративне товариство «Рекорд». Слуків утрачав своє колишнє водногосподарське значення і перетворювався на болото. 1977 року село Полуянів приєднали до Омелянова. Укрупнений населений пункт став носити останню назву. Відомий уродженець села – Олексій Шелест (1878, Омелянів – 1954, Москва) – доктор технічних наук (1938), лауреат Державної премії СРСР (1943), «батько» радянського тепловозобудування, засновник кафедри тепловозобудування. Ще 1915 року Олексій Нестерович отримав англійський патент на перший у світі проєкт тепловоза. Сьогодні, після приходу в село потужного інвестора – родини підприємців Міклухо-Маклаїв із села Калитянське, життя в Омелянові поступово відроджується: знову засіваються орні землі, а власники земельних паїв отримують гарну орендну плату. До селянських осель прийшов «блакитний вогник». Для потреб сільської футбольної команди збудовано новий стадіон. Також в Омелянові створено баскетбольну та волейбольну команди, які гідно представляють село на різних змаганнях. А ще підприємці видавали власну газету «Вітрила Міклухо-Маклая».
Президент України