До проєкту «Сорочка вишивана – то предків подарунок» доєдналася Дігтярівська сільська бібліотека-філія КЗ «Новгород-Сіверська міська бібліотека» (село Дігтярівка Новгород-Сіверської громади).
Розповідає Наталія Михайлівна Петренко.
«Цей український костюм пошила й вишила мені бабуся Марія Михайлівна Свириденко в 1990 році. Я навчалась у восьмому класі. Тоді в районі ще проводились огляди художньої самодіяльності серед учнів шкіл, і ми вперше підготували для виступу фрагменти українських обрядів – щедрівок, колядок. Керівником була Тетяна Герасимівна Костюкова. До слова, того року нам, школярам, УПЕРШЕ офіційно дозволили щедрувати в селі, до цього було суворо заборонено це робити. Щедрували хіба що дошкільнята, і то напівлегально. От спеціально до цього виступу бабуся й подарувала мені вбрання. Вишиванку, спідницю і фартух пошила за давніми фасонами, дотримуючись усіх правил крою та шиття, як у часи своєї молодості. Тому це можна вважати відтворенням елементів українського вбрання саме нашої місцевості. А корсетка – то взагалі раритет. Це справді давня річ, вона належала ще бабусиній свекрусі – бабі Одарочці. Довгий час висіла непотрібною в чулані, аж поки настав її «зоряний час».
У цьому українському вбранні неодноразово виступали і я, і моя донька Іра; записували відео про українську вишиванку у навчальному закладі. У вишиванку я була вбрана, коли кликала гостей на весілля. Сорочка вишита хрестиком червоними і чорними нитками по білому полотну. Троянда (ружа) втілює в собі символи любові та милосердя, розцвітаючи пишними квітами на вишитих сорочках. Тому особисто для мене це вбрання – то пам’ять про бабусю Маню (ми її так називали в дитинстві). Це справді СИЛА МОГО РОДУ».
Президент України