13 травня в КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР була проведена патріотична година, присвячена пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Лекцію провела провідний методист Софія Петрова. Учасники заходу повернулися в далекий 1944 рік, коли в Середню Азію з Криму був відправлений перший ешелон кримських татар і прозвучало страшне слово «депортація», яка скалічила багато людських доль, забрала сотні життів корінного населення Криму. Багато сімей було розлучено назавжди або на довгі роки. Сьогодні кожен українець розділяє з кримськотатарським народом біль від трагедії 18 травня 1944 року. Ця дата нагадує, що можна злочинно відібрати в народу його землю, та неможливо відібрати в народу його дух і волю.

Інформацію про вишивані сорочки Городнянщини зібрано працівниками Городнянської бібліотечної системи. Село Дібрівне. Вишиваній сорочці, яка на фото, 99 років. Це був подарунок Євдокії Голован на її десятиріччя. Сорочка невеличка, коротенька. Рукав пошитий із більш тонкого вибіленого полотна, на якому легше вишивати. Інша частина сорочки – з більш грубої, почорнілої тканини. Сорочка зшита з великої кількості невеличких клаптиків. Орнамент вишитий червоними й чорними нитками, а оздоблення – білими. Комірець сорочки також вишитий білими нитками. Вишивка повністю ручна, і лягла вона на полотно тонесенькими й рівнесенькими рядочками. (Записано зі слів онуки Євдокії Кіндратівни – Валентини Чорної, яка наразі є власницею сорочки).

Інформацію зібрала і надала методист Холминського будинку культури Тетяна Головій. Три сорочки, представлені на світлинах, – вишиваний скарб родин селища Холми. Дві вишиванки успадкувала Людмила Гнип. Перша сорочка була вишита матір’ю Людмили Олександрівни – Катериною Григорівною Ніколаєць, 1918 року народження. Друга належала свекрусі пані Людмили – Ганні Федосівні Гнип, 1929 року народження. Третя ж вишиванка – на світлині, яку надала учасниця художньої самодіяльності Холминського БК Наталія Васильченко. Цю сорочку Наталія Вікторівна успадкувала від своєї вже покійної бабусі Ганни Шари, 1928 року народження. Цю красу бабуся вишила власноруч. Сорочці 80 років, і саме в ній Ганна Єгорівна була вдягнена в день свого весілля. Так вишиванка стала родинною реліквією, оберегом, який пані Наталя передаватиме з покоління у покоління, а саме – своїм дорослим донькам. Усі три сорочки вишиті хрестиком, оздоблені квітковим орнаментом. Лляне вибілене полотно однакове за текстурою. Ці вишиванки люб ... Читати далі »

Вишиванка – поема життя. Зачарована вічність в узорах, Їй ніколи нема забуття… До проєкту «Сорочка вишивана – то предків подарунок» доєднався Петрушинський сільський клуб Киселівської громади. Напередодні Дня вишиванки авторка цього допису (на жаль, її ім’я не вказане) відвідала мешканку села Петрушин Євдокію Лазареву. «В нашій сім’ї до вишивки ставились, як до святині» – каже пані Євдокія. Відкриваючи скриню, вона дбайливо виймає вишиті речі: рушники, килими, фартухи і, звичайно ж, сорочки. Скриня з вишитим одягом завжди була найбільшим скарбом для родини. Мати Євдокії Федосівни змалечку тягнулася до вишивки. Будучи маленькою, дівчинка вже вчилася вишивати, навіть у школі на уроках ховалася під партою і вишивала. Пані Євдокія обережно розкладає сорочки, які залишила їй у спадок мама. Вишиванка з листочками дуба й жолудями була однією з найпопулярніших в Україні та мала глибоке значення для людини. Популярна вона була і в наших краях. Такі візерунки на святкових і буденних сорочках сим ... Читати далі »