Головна » 2025»Червень»2 » Проєкт «Відомі постаті становлення та розвитку аматорського мистецтва на Чернігівщині»
Проєкт «Відомі постаті становлення та розвитку аматорського мистецтва на Чернігівщині»
11:38
28 квітня відзначає 65-річний ювілей знана й шанована постать у культурному житті Новобасанської громади – керівник народного аматорського хорового колективу «Колорит» Володимир Приходько.
У проєкті «Відомі постаті становлення та розвитку аматорського мистецтва на Чернігівщині» до вашої уваги – натхненна розповідь про цю талановиту людину, в чиїй душі вже багато літ палає вогник музичної творчості.
Ювілей – це не лише свято, а й новий рубіж для нових звершень. Тож нехай життя Володимира Івановича, талановитого керівника народного аматорського хорового колективу «Колорит», буде наповнене творчим вогнем, здоров’ям, натхненням і новими досягненнями на славу української культури!
Колектив ОЦНТ приєднується до віншувань. З роси й води Вам, пане Володимире! Козацького здоров’я і невичерпної творчої наснаги на многії літа!
Володимир Приходько: маестро «Колориту», що несе українську пісню в серця людей
Лунає пісня. Його очі горять внутрішнім світлом, ніби музика проходить крізь нього і перетворюється на силу, що веде хор уперед. Погляд натхненний, руки – в русі. Він уважно ловить кожну ноту, кожне дихання колективу. Лунає пісня – жива, глибока, пронизлива, і в її серці стоїть керівник.
У цю мить він – частина цілого, злитий із кожним голосом, кожною інтонацією. Для нього це не просто робота – це його місія, його життя, його глибока радість. Саме тут, у гармонії сердець і нот, він знаходить справжню насолоду й дарує її всім навколо.
«Колорит» – це гордість Новобасанської громади, її душа і голос. Це окраса всіх культурних та громадських подій, без яких неможливо уявити свята й урочистості. Це символ громади, її традицій, сили та єдності.
Володимир Іванович – людина великого таланту, надзвичайної працездатності і глибокої відданості справі. Його життєвий і творчий шлях – це приклад справжнього служіння культурі, мистецтву та українській пісні. Володимир Приходько очолює колектив «Колорит» із 2010 року, а на посаді керівника – з 2018-го. За цей час він став душею колективу, натхненником, який об’єднує людей різного віку та професій заради єдиної мети – зберегти і примножити національні культурні традиції.
«Колорит» під його керівництвом досяг значних успіхів. Наразі в його складі більше 30 учасників. Це працівники культури, освітяни, медики, підприємці, пенсіонери. Репертуар налічує близько сотні творів.
ВИТОКИ
Володимир Іванович народився на Тернопільщині, у місті Бучач. У той час його батьки, вихідці з Чернігівщини, після закінчення Чернівецького університету були направлені вчителювати саме в Тернопільську область. Мама – вчителька української мови та літератури, тато – історик. Певний час батько працював директором школи в селі Бариш, мати там учителювала. Початкову освіту Володимир здобув саме в цьому селі. Згодом батьків перевели викладати в інший населений пункт.
У 70-х роках сім’я вирішила переїхати до рідного регіону, хоча й було непросто, оскільки на роботу розподіляли за держзамовленням. Облаштувалися в селі Спаське Сосницького району на Чернігівщині. Згодом переїхали в місто Новгород-Сіверський, на батьківщину голови родини. Там Володимир закінчив середню школу. Юнак був учасником місцевого танцювального колективу, який із його участю захистив звання народного.
Музичні здібності Володимир Приходько успадкував від мами, яка грала на акордеоні, вела гуртки й керувала хором у школі. До мистецького життя привчала і сина. Він закінчив музичну школу по класу баяна. У пам’яті Володимира закарбувався перший виступ на сцені: тоді хлопцеві було років 12, і він акомпанував дорослому хоровому колективу.
У 1970 році Володимир Приходько був призваний до армії і служив у Грузії. Після закінчення служби вступив до Ніжинського педагогічного інституту на музичний факультет, адже мав відповідні здібності і практичний досвід. При вступі мав схвальний рекомендаційний лист від військової частини, де служив. У часи навчання співав в інститутському академічному хорі.
Студентські роки подарували не тільки нові знання та уміння, а й споріднену душу. Саме під час навчання Володимир Іванович познайомився зі своєю майбутньою дружиною: Світлана також була студенткою інституту.
МИСТЕЦЬКИЙ ШЛЯХ
Після закінчення інституту молоде подружжя переїхало в село Нова Басань, де на той час у місцевій школі була вакантна посада вчителя музики. Дружині теж знайшлося місце в педагогічному колективі. Молодій парі допомогли з житлом.
Володимир Іванович викладав уроки музики, займався позакласною роботою, вів музичні й вокальні гуртки, керував учнівським хором. Дитячий хор Новобасанської школи був постійним учасником районних та обласних олімпіад, виступав на великих сценах, зокрема в Чернігівському обласному драмтеатрі.
У Новобасанській середній школі Володимир Приходько пропрацював 17 років. Опісля перейшов на роботу в місцеву школу-садок, де вже трудився до виходу на пенсію. Додатково працював викладачем філіалу Бобровицької музичної школи в Новій Басані, проводив заняття з дітьми, які прагнули освоїти інструмент.
ХОР. ЗАРОДЖЕННЯ ДУШІ
У часи роботи в Новобасанській школі, крім учнівського, Володимир Іванович був також і керівником хору педпрацівників. І після того як перейшов зі школи працювати в інший заклад, колектив продовжив свою творчу діяльність. З 2011 року учасники хору почали зустрічатися на репетиціях у сільському будинку культури. Як тоді, так і нині жодне свято на рівні села чи громади не обходиться без участі колективу.
КОЛИ ІМ’Я – ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ДУШІ
Милозвучну і красномовну назву «Колорит» придумували гуртом. Обрали найбільш влучне красиве українське слово, що підкреслює різноманіття хору, різноголосся вокалістів, різнобарв’я їхніх пісень. Недарма й костюми жіночого складу дібрані різних кольорів.
ГОЛОСИ, ЩО ЗЛИЛИСЯ В ОДНЕ СЕРЦЕ
І нині велику частину колективу складають педпрацівники. Зокрема, багато років співають у хорі директорка Новобасанської школи Марія Матюшко, педагог-організатор Тетяна Лопотуха, колишні вчителі Оксана Книр, Микола Савченко. Незамінними учасницями є працівниці сфери культури, бібліотеки. Потужним доповненням колективу стали представники Новобасанської сільської ради.
Учасники колективу – люди різного віку та професій, але всіх їх об’єднує щира любов до пісні. Це більше ніж просто хор – це творча родина, де кожен голос важливий.
У колективі є свої діаманти. Самобутнім тенором володіє «соловейко» хору Роман Матюшко. Він, окрім усього, виступає також і в ролі ведучого. Золотим голосом наділена Юлія Баришовець. Вона вміє викликати в душі слухача бурю емоцій – аж до мурах по шкірі, до сліз. Особливий тембр та силу голосу має солістка хору й ведуча Віра Гундарова.
На переконання Володимира Івановича, успіх виступу на 70 відсотків залежить від роботи звукооператора. І тут незамінним є Микола Костик. За його плечима – досвід роботи звукооператором вокально-інструментального ансамблю обласної філармонії. Микола Олександрович забезпечує високу якість звукового супроводу кожного виступу.
Усі вокалісти співають лише за власним бажанням, щоб отримати задоволення від творчості, від виступів.
І У ТРУДНОЩАХ, І В РАДОСТІ
Життя хору не обходиться без труднощів. Так, тривалий час через відсутність належного місця (стара будівля будинку культури в Новій Басані давно в аварійному стані) репетиції проводили в екстремальних умовах, де тільки було можна.
Відчутна відсутність постійного акомпаніатора, що створює додаткове навантаження на керівника, адже Володимирові Івановичу доводиться по черзі співати, диригувати й акомпанувати. Є потреба в оновленні сценічних костюмів, не завжди легко знайти час для репетицій, адже всі учасники працюють, мають родини й повсякденні обов’язки. Окрема проблема – потреба в коштах на участь у виїзних конкурсах і концертах.
Водночас у житті колективу завжди є місце для позитиву. Смішні історії з виступів згадуються і через роки. Наприклад, якось співали на концерті в місцевому будинку культури, де виступали також фольклорні ансамблі. Оскільки між своїми номерами часу було вдосталь, можна було подивитися концерт із глядацької зали. Керівник зручно вмостився в кріслі, оголосили виступ фольклорного ансамблю. І яке було здивування Володимира Івановича, коли побачив, що разом із гуртом вийшла учасниця його хору. Зазвучала українська народна пісня – довга, затяжна, на -надцять куплетів. Вокалістка хору старанно підхоплювала слова, увійшла в образ, проте своїм професійним оком керівник бачив, що пісні вона не знає. Нарешті -надцятий куплет закінчився, співачки зайшли за сцену, де учасниця «Колориту» видала: «Я думала, цей кошмар ніколи не закінчиться». Як виявилося, вона помилково вийшла на сцену, думаючи, що це номер її колективу. Натомість опинилася в гурті чужого ансамблю. У незручній ситуації не розгубилася й повелася як професіоналка – продовжила виступ на сцені. Той випадок хористи досі згадують із усмішкою і як зразок поведінки справжнього артиста на сцені.
ЗАСЛУЖЕНЕ ВИЗНАННЯ
Учасники хору підштовхнули керівника поборотися за почесне звання «народний». Багато де бували з виступами, бачили інші колективи і зрозуміли, що нічим не гірші, а багато в чому навіть кращі за конкурентів.
У цій важливій справі вагому допомогу в підготовці – як організаційну, так і професійну – надала дружина керівника Світлана Іванівна. Вона має музичну освіту, володіє навичками диригування та може керувати хором у ті моменти, коли Володимир Іванович акомпанує. Окрім того Світлана Іванівна виконує партії другого альта, що суттєво збагачує загальне звучання колективу.
Почали готуватися заздалегідь, напрацювали репертуар – і у 2017 році відбувся грандіозний сольний концерт «Колориту». За результатами виступу професійне журі ухвалило рішення про надання хору почесного звання «народний аматорський».
Тоді дуже підтримали хор колеги з мистецького середовища: тодішня начальниця відділу культури Бобровицької райдержадміністрації Марія Герасименко, заслужена працівниця культури України, керівниця народного хору «Сяйво» Катерина Калініченко, керівник хору «Гомін» Микола Єлфімов.
Своє звання «Колорит» несе гіднов восьмий рік. Періодично його потрібно підтверджувати. У 2020 році через пандемію ковіду готували виступ онлайн. У 2022 році через повномасштабне вторгнення російських агресорів захист звання був не на часі. Усі учасники тоді пережили жахи окупації, перебуваючи в рідному селі. Пережите надломило людей, але всі були раді звільненню, усі, на щастя, лишилися живими-здоровими. Після пережитого спершу не співалося. Але згодом зібралися духом і відновили свою творчу діяльність.
– Пісня стала розрадою в темні часи, – говорить пан Володимир.
Колектив не просто відродився. Учасники підготували нову патріотичну програму «З Україною в серці» й виступали з концертами по селах, збираючи великі суми для допомоги українській армії. Тоді вдалося зібрати понад 49 тисяч гривень.
А ось щедрівками на ЗСУ накопичили понад 35 тисяч гривень. Учасники колективу займаються також плетінням сіток, готують випічку.
Попри виклики хор «Колорит» працює, розвивається і прославляє рідний край.
РЕПЕРТУАР
Репертуар керівник добирає ретельно, враховуючи як запити суспільства, так і конкретні ситуації. Пропонує ідеї учасникам, радиться. Спілкується щодо вибору композицій із колегами-музикантами. Цікаві ідеї завжди пропонує дружина Світлана Іванівна. Хористи теж діляться пропозиціями.
Основна тематика композицій стосується, безумовно ж, України та українців. Ось і на недавньому заході виконували натхненні пісні «Земля моя», «Моя Україна». Особливу нішу займають пісні авторів із Чернігівщини, як-от Василя Полевика, Івана Синиці.
Пісні мають різні настрої: є патріотичні, є злободенні про війну, є жартівливі. Співають як акапельно, так і під інструментальний супровід чи фонограми.
ПІДТРИМКА, ЩО НАДИХАЄ
Кожному творчому колективу важлива підтримка. «Колориту» пощастило мати надійну опору. Вірним другом для хору вже багато років є ТОВ «Наташа-Агро» Українського аграрного холдингу. Товариство фінансує поїздки на конкурси, фестивалі, допомагає з придбанням сценічного одягу. Завдяки підтримці мецената учасники хору мають змогу гідно представляти свій край на різноманітних творчих заходах.
Ось і недавно саме ТОВ «Наташа-Агро» профінансувало поїздку колективу до міста Яготина Київської області на гала-концерт IV огляду-конкурсу аматорського мистецтва, присвяченого пам’яті Тараса Шевченка. Для хору це була особлива подія, адже чоловіча група вперше виступила в нових сценічних костюмах, які придбали коштом підприємства.
Великим поціновувачем і помічником хору є особисто заступник генерального директора Українського аграрного холдингу Олександр Шаманський. Маючи музичну освіту, він знає ціну кожній виведеній ноті, кожній новій пісні, а ще розуміє, наскільки важливо і у щасливі, і в тяжкі часи підтримувати національну культуру та її творців. І коли після концерту він каже «Виступили на рівні», учасники знають: це найвища похвала.
Важлива і турбота Новобасанської сільської ради. Оскільки хор не може існувати без належного технічного забезпечення, сільська рада придбала музичні колонки, мікрофони, мікшерний пульт. Ця апаратура дозволяє не тільки забезпечувати виступи хору, а й озвучувати важливі заходи у громаді.
УСПІХИ
«Колорит» – постійний учасник культурних подій не лише на теренах рідного села, а й далеко за його межами. Географія виступів хору простяглася по всій Україні – від Сіверщини до Одещини. Колектив побував на сценах столиці, Переяслава-Хмельницького, Чернігова, Ніжина. За підтримки ТОВ «Наташа-Агро» об’їздили велику частину Чернігівщини. Колектив має численні нагороди: диплом І ступеня на Всеукраїнському фестивалі «Відродження українського села, його духовності і культури» (2016–2018), гран-прі на Міжнародному фестивалі мистецтв у Кароліно-Бугазі (2019), відзнаки на обласному фольклорному фестивалі ім. В. Полевика (2017), Сорочинському ярмарку (2021), Всеукраїнському фольклорному фестивалі «Петрівські переспіви» (2023).
Незважаючи на обставини, Володимир Іванович завжди прагне, щоб колектив жив не лише повсякденною репетиційною роботою, а й брав участь у концертах, фестивалях, творчих подіях. Адже саме виступи, сцена, оплески глядачів – це те, що надихає, стимулює і дає силу рухатися далі. А найбільша мрія керівника – представити «Колорит» за кордоном, щоб нести українську пісню у світ.
ТАЛАНТ У СПАДОК І РОДИННА ПІДТРИМКА
Музика в родині Приходьків – це не просто хобі, а частина життя. Хоча сини керівника хору Володимира Івановича обрали інші професійні шляхи, обидва мають музичний слух і вроджену любов до пісні. Старший син Сергій під час навчання в університеті співав у фольклорному гурті. Молодший син Артем також гарно співає.
Та головною опорою і помічницею Володимира Івановича є дружина Світлана Іванівна – людина з музичною освітою. Пані Світлана допомагає як у вокальній, так і в організаційній роботі колективу. Вона не лише співає в хорі, а й може за потреби диригувати. Її участь додає хору сили та креативу. А особисто для Володимира Івановича вона є музою, яка надихає та підтримує в усьому.
ВИЗНАННЯ, ЩО НАДИХАЄ
За свою плідну діяльність і вагомий внесок у розвиток культури Володимир Приходько удостоєний численних грамот і дипломів: Чернігівської облдержадміністрації, Департаменту культури і туризму Чернігівської ОДА, Новобасанської сільської ради та ін.
Володимир Приходько – людина, яка своїм прикладом надихає інших. Його творче горіння й любов до української пісні викликають захват як у колег, так і у глядачів.
Президент України