Головна » 2023»Грудень»25 » Проєкт «Традиції Різдва – обряди на Святвечір Чернігівщини»
Проєкт «Традиції Різдва – обряди на Святвечір Чернігівщини»
15:32
До проєкту «Традиції Різдва – обряди на Святвечір Чернігівщини» долучилася Корюківська громада. Цей лист надійшов із Прибинського будинку культури. Із задоволенням публікуємо його, зберігаючи колоритні лексичні особливості.
«Традиційно Різдво в нашому регіоні розпочиналося зі Святвечора. Вся родина обов’язково повинна бути вдома до початку вечері. Господарі цього дня старалися раніше впорати все своє господарство, щоб цілий рік бути вправними. Тільки-но зійде перша зірка – розпочинали Святу вечерю. Господиня виймала з печі всі пісні страви. Першою виймала кутю, яку ставила до покутя, перед тим обнісши її по всій хаті. Діти в той час, сидячи на порозі, імітували голос квочки: «Ко-ко-ко». Ставили кутю в кубельце з сіна. За звичаєм пісних страв повинно бути аж 12. Це галушки, вареники, борщ, крухмал (кисіль із сухофруктів), квасоля, риба, тушкована капуста та інше, але найголовніші страви – кутя й узвар. Обов’язково на столі в чотирьох кутках розкладали головки часнику – вважалося, що то від злих духів. Розпочинали Святу вечерю кутею. Першим слово тримав господар. Набравши повну ложку куті, йшов на вулицю запрошувати Мороза їсти. Запрошував тричі, а тоді – «Ну коли не йдеш куті їсти, то і не морозь моєї ниви, моїх овечок, кіз та корів». Далі господар підкидав кутю з ложки до стелі. Скільки крупинок прилипло – стільки приплоду буде в господарстві. Прочитавши молитву «Отче наш», хрестив тричі стіл і пробував першим кутю, а за ним – уся родина. Цього чарівного Святвечора люди поводилися тихо, спокійно, голосно не розмовляли. Дітям не дозволяли бавитися й бешкетувати. Спати лягали рано, щоб як можна раніше прокинутися вранці. Поралися по господарству і спішили в церкву на Богослужіння. На Різдво служба в церкві починалася дуже рано. Піч цього дня, як і на Великдень, не топили. А вже прийшовши з церкви, люди розговлялися, їли скоромну їжу, яку напередодні готували з розмахом, витримавши Різдвяний піст. За радянських часів у нашій місцевості обряд колядування був забутий. Відновили його вже в незалежній Україні».
А далі – трішки докладніше про головні страви святвечірнього столу – кутю й узвар.
«Кутя з давніх-давен вважалася основною обрядовою стравою. Відварені у воді зерна пшениці або ячменю приправляли медом, заправляли товченим маком, волоськими горіхами, родзинками. Все вимішували в горщику і ставили в піч умлівати. Подаючи кутю на стіл, її розмішували з узваром. З кутею пов’язано багато обрядодій. Наприклад, після її приготування господині обов’язково дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик горщика – це віщує добробут, а запали – лихе передвістя. Узвар готували із сухофруктів, які господиня надбала за літо та осінь. У горщик клали сушені яблука, груші, сливи, вишні, заливали окропом і ставили в жар, щоб настоявся».
Є в селі Прибинь Корюківської громади фольклорний колектив «Любисток». «Сумний святий вечір» – старовинна колядка, яка, на жаль, знову актуальна нині, бо в Україні триває війна. Чуєш цей проникливий спів – і сльози мимоволі навертаються на очі. У кожного з нас болить душа за долю України, за її воїнів, які захищають нас від ворога. Слухаймо колядку і молімося за Перемогу!
Президент України