Головна » 2025»Травень»2 » Проєкт «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини»
Проєкт «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини»
11:47
У проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» бере участь Новгород-Сіверська громада з розповіддю про село Дігтярівка.
Село Дігтярівка розташоване південніше Новгорода-Сіверського (дорогою на південний схід – 15 км) на схилах долини Десни. Як і багато тутешніх сіл, заснували його переселенці з Наддніпрянщини у XVII столітті (першу згадку датують 1673 роком). Назва говорить про заняття місцевих мешканців – вони виробляли дьоготь. Імовірно, в ті часи це було містечко, адже тут був цегельний завод, а неподалік розташовувалися копальні вапна, і належали вони гетьманові Івану Мазепі
Покровська церква
На початку XVIIІ століття Іван Мазепа збудував у Дігтярівці велику церкву. Із власної цегли та власного вапна гетьман звів великий храм у стилі українського бароко (на думку більшості дослідників – за проєктом західного архітектора). Церкву освятили на честь Покрови Божої Матері в 1708 році.
У вересні того ж року на територію України увійшли війська Карла ХІІ. 30 жовтня у Покровській церкві Дігтярівки відбулася історична зустріч між гетьманом України та королем Швеції – під куполом храму було підписано українсько-шведську військово-політичну угоду. Карл ХІІ тоді подарував церкві чавунні плити для підлоги з гравіюванням «К ХІІ».
Тривалий час ніхто не згадував про історію храму. Його не зруйнували в часи російської імперії – навіть Петро І пошкодував Покровську церкву. У часи найбільшого тиску на релігію у 30-ті роки минулого століття храм вистояв, але в 1961 році руки совєтських варварів дотяглися до мазепинської церкви. Голова місцевого колгоспу наказав розвалити святиню бульдозерами. Звалили бані, зруйнували частину стін, але повністю знести церкву не вдалося.
У 2009 році у Дігтярівці було створено православну громаду Київського патріархату. Люди почали шукати кошти на реставрацію храму. І знайшли. Допомогу надали українці з діаспори США та Канади, з благодійного фонду імені Андрія Первозванного. Відбудовою взявся керувати київський архітектор Сергій Юрченко.
Церква має дуже складну будову, тому відновлювати її було непросто. У стінах та підлозі – отвори й ходи, крізь які мало надходити тепле пічне повітря, нагріваючи храм. На думку архітектора, церкву не могли звести місцеві будівельники.
Можливо, ми вже мали відбудовану старовинну святиню, але в Дігтярівці з’явилися представники московської патріархії, які теж почали претендувати на храм. А було це в часи Януковича… Діаспора, побоюючись за майбутнє церкви, перестала давати кошти – відбудова і реставрація припинилися, тому маємо відновленим лише один приділ храму. Коли продовжаться роботи – поки незрозуміло, але вже можна казати, що мазепинська церква не зникла безвісти.
Церковнопарафіяльна школа та клуб
Поряд із церквою – занедбана будівля парафіяльної школи, яку звели в 1910 році. Є в селі і старий клуб (на вигляд – початку ХХ століття). На пагорбі, де гарний оглядовий майданчик із краєвидом долини Десни, стоїть пам’ятний знак – символ зустрічі Мазепи та Карла ХІІ.
Поселення в Дігтярівці
Поселення київської культури ранніх слов’ян та ХVII–ХVIII століть Лавриковий Ліс розташоване за 1500 метрів на південний захід – захід від села на краю першої надзаплавної тераси лівого берега річки Малотечки висотою 3–4 метри по обидва боки від невеликого яру (розміри – 80 на 60 метрів). Матеріали V–VII століть. Поселення порушено придорожньою канавою, у східному кінці перекрито садибою ХVII–ХVIII століть.
Археологія сіл Кудлаївка і Дігтярівка
Мезолітична стоянка, поселення доби бронзи та V–VIII століть Стрелиця – в одному (чи двох) кілометрах від південної околиці Дігтярівки, лівіше від устя річки Малотечки, на низькому мису надзаплавної тераси уздовж правого берега Десни, простягається вздовж стариці Десни від Кудлаївки до Дігтярівки. Культурний шар порушений траншеєю воєнного часу. Висота над рівнем луки – 3 метри, розмір – 500 на 250 метрів.
Президент України