До купальського проєкту долучився Петрушинський сільський клуб Киселівської громади. Оскільки свято Івана Купала вирізняється різноманітними обрядами, пов’язаними з водою, місце для святкування обирали поблизу водойми. Напередодні свята дівчата виходили в поле або на луг, збирали квіти і трави. А ввечері йшли до ставка, де плели вінки та співали купальські пісні. Хлопці тим часом лаштували вогнище й вирубували гілку верби, з якої робили купальське деревце. Дівчата прикрашали його квітами, намистом, стрічками, вінками. По низу непомітно прив’язували кропиву та колючі будяки – захист від парубків, адже за традицією вони намагалися викрасти деревце або прикраси з нього… Навколо купальського дерева водили хороводи, співаючи пісні. Наприкінці свята деревце спалювали в купальському вогнищі, що символізувало очищення від хвороб і нечистої сили. За традицією молодь також стрибала через вогонь, який був символом очищення. Вважалося, що пара, яка перестрибне полум’я, не роз’єднавши рук, не розлу ... Читати далі »

У купальському проєкті пропонуємо ознайомитися з напрочуд художньою та емоційною оповіддю про обряд Івана Купала в селі Салтикова Дівиця Куликівської громади. «У ніч на Івана Купала вся Дівиця не спала. Такими словами хочу розпочати розповідь про чудове свято, яке відбувалося в нашому селі чи не серед перших у тодішньому Куликівському районі. Свято стало справжньою подією, і вже із заходом сонця люди з усього села починали сходитися до мальовничого берега Десни, де вже із самого ранку велася підготовка. Було все: велетенське багаття, іскри якого вишугували вгору всю ніч, гучний феєрверк, прекрасні русалки і, звичайно, винуватець святкового дійства – Іван. Неодмінний елемент такого заходу – веселі енергійні ведучі. Саме вони розпочинали вечір із розповіді про походження свята, обряди і звичаї, пов’язані з ним. А потім де і бралися дівчата з хлопцями в українському вбранні разом з Іваном, русалками, сміхом та веселощами. Вони жартували, запрошуючи глядачів до участі в конкурсах, хороводу ... Читати далі »

У проєкті «Івана Купала» з нами знову Куликівська громада. Цього разу – з розповіддю про купальські обряди села Дрімайлівка. Івана Купала – традиційне давньоукраїнське свято, одне з найбільш містичних і чарівних у році. Ніч напередодні обіцяла чудеса і магію. Святкування відбувалося на славу божества родючості з іменем Купало. До купальської ночі готувалися весь день. За звичаєм святкування проводилося на березі річки. Збирали дрова для багаття. Робили ритуальне дерево з гілок верби, клена або яблуні. Це деревце прикрашали стрічками та квітами й називали Купало. Усю ніч біля нього водили хороводи і співали веселі пісні. Потім деревце спалювали на вогнищі або топили у водоймі. Для дівчат купальська ніч – одна з найбажаніших. Вони починають ворожити на судженого. Кожна дівчина має сплести красивий вінок і пустити його по воді. Та, чий вінок поплив далі за інші, вийде заміж. Основний символ свята – ритуальні багаття. Через них стрибають. Хлопці та дівчата беруться за руки й перестрибують ... Читати далі »

Ця оповідь – про святкування Івана Купала в селі Виблі Куликівської громади. Чимало обрядів на Івана Купала пов’язані з водою. Цього дня купалися у водоймах, умивалися росою та ходили босоніж по траві. Вода мала силу очищення, оздоровлення. На водойми дівчата пускали вінки, ворожачи на долю. Вінок – особливий дівочий оберіг. У нього вплітали різні польові й лугові квіти, перев’язували травою та закріплювали запалену від вогнища свічку, щоб ворожіння було і на долю. Увечері, на заході сонця, дівчата опускали кожна свій вінок у річку та «зчитували» майбутнє: - вінок не пливе, а крутиться на одному місці – пара буде сходитися-розходитися весь рік; - вінок швидко пливе вдалечінь – це віщує скорий шлюб; - вінок потонув – цього року заміжжя не чекати; - свічка на вінку згасла або впала у воду – це до негараздів зі здоров’ям.

До вашої уваги – розповідь про святкування Івана Купала в селі Авдіївка Куликівської громади. Івана Купала – старовинне слов’янське свято. Воно пов’язане з літнім сонцестоянням та має язичницьке походження. Ще з давніх часів збереглося багато цікавих традицій, які переплітаються з древніми обрядами й віруваннями наших предків. У Авдіївці молодь святкувала Купала біля річки Деминки. Під час гуляння дівчата прикрашали молоде дерево (зазвичай вербу) стрічками і квітами. Навколо дерева водили хоровод, а по закінченні гуляння ту вербу спалювали, що символізувало перемогу добра над злом. Одна з найпопулярніших традицій – плетіння купальського віночка. Дівчата збирали різноманітні польові квіти, потім, співаючи, плели віночки, красувалися в них, а врешті – пускали по воді та стежили за ними: куди попливе віночок, туди дівчина і вийде заміж. Якщо віночок крутиться на одному місці, то дівчина вийде заміж за місцевого хлопця, коли ж попливе далеко – її посватає парубок з іншого села. Найгіршою п ... Читати далі »

У купальському проєкті бере участь Бугринівський сільський клуб Новгород-Сіверської громади з розповіддю про те, як у Бугринівці відзначали Івана Купала до повномасштабного вторгнення. Свято Купала наповнене магічними ритуалами та обрядами... Цей день вважається одним із найбільш магічних у році, тож проведення обрядів – обов’язкова частина його святкування. Пам’ятати про давні звичаї потрібно, адже це частина нашої культурної спадщини. Найважливіше: купальські традиції уособлюють поклоніння природі. Саме тому головними дійовими особами свята стають не люди, а водойми, рослини... Збиралися всі на лугу, біля річки. Вдень збирали польові квіти (дуже багато оберемків), робили дерев’яну основу та прикрашали її цими квітами. Біля такої споруди садили грядки, тобто городину. Наші предки вірили, що без поклоніння стихіям природи хорошого врожаю можна не чекати... Головні розваги в купальську ніч – плетіння вінків, стрибки через вогнище, ворожіння, пошук квітки папороті. Купальське багаття роз ... Читати далі »

У проєкті «Івана Купала» з нами Лизунівський сільський будинок культури (це Новгород-Сіверська громада). Купальські святкування в Лизунівці почали проводити ще в 1998 році. При цьому використовували елементи, записані від старожилів села. Пускали віночки на воду, плигали через вогнище (особливо парами). Це таке своєрідне ворожіння, чи буде пара разом. Шукали квітку папороті. А ще була традиція прив’язувати холостякові до руки або ноги будяка. До самого ранку сиділи біля багаття і стерегли, щоб ніхто не взяв із нього жару. Якщо хтось таки візьме, то вважалося, що це відьма. Так визначали відьму в селі. На світлинах – момент водіння хороводу біля Марени, спалювання Купала, конкурс на найліпший віночок.

До проєкту «Івана Купала» долучився відділ освіти, культури та спорту Парафіївської селищної ради Прилуцького району (начальник відділу – Наталія Рощупкіна). На території Парафіївської територіальної громади свято Івана Купала традиційно відзначалося з дотриманням усіх автентичних обрядів. Місцеві мешканці зберігали давні звичаї і щороку влаштовували спільні народні гуляння, що включали обрядове плетіння віночків, водіння хороводів, співи купальських пісень та обрядове очищення вогнем. Ці традиції єднають покоління, передаючи духовну спадщину від предків до сучасної молоді. Обряди й символіка Івана Купала на території громади Плетіння віночків Дівчата збиралися гуртом, співали обрядові пісні, плели віночки з польових квітів і пускали їх на воду. За напрямком течії ворожили на судженого. Прикрашання деревця У центрі святкування встановлювали молоде деревце (зазвичай березу або клен), яке прикрашали стрічками, квітами, віночками. Довкола нього водили хороводи за годинниковою стрілкою. Пі ... Читати далі »

Свято Купала – одне з найяскравіших в українській культурі. До нього ретельно готувалися, обряди знали й шанували. Наші предки вірили, що без поклоніння стихіям природи хорошого врожаю можна не чекати. Саме на це були спрямовані основні гуляння на Купала. Святкували його в пору, на яку припадав літній сонцестій, або сонцеворот (найдовший день року, а ніч – найкоротша). Купальська ніч – найчарівніша ніч року. Саме в цей час ушановують бога молодості і краси Купайла. На Сновщині традиційно дівчата вдень збирають польові квіти і плетуть вінки, а хлопці встановлюють на галявині біля річки Снов купальське дерево – символ дівочості. Дівчата прикрашають Купайла стрічками й водять хороводи, співаючи обрядових пісень. Після обряду кожна дівчина забирає з собою уквітчану гілочку з того дерева. Вважалося, якщо ту гілочку покласти під подушку перед сном, то насниться суджений. Іще на Купала робили опудала жінки – Марени (молода береза) та чоловіка – Купайла (з соломи). Після святкування їх топили ... Читати далі »

У проєкті «Івана Купала» бере участь КЗ «Центр культури, дозвілля та спорту Линовицької селищної ради» Прилуцького району з оповіддю про святкування в селі Удайці. Інформацію надала методистка закладу Ніна Миколаївна Федіна. На берегах тихоплинного Удаю розкинулося мальовниче село Удайці. Тут завжди цікаво проходить купальська ніч. Усі збираються біля річки, щоб водити хороводи навколо вогнища, співати купальських пісень. Молодь палить багаття, хлопці й дівчата стрибають через вогонь. Дівчата плетуть вінки з квітів і пускають їх на воду. Тихі води Удаю підхоплюють чисті дівочі обереги. За повір’ям, куди попливе вінок, у тому напрямку дівчина знайде свою долю. На фото, де дівчата пускають вінки, праворуч – старша донька завідувачки відділу творчо-мистецької діяльності села Удайці Тамари Миколаївни Лукащук. Світлина 1997 року. Спогади про те, як водили хороводи та співали купальську пісню «Кругом Мариноньки ходили дівоньки», закарбовано на фото 2021 року. Ще на одній світлині – Тамара Лу ... Читати далі »

До проєкту «Івана Купала» доєдналося село Переволочна Сухополов’янської громади Прилуцького району. Інформацію надано Переволочнянським сільським будинком культури (директорка – Лариса Буймистер). Ось що нам пишуть. «З давніх-давен (так уже повелося) ще наші далекі пращури дуже поважали свято, яке своїм корінням сягає у глибину віків. Ним захоплювалися, його вважали міфічним, надаючи обрядам сакрального значення. Святкування Івана Купала – це єднання з природою. У нашому селі це свято щороку проходило з широким розмахом, бо його найбільше чекала і любила молодь. До святкування готувалися заздалегідь: вивчали купальські пісні, перевдягалися у міфічних персонажів, розігрували цікаві постановки. Дівчата ішли в поле, рвали там квіти й увечері плели вінки, які в ході святкування пускали на воду. Хлопці ж мерщій бралися до створення купальського багаття, бо люди вірили, що саме в купальську ніч вогонь має цілющі властивості. Найсміливіші опівночі вирушали до лісу, сподіваючись знайти загадко ... Читати далі »

У купальському проєкті бере участь Рудівський сільський клуб Сухополов’янської громади Прилуцького району. Інформацію надала завідувачка СК Алла Бабич. Головними розвагами в купальську ніч були купання, плетіння вінків, ворожіння, стрибки через вогнище та пошук квітки папороті. Найважливіший ритуал у день Івана Купала – очищення вогнем. Люди вірили, що, перестрибуючи через вогнище, можна позбутися хвороб. А парубки й дівчата часто бралися за руки, перестрибуючи багаття. Молодь водила хороводи навколо вогнища. Співали пісень, грали в ігри. А ще дівчата плели вінки та ворожили на судженого, пускаючи їх по воді. Якщо вінок попливе, то скоро дівка заміж вийде, коли ж заплутається в рясці чи потоне – значить, залишиться в дівках. Та часто хлопці ловили вінки тих дівчат, котрі їм подобалися. Ось про цю магічну купальську ніч я написала вірша. Купальська ніч, зійшла зоря. Вогні навколо річки. Пливе вінок. «Знайди мене, – Шепоче дівка в нічку. – Бо він не дивиться в мій бік, А я його кохаю. Ві ... Читати далі »

У проєкті «Івана Купала» з нами Смоський сільський будинок культури КЗ «Центр культури та дозвілля» Сухополов’янської сільської ради. Смош – одне з найдавніших сіл Прилуцького району, розташоване серед боліт, квітучих луків, біля вербових берегів річки Смош. За переказами старожилів села, купальські свята відбувалися тут з давніх часів. Проводили очищення вогнем, шукали квітку папороті, дівчата загадували на нареченого та пускали віночки на воду. Наші пращури вірили в силу Сонця, очищалися вогнем і водою від усього злого. Люди вважали, що проведення обрядів – це на хороший урожай, добробут, здоров’я та щасливу дівочу долю. Усі ці обряди, зберігаючи традиції, проводять і нині учасниці жіночого вокального ансамблю «Чарівниці» Смоського будинку культури. У святкуванні завжди беруть участь діти й дорослі жителі громади.

На адресу ОЦНТ надійшло чимало листів з цікавою інформацією, за що ми щиро вдячні всім. Керівниця Миколаївського відділу ЦКД Юлія Войтехович розповіла, що свято Івана Купала в селі Миколаївка Березнянської громади супроводжувалося гучними гуляннями, танцями й піснями. Дівчата прикрашали деревце, яке в народі називають Мареною (зазначимо, що у слов’янській традиції Марена – це жіночий міфологічний персонаж, пов’язаний із сезонними обрядами. Якщо Мареною є деревце, то воно зазвичай символізує смерть або ж зиму і за традицією спалюється як символ завершення старого та початку нового. Або ж деревце-Марену виносять на загальний огляд для подальшого використання у певному обряді). У Миколаївці для спалювання готували опудало, зроблене із соломи, що символізувало очищення від зла. У святкуванні були задіяні такі персонажі як Мавки лісові, Водяник та Відьми. Село розташоване у мальовничій місцевості – на правому березі Десни. Така близькість до води чудово підходить для гулянь купальської ночі ... Читати далі »

Цей лист надійшов із Березнянської громади. Ось що нам пишуть. «У пошуках інформації про традиції святкування Івана Купала в селах Локнисте, Гусавка та Гориця, які розташовані поряд одне з одним та входять до Березнянської територіальної громади, нам допомогла жителька Локнистого Наталія Черниченко. На той час пані Наталія активно займалася художньою самодіяльністю, в чому жінці допомагала її родина. Надані пані Наталією фото були зроблені чотири роки тому. Ось що розповідає Наталія Черниченко. «На гуляння, на саме свято, збиралася молодь (хлопці та дівчата), а також дорослі жінки. Рвали квіти і плели віночки. Закохані дівчата надівали сплетені власноруч вінки на голови своїм обранцям, а інші дівчата пускали свої віночки на воду. Всі дійства проходили під веселу музику, пісні й танці. Зрілі жінки плели дідуха, якого потім укопували в землю і вся весела спільнота стрибала через нього. Сімейні пари стрибали, щоб у родині були злагода й достаток, бездітні – щоб нарешті почути довгоочікува ... Читати далі »

До вашої уваги – чергова цікава інформація, у якій ідеться про купальські звичаї, притаманні селу, де народилися відомі на Чернігівщині люди – брати Михась і Микола Ткачі. Деякі особливості лексики в дописі збережено. Серед населених пунктів Березнянської громади є село Сахнівка. Воно розташоване у витоках чарівної річки Снов, яка впадає в Десну, та оточене луками з озерцями і рудками, за якими простягається густий ліс. Можливо, через природну віддаленість від великих та гамірних міст у Сахнівці і ближніх селах збереглися власні звичаї та обряди. На свято Івана Купала тут з року в рік ставили прикрашений квітами обрядовий стовп, який називався Купайло. Причому в Сахнівці це був один загальний стовп, а в сусідніх Климентинівці та Кам’янці зазвичай ставили по стовпу на кожній вулиці. Також у цих селах потім потрібно було всю купальську ніч охороняти свій стовп від охочих поцупити його (це було своєрідне змагання між різними кутками села). Готуватися до свята починали за три дні. Діти, мо ... Читати далі »

У проєкті «Івана Купала» до вашої уваги розповідь про святкування у Березні. Ось що нам пишуть. «Селище Березна, на відміну від описаних нами раніше населених пунктів Березнянської громади, розташоване на відкритій місцевості й перетинається автомобільним шляхом регіонального значення. У давнину, у XVIII столітті, у період стрімкого промислового і торговельного розвитку, тут було одразу десять церков. Можливо, саме цей фактор вплинув на те, що в Березні не збереглися якісь унікальні й самобутні традиції відзначення Івана Купала, яке є давнім язичницьким святом. Опитані нами учасники та організатори купальських святкувань пригадали тільки прикрашання квітами та стрічками деревця Марени, яке символізувало перемогу життя над смертю і світла над темрявою. У селищі довкола Марени водили хороводи, тримаючись за руки, та співали пісень. Зате сучасні обряди святкування купальської ночі сподобалися березнянцям і добре прижилися. Були тут і переодягнені Русалками та Мавками дівчата, і величний Н ... Читати далі »

До проєкту «Івана Купала» доєднався вокальний колектив «Райдуга» Охрамієвицького будинку культури Корюківської громади. Купальські традиції – це давні звичаї, які збирають людей біля води та вогню. Вода й вогонь – два головні символи свята, що очищують від негативних сил і сприяють добробуту. Збираються дівчата, плетуть віночки, прикрашають купальське деревце стрічками, водять хороводи, пускають свої віночки на воду й ворожать на них. Кожна дивиться, в який бік попливе віночок – там і чекає її доля. Співають купальські пісні, стрибають через вогнище пари, взявшись за руки, щоб зміцнити своє кохання.

Коропська громада має свої цікавинки, пов’язані з купальськими святами. Напевно, тільки в Коропі на Чернігівщині є така оригінальна традиція – щороку на свято Івана Купала тут на вулицях діти ліплять фігури з піску. Роблять це увечері напередодні або рано-вранці. Біля творива – тарілочка, в яку ненав’язливо пропонують покласти еквівалент вашого захоплення дитячою творчістю у грошових знаках. Письменник Володимир Ворона, котрий родом із Коропа й потужно увірвався в українську літературу першим своїм романом «Відступник», з яким одразу ж і здобув перемогу на конкурсі «Коронація слова», стверджує, що цей звичай є доказом: Короп був домонгольським містом і звався тоді Хоробором. «На багатьох вулицях Коропа ви можете з великим для себе подивом побачити зліплену дитячими руками невелику піщану гірку, прикрашену квіточками, ягідками повстяної вишні, у маківку котрої увіткнуто високу кропивину. Зветься вона... Купалою! – каже письменник. – Тисячу літ, попри всі багатовікові заборони, живе, не ... Читати далі »

У проєкті «Івана Купала» з нами Прилуцька громада. Інформацію зібрано й надано відділом культури і туризму Прилуцької міської ради. Запрошуємо поринути у спогади мешканки села Маціївка Прилуцького району Олександри Архипівни Кашуби (1942 р. н.). Напередодні свята дівчата йшли у ближній ліс по лікарські трави (вважалося, що в цей час вони набувають чудодійної сили). Потім те цілюще зілля зберігали цілий рік. Також шукали квітку папороті, яка, за віруванням наших пращурів, розквітала тільки в ніч на Івана Купала. Свято відбувалось увечері на великій галявині між ярами коло річки. Хлопці ставили на галявині купальське дерево, прикрашене кольоровими стрічками, робили вогнище та пускали з гори запалені колеса. Дівчата плели вінки з польових квітів. Ближче до ночі починалося купальське гуляння, яке супроводжувалося піснями й танцями. Парубки та дівчата стрибали парами через багаття. Після цього із заходом сонця дівчата бігли до річки й ворожили на кохання, пускаючи по річці вінки з польових ... Читати далі »

Жителі Срібнянщини зберегли елементи традиційного святкування і передають їх наступним поколінням. Будинок культури Срібнянської селищної ради долучився до нашого купальського проєкту з цікавою розповіддю, яку пропонуємо зараз до вашої уваги. Протягом дня напередодні свята дівчата виходили в поле або на луг, збирали польові квіти й пахучі трави. А ввечері йшли до річки, де плели віночки, співаючи. Коли віночки були сплетені, прикрашали ними та стрічками купальське деревце – Марену. Водили навколо нього хороводи і співали обрядових пісень. Хлопці також цього дня не ледарювали, а виготовляли з соломи Купайла та збирали хмиз для купальського багаття. Коли ввечері парубки приходили зі своїм Купайлом на свято, між ними й дівчатами зчинялася «перепалка». Хлопці намагалися висміяти Марену, а дівчата – Купайла. Жартували, танцювали, водили хороводи. Потім дівчата знімали з Марени віночки і несли їх до річки, щоб ворожити на судженого. Кожна пускала на воду свій вінок, спостерігаючи за його шля ... Читати далі »

Літо, тепло, запашні квіти, трави, освіжаюче дихання води… Ідеально для відпочинку і масових гулянь! Тому свято Івана Купала в цій громаді – одне з найулюбленіших для молоді. Традиції його проведення дійшли до нас іще з дохристиянських часів, хоча й дещо змінилися. Але незмінними атрибутами залишилися багаття, вінки, вода. Нині молодь уже майже не збирається окремими кутками, як раніше. Основні дійства відбуваються в закладах культури громади. І тут у кожному селі є свої «родзинки»: театралізовані дійства, величні вогнища, цікаві костюми. Під впливом часу язичницьке свято з’єдналося з християнським і за церковним календарем, за яким відзначалося донедавна, значно змістилося від автентичної дати проведення – дня літнього сонцестояння (21 червня). Тепер воно буде майже на своєму місці (відзначатиметься в ніч з 23 на 24 червня). У Яблунівці здавна молоді хлопці напередодні свята зводили неподалік будинку культури величезне вогнище з колод і сіна. Верхівку прикрашали кленовою гілкою із зав ... Читати далі »

До проєкту «Івана Купала» долучилася Бахмацька центральна бібліотека. У ніч купальську чарівну Катруся прибралася – Вишиванку одягнула, Стрічками коси прикрасила. Вінок уквітчаний сплела, У річку опустила. – Пливи, віночку, по воді, Долю мою розкажи. Аж раптом зірка з неба На нього впала І засяяло кольорово навкруги. – Подружко! Заміж цьогоріч ти будеш йти! – Оксанка радісно сказала, Катрусю привітала. (Ліана Лещенко, поетка, село Курінь, Бахмацька громада) Із глибини віків прийшло до нас Купало – свято літнього сонцестояння, тепла, молодості й кохання. Івана Купала – східнослов’янське свято, в якому вдало переплелися українські язичницькі і християнські традиції. На Івана Купала палять вогнища та стрибають через них, плетуть вінки, обливаються джерельною водою, шукають цвіт папороті і збирають цілющі лікарські рослини. Багато традицій та обрядів свята актуальні і нині. Щорічно у читальній залі Бахмацької центральної бібліотеки відбуваються різноманітні заходи. Особливе місце у святкув ... Читати далі »

Ця оповідь – про те, як святкують Івана Купала в Зеленівській сільській бібліотеці-філії № 4. Про збір і надання інформації подбала директорка комунального закладу «Бахмацька публічна бібліотека» Бахмацької міської ради Ганна Іванько. У Зеленівській сільській бібліотеці-філії № 4 КЗ «Бахмацька публічна бібліотека» на свято Івана Купала звучать купальські пісні. Хлопці ще звечора роблять із соломи опудало Купала. За язичницьким повір’ям, це ніч шлюбу бога сонця Купала з богинею Мареною. Дівчата у вінках прикрашають Марену. З’являються дійові особи – Хлопець і Дівчина, які хочуть піти в ліс та знайти квітку папороті. А щоб її відшукати, необхідно ще до заходу сонця перед Івановим днем зайти у найглухішу гущавину лісу. Але на перешкоді стають злі сили – Чорт і Відьми. Вони змовляються й хочуть зробити так, щоб молода пара не вийшла з лісу. Гостею свята є і Знахарка, яка знає все про цілющі трави. Потім з’являється Водяник, а з ним – Русалки, які окроплюють водицею людей та сперечаються мі ... Читати далі »

Мальовниче село Лосева Слобода на Сновщині має свої традиції святкування Івана Купала. Напередодні свята ставили Купало – височенький стовп, прикрашений колосками жита і польовими квітами. Увечері перед святом хлопці йшли до лісу й вирубували найвищу жердину для Купала. Дівчата тим часом збирали якомога більше польових квітів. Молодь кожної вулиці ставила своє Купало. Принісши жердину, жито і квіти, всі разом прикрашали Купало. Встановлювали його на найвиднішому місці на вулиці. Молодь палила багаття і стерегла своє Купало до ранку, щоб хлопці й дівчата із сусідніх вулиць його не звалили і не вкрали. А ще вважалося, що купальська ніч чарівна. Адже саме цієї ночі, за народним повір’ям, розквітає папороть. То молодь ішла до лісу в пошуках чарівної квітки. Вважалося, хто знайде квітку – буде щасливим увесь рік. Святкового дня молодь зустрічалася біля Купала. Дівчата вбиралися у вишиванки, одягали сплетені власноруч вінки. Усі разом грали в ігри, водили хороводи, співали пісень, стрибали ч ... Читати далі »

Свої витоки воно бере ще з часів язичництва. Спочатку цей день був присвячений язичницькому богу Купалу. Але після християнізації Київської Русі назва доповнилася ім’ям Іоанна Хрестителя (Предтечі), день народження якого збігався з купальським святом. Купала святкували в період, коли сонце приходило до зеніту – найвище піднімалося над землею, давало найбільше тепла і світла, виявляло свою найвищу чудодійну силу для рослинного і тваринного світу та для людини. Святкування Купала припадає на ніч з 23 на 24 червня. Це одне з найстаріших і найбільш самобутніх свят в українській культурі. Воно має багату історію та міцний зв’язок із язичництвом. Цьому святу притаманні різноманітні обряди. Це, зокрема, купальські вогнища, які символізують сили природи й життєвість. Івана Купала також пов’язують з міфами про кохання та шлюб, тому це свято часто супроводжується різноманітними обрядами, спрямованими на пошук кохання й ворожіння щодо майбутнього. Надвечір напередодні Купала починалися народні гу ... Читати далі »

День кримськотатарського прапора —неофіційне свято, що відзначається за рішенням органів самоврядування кримськотатарського народу з 2010 року, символізує єдність, наступність поколінь кримських татар та їхню боротьбу за свободу і право на самовизначення.