Головна » 2023»Грудень»22 » «Традиції Різдва – обряди на Святвечір Чернігівщини»
«Традиції Різдва – обряди на Святвечір Чернігівщини»
13:34
Не за горами Різдво – світле та урочисте свято. З цієї нагоди КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР відновив збір інформації в межах проєкту «Традиції Різдва – обряди на Святвечір Чернігівщини».Його мета – популяризація української культури, збереження фольклорної спадщини, відродження українських традицій під час відзначення Різдвяних свят. Дякуємо всім громадам області, які відгукнулися на нашу ініціативу! Нам надіслали чимало розповідей про різдвяні та новорічні обряди і традиції різних куточків Чернігівщини, відеоролики з різдвяними віншуваннями, колядками, щедрівками, вертепами, фрагментами театралізованого дійства. Також умілі господині поділилися рецептами обрядових та автентичних страв, які в їхніх місцевостях готували і готують на Святвечір та Різдво. А ми у свою чергу залюбки поділимося цими цікавинками з вами. Розпочинаємо просто зараз. Відкриває наш святковий цикл Вертіївська громада. Різдво – дуже важливе свято для українців. Воно вважається другим після Великодня великим святом в Україні, і з ним пов’язано чимало обрядів. На Святвечір готували 12 пісних страв, серед яких головна – кутя. Це сакральна для нашої місцевості страва. Вона супроводжувала нас крізь тисячоліття, була на святковому столі у найважчі часи, допомагала відчувати зв’язок поколінь і залишається з нами й зараз як символ нескореності. Саме з куті починається різдвяна трапеза, до того ж це смачна традиційна справа, адже сухофрукти, горіхи, мак та мед – вельми вдале символічне поєднання. Під час Різдвяно-Новорічних свят готували традиційні страви тричі: перший раз – на Святвечір та Різдво, потім – на Щедрий вечір і втретє – на Водохреще. Багату кутю варили у переддень Різдва – на Святий вечір. Оскільки в цей час іще триває піст, то кутю готували пісну, тобто без додавання вершкового масла. Багатою ж називали, бо страви на Святвечір були хоч і пісними, та все ж святковими. Традиційно кутю варили із пшениці й заправляли тертим маком, горіхами, родзинками, медом і навіть узваром. Кутю ставили на почесне місце на стіл або на покуть, примостивши під скатертиною трохи сіна, щоб худобі наступного року було що їсти. Часом миску з кутею накривали калачами, а поруч ставили обжинковий сніп – дідух – як символ багатого врожаю. По завершенні вечері кутю не прибирали зі столу, а залишали на ніч, вірячи, що померлі предки прийдуть її скуштувати. Також на Святвечір кутю за традицією несли до хрещеної матері. Щедру кутю готували на Щедрий вечір, напередодні свята Василя. У цей час піст уже був завершений, тож господині могли щедро додавати у страву вершкове масло. Пісною або голодною кутею завершували цикл Різдвяно-Новорічних свят. Готували її на останню вечерю перед Водохрещем зазвичай із пшениці, звареної на воді та меду. Святковий стіл мав складатися тільки з пісних страв та загалом був скромнішим, ніж на Святвечір. Узвар вважається одним із найдавніших напоїв, який обов’язково варили для різдвяного столу. В узвар додавали сушені яблука та груші. Така традиція склалася ще в той час, коли ці фрукти виростали тільки в лісі і наші предки збирали дички для сушки та приготування компотів. І навіть сьогодні, побачивши в лісовій гущавині дикі яблуньки та груші, деякі люди збирають дички саме для узвару на Святвечір. Споконвіку в українських сім’ях узвар вважається головною та важливою частиною різдвяної трапези. Колядували парубки, дівчата і діти на Святвечір, а «рожествовали» на Різдво з першою ранковою зіркою, сповіщаючи про народження Христа. За традиціями нашого краю, родина могла сідати до столу на Святвечір аж тоді, коли на небі з’являлася перша зірка. Їли всі зі спільних мисок. Такий звичай символізував мир і злагоду в родині.
Президент України