У проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» до вашої уваги розповідь про село Бирине Новгород-Сіверської громади. Авторка фото – завідувачка краєзнавчого відділу Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім» Світлана Приход. Село Бирине Новгород-Сіверської громади розташоване неподалік річки Биринки (у ХVІІІ ст. – Торкна). На території села є залишки 13 поселень, що датуються Х–І тис. до н. е., І тис. н. е. Уперше населений пункт згадується під 1514 роком при описі шляху московських послів через Бирин до Криму. Олександр Лазаревський припускає, що село виникло не пізніше ХVІ ст. Його назва, можливо, походить від перших поселенців – бирюків – людей похмурих, відлюдкуватих. Георгіївська церква збудована не пізніше 1632 року, в 1802-му була зведена нова.

До вашої уваги – наступна оповідь від Новгород-Сіверської громади. Бугринівка – село козацьке Не на кожній карті серед полів, лісів та перелісків унікальних мальовничих куточків України можна знайти крихітну точку на земній поверхні під назвою Бугринівка, розташовану в живописній місцевості на берегах невеличкої річки Малотічки, правої притоки Десни, у північній частині Новгород-Сіверського району Чернігівської області на півночі України. Первинно це поселення аж до кінця XIX ст. мало назву Багринівка. Учені та краєзнавці по-різному намагаються пояснити походження й сенс початкової назви села. Є версія, що вона походить від тюркського слова «багрь», яке позначало кольоровий відтінок «багровий». Дослідники літературної пам’ятки XII ст. «Слово о полку Ігоревім» висувають припущення, що запозичене автором слово «багряний» (червлений) – використовувалося на Новгород-Сіверщині. У народному переказі назва села, можливо, пов’язана з першим його поселенцем на ім’я Багрин, який у 1709 році обсл ... Читати далі »

Для більшості з нас - ці слова незнайомі. Проте так називались старовинні музичні інструменти, які були «у вжитку» не одне століття у т.ч. й на Чернігівщині. Можливо, у когось на горищі «завалялось» щось із відповідного бабусиного чи прабабусиного «скарбу». Наш сайт «Чернігівщина туристична» розповідав про відомого земляка – майстра з виготовлення музичних інструментів – Олександра Шльончика, який, крім створення сучасних музичних інструментів, «повернув до життя» вказані і ще багато інших (https://chernihivregion.travel/.../persa-u-sviti-formula... ). Тоді деякі наші користувачі запропонували хоча би показати у фотографіях – як виглядали ці інструменти. Тож знайомтеся (і зазначені, й інші інструменти - на фотоколажі): 1 – басоля, 2 – джоломига, 3 – фрілка, 4 – най, 5 – гудок, 6 – кувиця, 7- окарина, 8- коробочка, 9 – тріскачки, 10 – деркач. Цей талановитий майстер залишив по собі не тільки колекцію із сотень інструментів, а ще й вклав свою любов до прекрасного, до народної творчості ... Читати далі »

У проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» бере участь Новгород-Сіверська громада з розповіддю про село Дігтярівка. Село Дігтярівка розташоване південніше Новгорода-Сіверського (дорогою на південний схід – 15 км) на схилах долини Десни. Як і багато тутешніх сіл, заснували його переселенці з Наддніпрянщини у XVII столітті (першу згадку датують 1673 роком). Назва говорить про заняття місцевих мешканців – вони виробляли дьоготь. Імовірно, в ті часи це було містечко, адже тут був цегельний завод, а неподалік розташовувалися копальні вапна, і належали вони гетьманові Івану Мазепі Покровська церква На початку XVIIІ століття Іван Мазепа збудував у Дігтярівці велику церкву. Із власної цегли та власного вапна гетьман звів великий храм у стилі українського бароко (на думку більшості дослідників – за проєктом західного архітектора). Церкву освятили на честь Покрови Божої Матері в 1708 році. У вересні того ж року на територію України увійшли війська Карла ХІІ. 30 жовтня ... Читати далі »

29 квітня майстрині ОЦНТ Лідія Гончар та Антоніна Пустовойт знову завітали до військових, які проходять реабілітацію, щоб підтримати їхнє ментальне здоров’я за допомогою майстеркласів. З пані Лідією хлопці створювали обереги – ангеликів із соломи, а з пані Антоніною – плели на бердечку патріотичні браслети. Дехто прагнув виготовити по декілька виробів, щоб передати рідним. У когось янголятко житиме біля ліжка, оберігаючи й допомагаючи швидше одужати, у когось – у машині, щоб дорога була легкою та безпечною. А хтось просто носитиме на руці ніжний браслетик у кольорах українського прапора. За доброю традицією разом із колегами до реабілітаційного закладу завітала директорка центру творчості Надія Заваліна, щоб поспілкуватися з військовими та підтримати їх щирим словом. Дякуємо нашим воїнам за мужність і захист! Зичимо якнайшвидшого одужання й Перемоги! Персоналові центру RECOVERY – окремий респект за турботу про відновлення українських захисників. А ми допоможемо чим можемо. Лана Світко ... Читати далі »

https://qci.qr-code.click/uploads/pdf/1745927461167_6810b04ad71fa.pdf

З нами Новгород-Сіверська громада. До вашої уваги – чарівна легенда села Орлівка Новгород-Сіверського району. Казка про Ганнусю та Орлів У нашому селі Орлівка, біля самого берега річки Убідь, дуже давно жила бідна дівчинка Ганнуся. Така вона була роботяща, що всі батьки своїм дітям ставили її за приклад. Змалечку Ганнуся допомагала рідним обробляти невеличкий клаптик городу. А ще дівчинка дуже любила квіти, які росли на її подвір’ї. Зростала Ганнуся лагідною, щирою, доброю. Допомагала всім, хто цього потребував. Одного разу із гнізда, яке було на величезній вербі, випало маленьке Орлятко (тоді ці птахи жили в нашому селі) й упало в річку. Воно билося крилами у воді, пищало, просило допомоги, але батьків поряд не було. Побачила це Ганнуся, кинулася рятувати пташеня, хоча плавати не вміла. Ледве сама не загинула. Знесилена дісталася берега, тримаючи біля грудей перелякане маля. У цей час повернулися Орли-батьки і почули писк свого дитинчати із заростей осоки. Опустилися на землю й побачи ... Читати далі »

У Національній академії мистецтв України відкрилася виставка «Знаки та символи у народному мистецтві», присвячена дослідженню глибинної символіки українського народного мистецтва. Серед експонатів – унікальні роботи майстра з Чернігівщини Андрія Каменецького. Проєкт розкриває візуальну систему, що протягом століть служила засобом комунікації, пізнання світу та збереження колективної памʼяті українського народу. В експозиції представлені писанки, килими, художнє ткацтво, ліжникарство, гончарство, кераміка, дереворізьблення, скульптури й дошки із солярною символікою. Андрій Каменецький — заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат премій імені Михайла Коцюбинського та Костя Широцького, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, нагороджений срібною медаллю Академії мистецтв України та багатьма іншими відзнаками. Майстер очолює студію декоративної різьби в Обласному центрі народної творчості та має 28 років досвіду. В ... Читати далі »

У проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» з нами Новгород-Сіверська громада. Ця оповідь – про село Грем’яч. На крайній півночі Новгород-Сіверського району розташоване велике село Грем’яч. Його назва має свою легенду, яка зберігається місцевими жителями протягом століть. Дослідники вважають, що село Грем’яч з’явилося десь у ХІІІ столітті. Та перша згадка про нього датується 1604 роком. Люди кажуть, у давні часи там, де нині розташоване село, були тільки луки й пасовиська. За кілька кілометрів текли ріки. А тут помітили нове джерело, ключі якого почали бурхливо бити з-під землі. Щоби зручно було біля джерела набирати воду, люди зробили навколо нього спорудження у вигляді кадки. А саме джерело Кадкою і назвали. Дуже сильно били ключі з того джерела, аж гриміло навкруги, наче від водоспаду. Тому річку, що утворилася від джерела, назвали Грем’ячкою. Оселилися навкруги джерела люди. Заснували своє поселення. І назвали його Грем’яч (споріднене до назви річки). Нин ... Читати далі »

У проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» з нами Новгород-Сіверська громада. Ця оповідь – про село з цікавою назвою Блистова. Особливості лексики максимально збережено. Це село розташоване у 35 кілометрах від районного центру. Найімовірніше, що воно виникло на початку XVIII століття, але нібито згадується у «Слові о полку Ігоревім» під 1151 роком, тому точна дата виникнення села достеменно невідома. Є декілька версій про походження його назви. Багато віків тому серед дрімучих лісів на чумацькому шляху з півдня на північ стояли озера і ставки. Тут чумаки зупинялися на відпочинок та нічліг. Була вода, паша для худоби, а місце для зупинки називали «Блізь става». Згодом буквосполучення «зь», незручне у вимові, випало і залишилася сучасна назва села – Блистова. В іншому переказі говориться: розлогим яром серед лісів, густих і буйних заростей текла річка, яка то ховалася, то виринала, то зникала в заростях, тобто «блистала», за що її назвали Блистава. Тож назва п ... Читати далі »