Головна » 2025»Травень»19 » Проєкт «Сорочка вишивана – то предків подарунок» триває
Проєкт «Сорочка вишивана – то предків подарунок» триває
13:40
«Вишита сорочка – мій генетичний код». Так назвала свою розповідь заступник директора з навчально-виховної роботи Бобровицької школи мистецтв Ангеліна Зарубіна, уродженка села Ярославка Бобровицької громади Ніжинського району Чернігівської області.
«Свою весільну сорочку моїй мамі подарувала прабабусина тітка, уродженка Ярославки, яка після весілля проживала в селі Новоселиця Київської області. Це село, за розповідями старожилів, населяли люди родом із Ярославки. Село Новоселиця територіально було розташоване між селами Бервиця (Київська область) та Ярославка (Чернігівська область).Сьогодні Новоселиці нема на мапі України, та й самого села вже немає, але пам’ять про цей мальовничий куточок живе і донині.
За історичними даними, село Ярославка постійно переходило «з рук у руки». Побувало село і в маєтності Київського полку, і під владою Києво-Видубицького монастиря, і навіть було центром Ярославської волості Козелецького повіту. Такі політичні події відобразилися і на побуті, традиціях, знаряддях праці, творчості, піснях та обрядах. Помітний слід можемо побачити й у вишивці села, яка споріднена з Київщиною. Для Бобровицької громади притаманна вишивка виноградом та виноградною лозою. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік – сіяч, а жінка має обов’язок ростити і плекати дерево їхнього роду де стебло винограду означає міцний рід, листя – то батьки, грона –діти, а насіння – продовження роду. Для Київщини притаманна вишивка трояндами (ружами). Це не просто квіти – це квіти-зорі, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт як систему. А якщо зорі з’єднані ланцюжками, це свідчить про непорушний закон об’єднаного космосу. Також троянди означали дівочу цноту й часто зображувалися саме на весільних сорочках. У вишивці ярославської сорочки поєднані два орнаменти – виноград і троянди-ружі. Ярославська сорочка була представлена мною на міжнародному показі українського традиційного одягу в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара».
Весільну сорочку прабабусиної тітки бачили не тільки в Україні, а й за її межами».