Працівниці КЗ «ОЦНТ» ЧОР побували у Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М. М. Коцюбинського на презентації історичного роману Василя Іванини «Каяття гетьмана Розумовського».Це видання – продовження книги «Сонце на Лемеші», присвяченої матері Кирила й Олексія Розумовських – Наталії. Говорили багато про що: про рід Розумовських та його роль в українській історії, про те, чи було в чому каятися гетьманові та чи каявся він узагалі, про російську імператрицю-німкеню, чиє справжнє прізвище вимовити вельми важко і яка зруйнувала Запорізьку Січ та накоїла багато іншого лиха для України… «З росією у нас вічна війна», – з гіркотою каже автор. Було все: запитання, відповіді, дискусія. Але найголовніше – емоції. Зустріч видалася напрочуд щирою і теплою (ідеальний епітет – камерною). Складалося враження, що ми сидимо не в сучасній залі, а в хатині в Шапіхах на Козелеччині, де колись народився на світ малий Василько. «Глиняна долівка, маленька хата. І люди», – з теплом згадує дитинство Василь Миколайович. Представляючи присутнім Василя Іванину та говорячи про його книги, заступник директора Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. М. Коцюбинського з наукової роботи Наталія Коцюбинська відзначила багатство мови, розмаїття прислів’їв, приказок, цікавих зворотів, якими насичені твори автора. Візьмеш книгу в руки, розгорнеш – і не зможеш відірватися, доки не прочитаєш до останньої сторінки. Нам пощастило потримати в руках і погортати книжки «З неба зіронька упала», «Дорога від Щастя», «Агонія». Справді – що слово, то шедевр. Це у пана Василя від діда. «У діда була така мова, що й у Номиса такого не знайдеш», – усміхається Василь Миколайович, для якого «словники читать – найкраще заняття». Василь Іванина – вельми різнопланова особистість. Він устиг спробувати свої сили в журналістиці, політиці, але врешті-решт зупинився на літературі, з якою нерозлучний уже пів століття. Процес книгописання автор порівнює з народженням дитини. «Як ти виносив, то треба народить. Інакше будеш на людей кидаться», – каже і знов усміхається. Ці слова, либонь, може зрозуміти лише той, хто пише сам. Зате вже як даси життя новому творові та як сподобається він людям, то більшого щастя, певно, і на світі не знайти. Книжки Василя Іванини – саме такі. Недаремно по закінченні презентації вишикувалася цілісінька черга з охочих їх придбати. До речі, частину коштів від продажу своїх книг пан Василь передає на потреби ЗСУ. Щиро дякуємо авторові за тепле спілкування і зичимо козацького здоров’я, довголіття й нових творчих успіхів. Вдячні працівникам музею за чудову організацію заходу, а ГО «Спілка жінок Чернігівщини» – за сприяння в його проведенні. За матеріалами Чернігівського літературно-меморіального музея-заповідника М. М. Коцюбинського