КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР за щорічною традицією відновив збір інформації в межах проєкту «Масниця». Його мета – популяризація української культури, збереження фольклорної спадщини, відродження українських традицій під час відзначення Масниці. Це свято бере початок із язичницьких часів: так наші предки відзначали прихід весни та прощалися з зимою. Головний символ свята – Сонце. Є думка, що саме його й символізує млинець, який вважається однією з традиційних страв на Масницю. Але деякі дослідники фольклору стверджують, що в Україні головною стравою свята були вареники з сиром, политі сметаною. «Зачекайте, вареники, прийде на вас Масниця!» – каже українська народна приказка. А наші козаки свого часу жартували: мовляв, на Масницю навіть турки вареники їдять. Отже, напевно, вже зрозуміло, чому це цікаве свято назване Масницею. Бо у давнину цього тижня споживали тільки «масні» продукти. Господині готували солоні й солодкі вареники з домашнім сиром, налисники, сирники, пиріжки з сиром, усілякі запіканки, варили галушки, гречану кашу на молоці, молочний кисіль тощо. І, звичайно, щедро присмачували все маслом та сметаною. М’ясні страви вживати вже не дозволялося, а от рибу та яйця – ще можна було. Масниця вважалася суто жіночим святом і мала ще чимало народних назв: Колодій, Запусти, Пущення, Сиропуст, Сиропусний (Сирний) тиждень. А у церковному календарі – Сирна седмиця, Загальниця (бо цього тижня не було посту). У християнстві дата святкування Масниці прив’язана до Великодня. Визначити її легко. Від дати Великодня треба відняти 48 днів Великого посту і ще тиждень. Отже, цього року Масниця почнеться 11 березня і триватиме до 17 березня. Упродовж Сирного тижня українці влаштовують веселі розваги, ласують традиційними смаколиками, ходять одне до одного в гості. Останній день Масниці в Україні зветься Прощеною неділею. Цього дня просять пробачення у всіх за заподіяне зло. Також ходять на сповідь, щоб очиститися від гріхів напередодні Великого посту. Схожі свята перед постом є і в інших країнах світу. А от свято Колодія характерне лише для України. Воно сягає своїм корінням іще глибоко дохристиянських часів. Колодій – це маленький Сонце-Божич, який підріс і набрався сили розкручувати Сонячне Коло, тобто став Коло-Дієм. Саме свято супроводжувалося обрядами з колодкою, яка в українців символізувала продовження роду. Колодку – дерев’яне полінце – прив’язували до ноги парубкам, символічно караючи їх за те, що вони вчасно (тобто до початку посту) не одружилися. Хлопець міг відкупитися від колодки – подарунками, грошима чи частуваннями. Так у жартівливій формі громада спонукала неодружену молодь до створення сімей і тим самим заохочувала до продовження роду. Дівочі колодки оздоблювали барвистими стрічками й паперовими квітками та прив’язували юнкам до лівої руки. Протягом цілого тижня паралельно з іншими обрядами тривало коротке Колодчине життя. У понеділок Колодка «народжувалась», у вівторок – «хрестилася», у середу справляли «похрестини», у четвер вона «помирала», у п’ятницю Колодку «хоронили», а в суботу «оплакували». У неділю ж наставала кульмінація Колодія, а заразом і Колодчиної долі. Звичайно, з давніх-давен святкують Масницю і на Чернігівщині. Упродовж століть тут формувалися унікальні традиції та обряди. Дякуємо всім громадам області, які відгукнулися на нашу ініціативу! Нам надіслали чимало розповідей про обряди і традиції святкування Масниці з різних куточків Чернігівщини, відеоролики з фрагментами театралізованого дійства. Також умілі господині поділилися рецептами обрядових та автентичних страв, які в їхніх місцевостях готували і готують на Масницю. А ми у свою чергу залюбки поділимося цими цікавинками з вами.