Головна » 2024»Січень»3 » Проєкт «Традиції Різдва – обряди на Святвечір Чернігівщини»
Проєкт «Традиції Різдва – обряди на Святвечір Чернігівщини»
11:36
До проєкту «Традиції Різдва – обряди на Святвечір Чернігівщини» долучилася Прилуцька громада. Дякуємо за підтримку нашої ініціативи прилучанам та особисто очільниці відділу культури і туризму Прилуцької міської ради Ірині Лещенко. До вашої уваги – розповідь про різдвяні традиції Прилук та Прилуччини (особливості місцевої лексики збережено). «Різдво – одне з найулюбленіших свят зимового календарного циклу. З Різдвом пов’язана низка спогадів із дитинства, традицій святкування, віри в дива. Традиційно до цього часу віряни дотримувалися посту. До Різдва готувалися ретельно і завчасно. Зі спогадів старожилів, зазвичай до цього свята кололи кабанів або ягнят, що були в господарстві. Кожна господиня прибирала спочатку в господі, білила хату і перестеляла долівку. Існувала традиція як на Великдень, так і на Різдво купувати новий одяг та посуд. Зазвичай купували горщики на кутю і на узвар, а також тарілки, щоб був цілий новий посуд. Обов’язково до Святого вечора, напередодні Різдва, до хати заносили дідуха, якого ставили на покуття замість ялинки. У 50-х роках у хатах почали ставити ялинки. Їх прикрашали бубликами, пряниками, цукерками та кольоровими стрічками. У декого вже стали з’являтися й іграшки. За святковий стіл родина сідала тільки після того як з’явиться перша зірка на небі. Перед початком Святої вечері обов’язково найстарший член родини читав молитву. Саме на це свято родина повинна була зібратись уся за столом. Він був застелений святковою скатертиною, під неї обов’язково клали сіно, під куточки господиня клала по голівці часнику, «щоб злу силу відігнати», монети. Існував такий звичай: напередодні Різдва не можна було позичати гроші або давати якусь річ чужим людям. Після вечері посуд господині не мили. Вважалося, що душі предків пригощалися залишками їжі. Після такого ритуалу батьки і діти починали носити святкові страви та гостинці хрещеним батькам і найближчим родичам. За це отримували солодощі та дрібні гроші. Саме Різдво починалося з віншування. До сходу сонця маленькі хлопчики обходили домівки, розповідаючи віршики, в яких вітали господарів, бажали їм різних благ та оспівували саме свято. За це хлоп’ят обдаровували цукерками, пряниками і дрібними грошима. Вважалося, якщо до хати зайде маленький хлопчик, то це принесе достаток, багатство та щастя в родину. Свято Різдва в Україні спочатку відзначали як перемогу світла над темрявою, а згодом – як день народження Ісуса Христа. Зранку родина йшла до церкви, після служби – збиралася за святковим столом. Після обіду починалися колядування та щедрування. Люди вірили, що саме побажання, які висловлювали цього дня, здійсняться наступного року. На Різдво також показували святкові дійства, самобутні лялькові театри – вертепи. Пригадаймо хоча б вертеп у Сокиринцях. З часом такі вертепні дійства почали виконувати люди. На Прилуччині переодягались у різдвяних персонажів та ходили колядувати ватаги хлопців і дівчат, несучи різдвяну зірку. Її вважають символом радості, адже ця зірка несе новину про народження Ісуса. Колядників обдаровували солодощами, пирогами. Основною стравою святкового столу була кутя, яку готували тільки з пшениці та приправляли узваром, горіхами й маком, додавали сушені вишні. З самого ранку кутю ставили на покуть і на вікна – для того, щоб душі померлих могли її скуштувати. Оскільки вважалося, що на Різдво душі предків перебувають поряд із живими людьми, то, сідаючи на лаву, люди спочатку здмухували на неї, аби не сісти на душу померлого родича. На святковому столі у Святвечір обов’язково мало бути 12 пісних страв, адже був піст: кутя, вареники з грибами, картоплею чи капустою, грибова юшка, голубці пісні, картопля, риба, гриби, капуста тушена, квасоля, узвар, пампушки або святкові пироги з калиною, квасолею. У день Різдва на столі крім пісних страв з’являлися ковбаси, копчене м’ясо, кров’янка».
Президент України