Головна » 2023»Жовтень»27 » Працівники КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР долучились до написання радіодиктанту
Працівники КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР долучились до написання радіодиктанту
09:47
Наш невеликий дружний колектив зібрався у затишній просторій залі за круглим столом, щоб доєднатися до флешмобу, який проводиться вже двадцять три роки поспіль.Усі – в українських вишиванках, які зігрівали душі й серця. Атмосфера – затишна і доброзичлива. А навколо – краса рукотворна! Усе це створювало піднесений святковий настрій. Спецпроєкт, суть якого полягає у спільному написанні Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, започаткувало Українське радіо 2000 року. Перший радіодиктант відбувся 24 травня, в день ушанування святих Кирила і Мефодія, творців кириличної абетки. Надалі він проводився в День української писемності та мови й день пам’яті преподобного Нестора-літописця. Раніше ця дата припадала на 9 листопада, але у зв’язку зі змінами в церковному календарі цьогоріч уперше відзначаємо її 27 жовтня. Написання цього диктанту – своєрідний спосіб єднання українців у різних куточках нашої держави та всього світу за допомогою слова. Авторкою радіодиктанту – 2023 стала українська поетеса і перекладачка Катерина Калитко. Зачитував текст актор театру та кіно Олексій Гнатковський, який зіграв Івана Довбуша у фільмі «Довбуш». Назва цьогорічного радіодиктанту напрочуд символічна – «Дороги України». Пані Катерина називає їх ніжно і щемко – «переплутані нитки любові». Це – як переплутані людські долі, обпалені війною ХХІ століття. На жаль, нитку часом легко розірвати, розрубати, розрізати… Хижою рукою, уламком від снаряда чи ракети… Усім, що прагне заподіяти зло. Але і зв’язати міцним-преміцним вузлом – теж реально, особливо коли це – нитка всепереможної любові. Вузли на нитках українських доріг – ніби рани, які ще болять, але вже поволі загоюються. Скоро зникне останній шрам – і біль ущухне. А натомість навкруги буятиме нове щасливе життя відродженої з попелу України. Бо вже по всіх усюдах прориваються крізь руїни молоді вперті паростки, а шляхи ведуть людей додому, до рідного тепла…