До проєкту «Сорочка вишивана – то предків подарунок» долучилася Новобілоуська громада з розповіддю про вишиванку зі столітньою історією.
Цю унікальну сорочку створила приблизно в 1920-х роках Тетяна Уніч, 1905 року народження. Вона мешкала в селі Збуж, яке нині розташоване в Костопільському районі Рівненської області, а на той час належало до території Польщі. Вишиванка дісталась у спадок онуці Тетяни Петрівни – Ларисі Федосіївні Купрієнко, 1962 року народження.
Сорочка вишита лічильною гладдю – технікою, поширеною і на Чернігівщині. Орнамент виробу має характерні риси північного стилю. У роки Другої світової війни, рятуючи родинну спадщину від загарбників, цю вишиванку заховали в діжці, яку закопали в землю. Коли в 1944 році німці відступили, сорочку відкопали – неушкоджену, як символ незламного духу та любові до українських традицій.
Ця реліквія передавалась із покоління в покоління і нині належить п’ятому поколінню нащадків. Від Лариси Купрієнко вишиванка перейшла до Альони Слюнько, 2004 року народження, яка мешкає в селі Хмільниця Чернігівського району. Хоч Альона – далека родичка, вона з великою повагою ставиться до спадщини свого роду: бере активну участь у культурних заходах і з гордістю вдягає цю столітню сорочку.
Це не просто одяг – це жива історія, що поєднує покоління українців.
Президент України