Цей допис – про особливості святкування Спасів на Носівщині. Інформацію надано відділом культури і туризму Носівської міської ради. Найактивніше у Носівській громаді відзначаються Медовий та Яблучний Спаси. Основна традиція – це похід до церкви та освячення яблук, меду, пирогів з яблуками й маком, а також букетів-маковійчиків. Напередодні свята збирають 17 видів трав та квітів. На Носівщині найбільш популярні маковійчики, складені з макових головок, колосків вівса, м’яти, материнки, чорнобривців, нагідок та любистку. Публічні заходи не відбуваються. Носіїв традицій, які б могли поділитися спогадами й матеріалами, на жаль, нема. Фото взяті з відкритих джерел в інтернеті.

Ця розповідь – про те, як святкують Яблучний Спас у Новгороді-Сіверському. Інформацію надано Новгород-Сіверським міським будинком культури. На Яблучний Спас у Новгороді-Сіверському припадає одне з трьох річних храмових свят. Християни цього дня йдуть святити яблука, груші й інші фрукти нового врожаю до Спасо-Преображенського монастиря та інших церков міста. Яблук до освячення віряни не їдять. Деякі господині печуть до цього свята яблучні пироги. Точно відомо, що останні два століття поспіль на Яблучний Спас у Новгороді-Сіверському щоразу відбувався ярмарок, на який з’їжджалися гості й торговці з усіх найближчих поселень. Довгий час ярмарки проходили на березі річки Десни під озером Жгань. З розвитком наземного транспортного сполучення, на початку двадцятого століття, ярмарки переведені на Базарну площу міста.

17 липня у межах співпраці з Обласним центром ветеранів війни в ОЦНТ відбувся майстерклас з гончарства, на який завітали діти чернігівських захисників. Як завжди, емоції зашкалювали! Адже досвідчений майстер Микола Тараненко вміє і навчити, і допомогти, і пожартувати, щоб настрій усім поліпшити. Бо наша головна мета в цей непростий для України час – піклування про ментальне здоров’я всіх і кожного. А особливу увагу приділяємо родинам наших воїнів. Дякуємо ЗСУ за можливість жити і працювати! Дякуємо рідним українських військових за неймовірну силу! Здоров’я і Перемоги!

У проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» до вашої уваги – оповідання-спогад про маленьке село Мхи Семенівської громади, знищене рашистами. Авторка оповіді – мешканка Семенівки Інна Акулова. Інна Юріївна працює в КНП «Семенівська міська лікарня» інженером з охорони праці. Дуже багато малює на зрізах берези, у довоєнний час брала участь у виставках на День міста. Також пані Інна пише в місцеву газету «Життя Семенівщини» невеликі оповідання. Тут теж можуть надати інформацію про авторку. «Дослідженням нашого краю – Семенівщини – займався Едуард Асмаковський. Ним, разом із Михайлом Волком, написана і надрукована книга про рідний край», – зазначає в листі Інна Акулова. А також розповідає, що місто Семенівка засноване в 1680 році полковником Семеном Самойловичем, сином гетьмана України Івана Самойловича, і назване Семенівкою на честь засновника. Авторський стиль та особливості лексики максимально збережено. Світлини до публікації – з місцевої газети. * * * Чи був ... Читати далі »

Літо – час нових надій, креативних ідей та творчості. Вже стало доброю традицією КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР проводити виїзні майстеркласи на території Чернігівської області. Днями на території чудового Парку Природи «Беремицьке», що на Козелеччині, відбувся фестиваль історичної реконструкції . Майстеркласи для відвідувачів фестивалю провели: - керівник студії художньої обробки шкіри, лауреат обласної премії імені Михайла Коцюбинського, член Національної спілки художників України – Наталія Войстрикова; - керівник студії плетіння (художні вироби із лози, соломки, рогози), член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України – Лідія Гончар. До них також долучилися чернігівські майстрині Тетяна Стадниченко та Лариса Ганенко, які продемонстрували свої вміння та знання з виготовлення ляльки - мотанки. І хоч погода була дощова та вітряна, гості фестивалю все ж побували в товаристві майстринь і змогли зробити для себе цікаві вироби на згадку. Дякуємо ЗСУ за можливіс ... Читати далі »

До купальського проєкту долучився Петрушинський сільський клуб Киселівської громади. Оскільки свято Івана Купала вирізняється різноманітними обрядами, пов’язаними з водою, місце для святкування обирали поблизу водойми. Напередодні свята дівчата виходили в поле або на луг, збирали квіти і трави. А ввечері йшли до ставка, де плели вінки та співали купальські пісні. Хлопці тим часом лаштували вогнище й вирубували гілку верби, з якої робили купальське деревце. Дівчата прикрашали його квітами, намистом, стрічками, вінками. По низу непомітно прив’язували кропиву та колючі будяки – захист від парубків, адже за традицією вони намагалися викрасти деревце або прикраси з нього… Навколо купальського дерева водили хороводи, співаючи пісні. Наприкінці свята деревце спалювали в купальському вогнищі, що символізувало очищення від хвороб і нечистої сили. За традицією молодь також стрибала через вогонь, який був символом очищення. Вважалося, що пара, яка перестрибне полум’я, не роз’єднавши рук, не розлу ... Читати далі »

У купальському проєкті пропонуємо ознайомитися з напрочуд художньою та емоційною оповіддю про обряд Івана Купала в селі Салтикова Дівиця Куликівської громади. «У ніч на Івана Купала вся Дівиця не спала. Такими словами хочу розпочати розповідь про чудове свято, яке відбувалося в нашому селі чи не серед перших у тодішньому Куликівському районі. Свято стало справжньою подією, і вже із заходом сонця люди з усього села починали сходитися до мальовничого берега Десни, де вже із самого ранку велася підготовка. Було все: велетенське багаття, іскри якого вишугували вгору всю ніч, гучний феєрверк, прекрасні русалки і, звичайно, винуватець святкового дійства – Іван. Неодмінний елемент такого заходу – веселі енергійні ведучі. Саме вони розпочинали вечір із розповіді про походження свята, обряди і звичаї, пов’язані з ним. А потім де і бралися дівчата з хлопцями в українському вбранні разом з Іваном, русалками, сміхом та веселощами. Вони жартували, запрошуючи глядачів до участі в конкурсах, хороводу ... Читати далі »

У проєкті «Івана Купала» з нами знову Куликівська громада. Цього разу – з розповіддю про купальські обряди села Дрімайлівка. Івана Купала – традиційне давньоукраїнське свято, одне з найбільш містичних і чарівних у році. Ніч напередодні обіцяла чудеса і магію. Святкування відбувалося на славу божества родючості з іменем Купало. До купальської ночі готувалися весь день. За звичаєм святкування проводилося на березі річки. Збирали дрова для багаття. Робили ритуальне дерево з гілок верби, клена або яблуні. Це деревце прикрашали стрічками та квітами й називали Купало. Усю ніч біля нього водили хороводи і співали веселі пісні. Потім деревце спалювали на вогнищі або топили у водоймі. Для дівчат купальська ніч – одна з найбажаніших. Вони починають ворожити на судженого. Кожна дівчина має сплести красивий вінок і пустити його по воді. Та, чий вінок поплив далі за інші, вийде заміж. Основний символ свята – ритуальні багаття. Через них стрибають. Хлопці та дівчата беруться за руки й перестрибують ... Читати далі »

Ця оповідь – про святкування Івана Купала в селі Виблі Куликівської громади. Чимало обрядів на Івана Купала пов’язані з водою. Цього дня купалися у водоймах, умивалися росою та ходили босоніж по траві. Вода мала силу очищення, оздоровлення. На водойми дівчата пускали вінки, ворожачи на долю. Вінок – особливий дівочий оберіг. У нього вплітали різні польові й лугові квіти, перев’язували травою та закріплювали запалену від вогнища свічку, щоб ворожіння було і на долю. Увечері, на заході сонця, дівчата опускали кожна свій вінок у річку та «зчитували» майбутнє: - вінок не пливе, а крутиться на одному місці – пара буде сходитися-розходитися весь рік; - вінок швидко пливе вдалечінь – це віщує скорий шлюб; - вінок потонув – цього року заміжжя не чекати; - свічка на вінку згасла або впала у воду – це до негараздів зі здоров’ям.

До вашої уваги – розповідь про святкування Івана Купала в селі Авдіївка Куликівської громади. Івана Купала – старовинне слов’янське свято. Воно пов’язане з літнім сонцестоянням та має язичницьке походження. Ще з давніх часів збереглося багато цікавих традицій, які переплітаються з древніми обрядами й віруваннями наших предків. У Авдіївці молодь святкувала Купала біля річки Деминки. Під час гуляння дівчата прикрашали молоде дерево (зазвичай вербу) стрічками і квітами. Навколо дерева водили хоровод, а по закінченні гуляння ту вербу спалювали, що символізувало перемогу добра над злом. Одна з найпопулярніших традицій – плетіння купальського віночка. Дівчата збирали різноманітні польові квіти, потім, співаючи, плели віночки, красувалися в них, а врешті – пускали по воді та стежили за ними: куди попливе віночок, туди дівчина і вийде заміж. Якщо віночок крутиться на одному місці, то дівчина вийде заміж за місцевого хлопця, коли ж попливе далеко – її посватає парубок з іншого села. Найгіршою п ... Читати далі »