Запрошуємо дізнатися про звичаї та традиції на Трійцю, притаманні селу Дроздівка Куликівської громади Чернігівського району Чернігівської області. Розповідь записано від Катерини Петрівни Петрик, 1954 р. н. Особливості лексики оповідачки максимально збережено. «Трійцю у нас називали Зелені свята. Це вже в 1989 році, коли відкрили церкву, почали називати Трійцею. До цього свята готувалися цілий тиждень. Господині намагалися посапувати все на городі, особливо огірки та помідори. Чому? Колись стекляних банок не було, а тільки дерев’яні діжки. Саме в них солили огірки й помідори. А щоб жаба не застрибнула в діжку, треба до Зелених свят посапувати город. Четвер перед Зеленими святами мав назву Сухий четвер. У цей день пересушували добро зі скрині: полотно, рушники, настільники, половики та інше. У п’ятницю увечері йшли до церкви на Парастась, несли панахиду за всіма померлими, особливо за тими, хто покінчив життя самогубством. У суботу зранку відбувалася поминальна служба, після якої всі господині поспішали додому, щоб навести лад у хаті. Прибирали всюди, особливо вимітали з кутків, щоб усяку нечисть із хати прогнати. Потім ішли в поле по клечення (лепеха, полин, польові квіти), яке розкидали в кімнатах на підлогу. Над дверима, біля ікон, на порозі, на хвірточках вішали гілочки липи. На столі ставили букет квітів, щоб пахощі заполонили всю хату. У неділю всі поспішали до церкви на службу. Після служби виходили на колоди, сиділи, гуляли та лузали насіння. Колоди використовували замість лавочок. Нагулявшись на колодах, молоді люди (не діти) бігли на орелю (гойдалку). Хто розгойдається найвище, у того все добре буде. Моя тітка Галя сміливою була, вище хлопців гойдалася. Казали: «О, Посмітуха (так прозивали наш рід) уже під небом». Також у неділю не можна було ходити в поле. Навіть на свій город до жита чи пшениці не виходили, русалок боялися. Це був годовий празник, такий як Великдень. У понеділок теж нічого не робили, відпочивали». https://www.facebook.com/chocnt/videos/367618156428885?locale=uk_UA