Головна » 2025»Травень»2 » Проєкт «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» триває
Проєкт «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» триває
11:09
З нами Новгород-Сіверська громада. До вашої уваги – чарівна легенда села Орлівка Новгород-Сіверського району.
Казка про Ганнусю та Орлів
У нашому селі Орлівка, біля самого берега річки Убідь, дуже давно жила бідна дівчинка Ганнуся. Така вона була роботяща, що всі батьки своїм дітям ставили її за приклад. Змалечку Ганнуся допомагала рідним обробляти невеличкий клаптик городу. А ще дівчинка дуже любила квіти, які росли на її подвір’ї.
Зростала Ганнуся лагідною, щирою, доброю. Допомагала всім, хто цього потребував.
Одного разу із гнізда, яке було на величезній вербі, випало маленьке Орлятко (тоді ці птахи жили в нашому селі) й упало в річку. Воно билося крилами у воді, пищало, просило допомоги, але батьків поряд не було. Побачила це Ганнуся, кинулася рятувати пташеня, хоча плавати не вміла. Ледве сама не загинула. Знесилена дісталася берега, тримаючи біля грудей перелякане маля.
У цей час повернулися Орли-батьки і почули писк свого дитинчати із заростей осоки. Опустилися на землю й побачили своє маля, яке притулилося до грудей дівчинки, тремтячи від холоду. Ганнуся лежала нерухомо. Оточили птахи її з обох боків і прикрили своїми крилами, віддаючи дівчинці тепло.
Через кілька хвилин підвела Ганнуся голову, а разом із дівчинкою підвелося, затріпало крильцями і пташеня. Воно вдячно дивилося в очі своїй рятівниці. Орел-батько піднявся високо в небо і полетів. Мати залишилася на березі і гріла дівчинку та свого синочка крильми.
Минуло небагато часу, і повернувся Орел з чарівним намистом, яке подарував Ганнусі, сказавши, що воно може виконувати будь-яке бажання. А ще птахи пообіцяли, що ніколи не залишать рятівницю свого маляти саму в біді.
Підросла Ганнуся і стала красунею. Багато парубків, бідних і багатих, задивлялося на її вроду, але жоден не зміг заполонити серце дівчини. Слава про Ганнусину красу линула далеко. Рознесли її купці, які їздили торгувати далеко від Орлівки.
Дівчина ніколи не розлучалася зі своїм чарівним подарунком. Вона чекала на принца, який приплив би до неї на великому кораблі під білими вітрилами. Річка тоді була судноплавною, і по ній ходили торговельні судна. Ганнуся жила надією, що здійснити її мрію допоможе чарівне намисто.
Раптом сталося страшне горе: у дівчини померла мати, а через деякий час – і батько. Сиротою залишилася Ганнуся. Надходила весна, треба було засівати нивку, а не було чим, бо дівчина спродала все, щоб поховати своїх батьків. Сіла сердешна на призьбу та й плаче. Прилетіли Орли, побачили Ганнусині сльози, дізналися про її горе. Стрімко піднялися крилаті друзі й полетіли в невідомому напрямку. Повернулися через два дні з чарівними золотими зернятками пшениці. Птахи допомогли дівчині засіяти ниву, і вродила вона небаченим урожаєм. Орли полагодили очеретом стріху, наносили Ганнусі з лісу ягід, горіхів, грибів. Змирилася дівчина з тяжкою втратою і стала далі господарювати без рідних.
Усе було би добре, та жила неподалік зла чаклунка – молода дівчина Марійка. Вона була багатого роду, але весь час заздрила бідній сиротині за те, що любили Ганнусю люди, а на неї не звертали уваги. Марійка не знала, як зашкодити красуні. Часто підстерігала її на березі річки, хотіла позбиткуватися, та завжди поряд із Ганнусею були Орли, які оберігали дівчину від лиха.
Одного літнього ранку вийшла Ганнуся до річки, ходила по шовкових травах, умитих росою, ворожила на ромашці, чи зустріне вона свою мрію. Поглянула дівчина на захід і побачила, як щось незвичайне рухається річкою. Орли, які знали її бажання, закричали: «Наречений! Наречений!» Вони покружляли над Ганнусею і кудись полетіли. Їхній крик почула Марійка і кинулася до берега. Вона сховалася за старезну вербу й почала спостерігати.
Через кілька хвилин до берега наблизився величезний корабель і з нього зійшов красень-принц у білому вбранні. У руках юнак тримав букет ромашок, які любила Ганнуся. Він дізнався про її красу, доброту і вирішив познайомитися. Зачарований вродою дівчини, став юнак на коліно й попросив її стати йому за дружину. Зраділа Ганнуся, що здійснилася її мрія. Принц підхопив дівчину на руки й поніс на своє судно.
У цей час прилетіли Орли й опустили на голову Ганнусі весільний вінок, укритий діамантами. Це був останній подарунок від птахів.
Зрозуміла Марійка, що вже нічим не зможе зашкодити красуні. Повернулася додому і розповіла всім новину. Зраділи люди, що їхня улюблениця знайшла своє щастя.
Услід за Ганнусею полетіли Орли й більше не повернулися до нашого села. Мабуть, і до цього часу оберігають їхні нащадки продовження роду чарівної дівчини.
Президент України