Головна » 2023»Грудень»25 » «Обласний центр народної творчості» відновлює проєкт «Відомі постаті становлення та розвитку аматорського мистецтва на Чернігівщині».
«Обласний центр народної творчості» відновлює проєкт «Відомі постаті становлення та розвитку аматорського мистецтва на Чернігівщині».
13:00
Мета проєкту – ознайомити поціновувачів аматорського мистецтва Чернігівщини з відомими народними аматорськими та зразковими колективами області, розповісти про творчий шлях керівників цих колективів і привернути увагу громадськості області до народної творчості. Отож ми продовжуємо розповіді про життя і творчість відомих у нашому краї людей, які зробили вагомий внесок у розвиток аматорського мистецтва та піднесення народної творчості на професійний рівень! Є в Ічні на Чернігівщині народна аматорська кіностудія «Заспів». Саме про неї – наша перша розповідь. Пропонуємо ознайомитися з творчими характеристиками студії та чотирьох її керівників. Щиро дякуємо за надані матеріали Центру культури і дозвілля Ічнянської міської ради. Народна аматорська кіностудія «Заспів» – одна з найстарших на Чернігівщині серед любительських колективів, які носять почесне звання «народний аматорський». Створена вона була в 1971 році при Центрі культури і дозвілля Ічнянської міської ради, а вже у вересні 1974 року отримала звання народної. Першим керівником студії був Станіслав Маринчик, потім естафету з його рук отримав Микола Смілик. З 1979 року «Заспів» очолював Михайло Рябченко, а з 2021 року і донині студією керує Андрій Грудницький. Кіномистецтво тісно пов’язане з фотографією, якою захоплювалися всі режисери кіностудії. Це, безумовно, допомагало не тільки грамотно будувати кадри фільмів, але й робити кіносюжети живими та захопливими. Про фільми, які були представлені на обласних і республіканських конкурсах, позитивно відгукувалися не тільки колеги-кінолюбителі, але й члени журі з різних куточків України. Кінострічки були ігровими, в них грали ролі п’ятирічна дитина та працівники Будинку культури. Пізніше, з початком розвитку економічних відносин в Україні, ічнянські кінолюбителі створили ще одну ігрову кінострічку під назвою «Роздягли», за яку студія отримала почесний диплом за найкоротший і цікавий фільм. Загалом в архіві «Заспіву» налічуються десятки фільмів. Також студія має великий архів відеоматеріалів зі щорічних оглядів художньої самодіяльності району, відеорепортажів зі свят, які проводилися в Ічні і селах району, різних культурних заходів, робочих моментів на полях та підприємствах. Найбільш вагомі результати кіномитці «Заспіву» отримали на республіканських фестивалях некомерційних фільмів (1997 і 2003 роки), що відбувалися в Києві в Будинку кіно. За кінострічки «Будні старого майстра» та «Витвори діда Антона» студійці отримали дипломи першого ступеня й почесні призи. Ще один фільм – «Ювілеї Антона Штепи» – теж про талановитого різьбяра зі Сваричівки, який дожив до 103 років. Кіностудія «Заспів» упродовж останніх років бере активну участь у всіх заходах міста, відповідно до сценаріїв яких створюються відеоролики, відеокліпи та слайд-кліпи й демонструються в інтернет-просторі. Сьогодні кіностудія «Заспів» поставила собі за мету відзняти художній історичний фільм, де відображаються події початку 1918 – 1920 років. Це буде історія із життя псаломщика Самбурського з села Гужівка, що на Ічнянщині, а також – розповідь про життя простих селян у важкі часи революції. Маємо надію, що ця картина знайде своє місце у кінематографії. До вашої уваги – розповідь про засновника й першого керівника народної аматорської кіностудії «Заспів» Центру культури і дозвілля Ічнянської міської ради Станіслава Маринчика. Станіслав Маринчик (25.07.1937 – 29.12.2021) – український письменник, режисер і кіносценарист. Він народився 25 липня 1937 року в Ічні в сім’ї робітника. Навчався в Ічнянській середній школі № 1. У 1954 році в ній організували шкільний кінотеатр, і оскільки старшокласник Станіслав Маринчик умів демонструвати фільми, наказом по школі його призначили директором учнівського самодіяльного платного кінотеатру. Відділ культури надавав шкільному кінотеатру художні фільми й забезпечував його квитками. У ті роки Ічнянський самодіяльний кінотеатр на Чернігівщині був одним із перших закладів учнівського самоврядування. Після закінчення середньої школи Станіслава направили вчитися до Харківської республіканської школи кіномеханіки. Під час навчання у кіношколі юнак активно відвідував кінофакультатив, де уперше прилучився до створення 16-міліметрових вузькоплівкових фільмів. Свої практичні навички він уміло використав у 1957 році, коли разом із кінорадіомеханіком РБК Олесандром Козинцем відзняв перший документальний фільм про Ічню «Наше місто». Отже, не дивно, що згодом, у січні 1970 року, Станіслав Гаврилович заснував в Ічні аматорські кіностудії «Сівач» і «Заспів». На кіностудію «Сівач» кошти виділяла Укрпрофрада, а студія «Заспів» була на утриманні Мінкультури. У документальних кінонарисах, створених кіностудіями, прославлялися видатні земляки. Це роботи «Творець незвичайного» (про гончаря з Ічні Миколу Піщенка, чиї вироби дивували відвідувачів Всесвітньої виставки в Монреалі); «Майстер чарівного різця», «Чародій» та «Людина і дерево» (про відомого різьбяра Антона Штепу); «Поріднила доля з полем» (про трактористку, Героя Соціалістичної Праці Ганну Левченко); «Глибоке коріння» (про династію механізаторів із села Бережівки Федора Латуна та його синів Миколу, Івана, Віктора); «Повторивсь в учнях» і «Співець рідного краю» (про знаного художника з Ічні, члена Національної спілки художників України Василя Швидченка); «До рідних джерел» (про відомого письменника-прозаїка Анатолія Дрофаня) та багато інших. Стрічки Станіслава Маринчика здобули широке визнання і престижні нагороди – дипломи лауреатів, медалі та призи на міжнародних, всесоюзних і республіканських фестивалях та конкурсах народної творчості і професійного документального кіно. За високі відзнаки, які постійно одержували фільми на конкурсах та фестивалях, кіностудії «Сівач» і «Заспів» 8 вересня 1974 року були удостоєні почесного звання народних самодіяльних колективів, а кінорежисера Станіслава Маринчика нагородили значками «Відмінник кінематографії СРСР» та «Відмінник народної освіти України», удостоїли звання «Заслужений працівник культури України», прийняли до Національної спілки кінематографістів України і включили до когорти фундаторів аматорського кінематографа Чернігівщини. Станіслав Маринчик заснував на Ічнянщині новий жанр народної творчості – «аматорський кінематограф» – та організував гуртки кіноаматорів при Ічнянському будинку піонерів, будинках культури в селах Бурімка, Гужівка, Крупичполе. У 1976 році Станіслав Гаврилович організував перший районний фестиваль аматорського кіномистецтва, який відбувався щороку в Ічні. На фестиваль приїздили відомі кінознавці з Києва та кіноаматори з Чернігова і багатьох районів нашої області. За двадцять років під керівництвом Станіслава Маринчика було створено близько сімдесяти фільмів та кіносюжетів різної тематики. І зараз його заслужено вважають одним із фундаторів аматорського кінематографа в Україні. У часи «горбачовської перебудови» Укрпрофрада несподівано збанкрутіла, і народні самодіяльні колективи всіх жанрів, що були на утриманні профспілки, а також Ічнянська народна самодіяльна кіностудія «Сівач» через недостатнє фінансування припинили свою роботу.
А тепер запрошуємо ознайомитися з творчою біографією режисера Ічнянської народної самодіяльної кіностудії «Заспів» Миколи Смілика – наступника її першого очільника Станіслава Маринчика. Микола Смілик народився 7 січня 1953 року в селі Андріївка Ічнянського району в сім’ї колгоспників. Після закінчення десятирічки в 1970 році і невдалих спроб вступити в художні заклади працював в Ічнянському районному будинку культури художником-оформлювачем, потім – на різних роботах на Ічнянському консервному заводі. У цей же час захопився фотографією. І в 1973 році став учнем Чернігівського технічного училища № 15, де здобув професію фотографа побуту. Попрацювавши два роки в ічнянській фотографії, влітку 1977 року Микола Смілик перейшов у районний будинок культури на посаду режисера народної самодіяльної кіностудії «Заспів». До цього два роки вчився в Московському заочному університеті мистецтв на фотокіновідділенні. Першим доробком молодого режисера був десятихвилинний кінорепортаж із ІІ Всесоюзного фестивалю «Золота осінь», який відбувся в Качанівці (1977 рік). Наступного року Микола Михайлович зробив кінофільм «Пробудження», де засобами кіномистецтва прагнув показати не тільки пробудження природи після зими, але й людини від її народження до пори дорослішання. На обласному кінофестивалі любительських кінострічок цей фільм отримав диплом ІІІ ступеня, а через кілька років (коли Микола Смілик уже не працював у кіностудії) – перше місце на республіканському конкурсі. У 1978 році Микола Михайлович почав працювати над кінострічкою про заслуженого працівника сільського господарства України – комбайнера Івана Чуба з села Іржавець. Відзняв кілька сотень метрів кіноплівки, але фільм не закінчив, бо в лютому 1979 року перейшов до районної газети «Трудова слава», де працював фотокореспондентом до виходу на пенсію. Весь цей час Микола Смілик не припиняв співпраці з новим керівником кіностудії Михайлом Рябченком, з яким створили кілька ігрових кінострічок та фільмів про видатних земляків з Ічнянщини. Ці роботи були гідно відзначені на обласних і республіканських конкурсах.
Ця розповідь – про режисера Ічнянської народної самодіяльної кіностудії «Заспів» Михайла Рябченка, який прийняв естафету від її другого керівника Миколи Смілика. Михайло Рябченко, 1955 року народження, працював кінорежисером Ічнянської народної самодіяльної кіностудії «Заспів» з 1979 року. В 1994-му закінчив Київський державний інститут культури. Протягом більш ніж 40 років творчої діяльності під керівництвом Михайла Миколайовича як режисера колективом кіностудії було створено і знято не один десяток кіно-й відеофільмів і репортажів про знаменні події Ічнянщини. Очолювана Михайлом Рябченком, кіностудія «Заспів» була активною учасницею конкурсів та всеукраїнських кінофестивалів. Неодноразово нагороджена дипломами і грамотами. Як творча й талановита особистість керівник студії постійно знаходив нові ідеї для створення кіношедеврів. Навіть у незначному на перший погляд кадрі вмів відкрити глибину мистецького жанру. У відгуках колег про Михайла Миколайовича як режисера – лише теплі слова вдячності за високий професіоналізм, любов до своєї професії та чуйне серце. І незважаючи на те, що він уже на заслуженому відпочинку, двері кіностудії завжди чекають, що їх відчинить рука митця, який віддав їй усе своє життя. Серед робіт Михайла Рябченка, створених ним на завершення режисерської діяльності, – відеофільм «Натхненний музами кіно і слова», слайд-фільм «Ічнянщина – квітучий дивокрай», відеорепортажі «На Купала нічка мала», «Качанівські музи», «Народний театр», концертні програми «Родинний фестиваль», «День міста», «Ювілей школи мистецтв».
На завершення публікації – творча характеристика нинішнього режисера Ічнянської народної самодіяльної кіностудії «Заспів» Андрія Грудницького. Андрій Грудницький, 1985 року народження, працює кінорежисером народної самодіяльної кіностудії «Заспів» Центру культури і дозвілля Ічнянської міської ради з 2021 року й донині. У 2008 році закінчив Ніжинський державний педагогічний університет ім. М. Гоголя і здобув кваліфікацію вчителя історії та права. Працював у редакції районної газети «Трудова слава», має досвід створення фото- й відеорепортажів. За час роботи режисером Андрій Миколайович зарекомендував себе як компетентний і відповідальний працівник. В умовах карантину та воєнного стану забезпечував і забезпечує відеомонтування всіх заходів ЦКіД, які висвітлюються в інтернет-мережі на фейсбук-сторінці закладу та в ютубі. Багато робіт Андрія Грудницького, з якими глядач може ознайомитися в інтернет-просторі, свідчать про відповідальність і професійність режисера. Це, зокрема, відеофільм «ШАНС», кліп «Зупинити війну» за участі маленької дівчинки Кіри, якій довелося зіткнутися з реаліями й жахіттями війни в такому маленькому віці, кліп «Наречена війна» та інші. Наразі Андрій Миколайович поставив для себе завдання відзняти й показати глядачеві художній фільм «Останній літописець» з історичним сюжетом. Це буде стрічка про події початку 1918 – 1920 років, що відбувалися в селі Гужівка Чернігівської губернії. В основі сценарію – реальні події, описані у щоденнику псаломщика сільської церкви Костянтина Самбурського. За сценарієм та в реальному житті Костянтин записує всі революційні події у щоденник. За це чоловіка заарештовують і звинувачують у контрреволюційній діяльності. Поліція не знаходить нічого протиправного, але справу передають у ЧеКа. Повернувшись додому, Костянтин дізнається, що його дружину приходив ґвалтувати односелець, який написав на нього донос. Псаломщик приймає рішення помститися. Цей та інші подібні випадки – не поодинокі. Про таке не можна мовчати. Це має стати частиною нашої історії – нехай гіркої та болючої, але незабутої і незабутньої. Тож, уміло керуючи народною кіностудією «Заспів» і продовжуючи її роботу, Андрій Миколайович робить великий внесок у розвиток кінематографії та збагачення культурної спадщини Ічнянщини, демонструючи при цьому сучасний погляд на справу, яку виконує. У колективі працівників ЦКіД Андрій Грудницький користується заслуженим авторитетом.
Колектив КЗ «Обласний центр народної творчості» пишається своїми талановитими земляками й зичить керівникові та учасникам «Заспіву» творчої наснаги та нових успіхів!
Президент України