У проєкті «Івана Купала» з нами знову Куликівська громада. Цього разу – з розповіддю про купальські обряди села Дрімайлівка.
Івана Купала – традиційне давньоукраїнське свято, одне з найбільш містичних і чарівних у році. Ніч напередодні обіцяла чудеса і магію.
Святкування відбувалося на славу божества родючості з іменем Купало.
До купальської ночі готувалися весь день. За звичаєм святкування проводилося на березі річки.
Збирали дрова для багаття. Робили ритуальне дерево з гілок верби, клена або яблуні. Це деревце прикрашали стрічками та квітами й називали Купало. Усю ніч біля нього водили хороводи і співали веселі пісні. Потім деревце спалювали на вогнищі або топили у водоймі.
Для дівчат купальська ніч – одна з найбажаніших. Вони починають ворожити на судженого. Кожна дівчина має сплести красивий вінок і пустити його по воді. Та, чий вінок поплив далі за інші, вийде заміж.
Основний символ свята – ритуальні багаття. Через них стрибають. Хлопці та дівчата беруться за руки й перестрибують через вогонь. Пара, яка зачепить за вогнище, обов’язково одружиться.
У ці день і ніч багато сміху, жартів, пісень. А ще, за повір’ям, купальської ночі цвіте папороть. Рівно опівночі квітка постає в усій красі. Хто її зірве, то чутиме, про що говорять квіти, про що шумлять дерева. Буде все бачити, навіть заховані скарби. Отже, спробуйте знайти цю квітку. Але для цього треба перемогти нечисту силу, що її охороняє.
Традиції звичаї, обряди… Ми маємо про них знати, берегти їх і відроджувати.
Президент України