Вишиванка – поема життя.
Зачарована вічність в узорах,
Їй ніколи нема забуття…
До проєкту «Сорочка вишивана – то предків подарунок» доєднався Петрушинський сільський клуб Киселівської громади.
Напередодні Дня вишиванки авторка цього допису (на жаль, її ім’я не вказане) відвідала мешканку села Петрушин Євдокію Лазареву. «В нашій сім’ї до вишивки ставились, як до святині» – каже пані Євдокія. Відкриваючи скриню, вона дбайливо виймає вишиті речі: рушники, килими, фартухи і, звичайно ж, сорочки. Скриня з вишитим одягом завжди була найбільшим скарбом для родини.
Мати Євдокії Федосівни змалечку тягнулася до вишивки. Будучи маленькою, дівчинка вже вчилася вишивати, навіть у школі на уроках ховалася під партою і вишивала.
Пані Євдокія обережно розкладає сорочки, які залишила їй у спадок мама. Вишиванка з листочками дуба й жолудями була однією з найпопулярніших в Україні та мала глибоке значення для людини. Популярна вона була і в наших краях. Такі візерунки на святкових і буденних сорочках символізують силу, мужність, незламність, плодовитість, зростання духовної енергії, шляхетність і довголіття.
Аж три сорочки успадкувала від своєї неньки Євдокія Лазарева. Цим вишиванкам майже 100 років. Мамин скарб Євдокія Федосівна береже й досі та одягає на великі свята і різні заходи.
У спадок від матері пані Євдокії передалася також любов до вишивки та пісні. У колекції майстрині – рушники з уже більш сучасною вишивкою, килими. І, звичайно ж, Євдокія Федосівна вишила сорочку, яку залишить у спадок своїй правнучці Софії. Адже вишиванка – це оберіг, символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, чесності, символ українців та України!
Президент України