У проєкті «Івана Купала» з нами Прилуцька громада. Інформацію зібрано й надано відділом культури і туризму Прилуцької міської ради.
Запрошуємо поринути у спогади мешканки села Маціївка Прилуцького району Олександри Архипівни Кашуби (1942 р. н.).
Напередодні свята дівчата йшли у ближній ліс по лікарські трави (вважалося, що в цей час вони набувають чудодійної сили). Потім те цілюще зілля зберігали цілий рік. Також шукали квітку папороті, яка, за віруванням наших пращурів, розквітала тільки в ніч на Івана Купала.
Свято відбувалось увечері на великій галявині між ярами коло річки. Хлопці ставили на галявині купальське дерево, прикрашене кольоровими стрічками, робили вогнище та пускали з гори запалені колеса. Дівчата плели вінки з польових квітів. Ближче до ночі починалося купальське гуляння, яке супроводжувалося піснями й танцями. Парубки та дівчата стрибали парами через багаття.
Після цього із заходом сонця дівчата бігли до річки й ворожили на кохання, пускаючи по річці вінки з польових квітів із прилаштованими до них свічками. Поки вінки пливли, дівчата йшли берегом та співали пісень. Згідно з народним повір’ям, якщо вінок пливе добре і свічка горить гарно – дівчина вийде заміж цьогоріч, коли він крутиться на місці – ще дівуватиме, а як потоне – заміж не вийде взагалі.
На це свято в селі також готували особливу кашу з ячної крупи, яку варили на молоці та прикрашали свіжими ягодами, варили солодкі вареники з вишнями. З напоїв готували квас і трав’яний чай (листя малини, чорної смородини, чебрець).
Фото з відкритих джерел
Президент України