До купальського проєкту долучився Петрушинський сільський клуб Киселівської громади.
Оскільки свято Івана Купала вирізняється різноманітними обрядами, пов’язаними з водою, місце для святкування обирали поблизу водойми.
Напередодні свята дівчата виходили в поле або на луг, збирали квіти і трави. А ввечері йшли до ставка, де плели вінки та співали купальські пісні. Хлопці тим часом лаштували вогнище й вирубували гілку верби, з якої робили купальське деревце. Дівчата прикрашали його квітами, намистом, стрічками, вінками. По низу непомітно прив’язували кропиву та колючі будяки – захист від парубків, адже за традицією вони намагалися викрасти деревце або прикраси з нього… Навколо купальського дерева водили хороводи, співаючи пісні.
Наприкінці свята деревце спалювали в купальському вогнищі, що символізувало очищення від хвороб і нечистої сили.
За традицією молодь також стрибала через вогонь, який був символом очищення. Вважалося, що пара, яка перестрибне полум’я, не роз’єднавши рук, не розлучиться.
На завершення дівчата пускали вінки на воду, спостерігаючи за їх рухом, щоб дізнатися свою долю. Якщо хтось із хлопців упіймає вінок котроїсь дівчини – буде її судженим.
Розповідають старожили і про пошук квітки папороті. Згідно з легендою, вона цвіте раз на рік, і той, хто знайде чарівну квітку, отримає надприродні сили. Але таких дивовижних випадків у нашій місцевості ніхто не пам’ятає.
Президент України