У купальському проєкті бере участь Бугринівський сільський клуб Новгород-Сіверської громади з розповіддю про те, як у Бугринівці відзначали Івана Купала до повномасштабного вторгнення.
Свято Купала наповнене магічними ритуалами та обрядами... Цей день вважається одним із найбільш магічних у році, тож проведення обрядів – обов’язкова частина його святкування. Пам’ятати про давні звичаї потрібно, адже це частина нашої культурної спадщини.
Найважливіше: купальські традиції уособлюють поклоніння природі. Саме тому головними дійовими особами свята стають не люди, а водойми, рослини...
Збиралися всі на лугу, біля річки. Вдень збирали польові квіти (дуже багато оберемків), робили дерев’яну основу та прикрашали її цими квітами. Біля такої споруди садили грядки, тобто городину. Наші предки вірили, що без поклоніння стихіям природи хорошого врожаю можна не чекати...
Головні розваги в купальську ніч – плетіння вінків, стрибки через вогнище, ворожіння, пошук квітки папороті.
Купальське багаття розпалювали вогнем, який добували тертям, адже вважали такий вогонь живим. До купальського вогнища приходили всі дівчата і жінки села. Відсутніх звинувачували у відьомстві.
Стрибки через багаття – кульмінація святкування. Усі, хто зібрався (так уже повелося з давніх часів) вірили, що обряди, які проводяться на Купала, допомагають їм жити краще. Зокрема, було переконання, що стрибки через вогнище могли очистити від прокльонів та гріхів... А от у воду в нашій місцевості на Купала забороняли навіть заходити. Вірили, що ця стихія потребує жертви...
Незаміжні дівчата плетуть віночки й пускають їх у річку. Вінок, який пливе, пророчить весілля, а той, що потонув, – іще рік самотнього життя...
Найбільш надзвичайна традиція – пошук квітки папороті, яка, за повір’ям, квітне тільки в купальську ніч. Той, хто її знайде і зірве, зможе розуміти мову тварин та рослин, диво-квітка принесе кохання та щастя.... Ходили... Шукали... Але марно...
Оповідач (або оповідачка), бо ім’я, на жаль, не вказане, згадує: «Пам’ятаю, як у мої часи обов’язково хтось знаходився спритніший і вже пробирався до лісу раніше.... А тоді всі шукачі квітки чули якісь незрозумілі звуки в темному лісі... і з криками та переляком бігли до багаття – без квітки...» Ось так! Але головне – вірити в диво, і воно неодмінно здійсниться.
Президент України