Коропська громада має свої цікавинки, пов’язані з купальськими святами. Напевно, тільки в Коропі на Чернігівщині є така оригінальна традиція – щороку на свято Івана Купала тут на вулицях діти ліплять фігури з піску. Роблять це увечері напередодні або рано-вранці. Біля творива – тарілочка, в яку ненав’язливо пропонують покласти еквівалент вашого захоплення дитячою творчістю у грошових знаках. Письменник Володимир Ворона, котрий родом із Коропа й потужно увірвався в українську літературу першим своїм романом «Відступник», з яким одразу ж і здобув перемогу на конкурсі «Коронація слова», стверджує, що цей звичай є доказом: Короп був домонгольським містом і звався тоді Хоробором. «На багатьох вулицях Коропа ви можете з великим для себе подивом побачити зліплену дитячими руками невелику піщану гірку, прикрашену квіточками, ягідками повстяної вишні, у маківку котрої увіткнуто високу кропивину. Зветься вона... Купалою! – каже письменник. – Тисячу літ, попри всі багатовікові заборони, живе, не ... Читати далі »

У проєкті «Івана Купала» з нами Прилуцька громада. Інформацію зібрано й надано відділом культури і туризму Прилуцької міської ради. Запрошуємо поринути у спогади мешканки села Маціївка Прилуцького району Олександри Архипівни Кашуби (1942 р. н.). Напередодні свята дівчата йшли у ближній ліс по лікарські трави (вважалося, що в цей час вони набувають чудодійної сили). Потім те цілюще зілля зберігали цілий рік. Також шукали квітку папороті, яка, за віруванням наших пращурів, розквітала тільки в ніч на Івана Купала. Свято відбувалось увечері на великій галявині між ярами коло річки. Хлопці ставили на галявині купальське дерево, прикрашене кольоровими стрічками, робили вогнище та пускали з гори запалені колеса. Дівчата плели вінки з польових квітів. Ближче до ночі починалося купальське гуляння, яке супроводжувалося піснями й танцями. Парубки та дівчата стрибали парами через багаття. Після цього із заходом сонця дівчата бігли до річки й ворожили на кохання, пускаючи по річці вінки з польових ... Читати далі »

Жителі Срібнянщини зберегли елементи традиційного святкування і передають їх наступним поколінням. Будинок культури Срібнянської селищної ради долучився до нашого купальського проєкту з цікавою розповіддю, яку пропонуємо зараз до вашої уваги. Протягом дня напередодні свята дівчата виходили в поле або на луг, збирали польові квіти й пахучі трави. А ввечері йшли до річки, де плели віночки, співаючи. Коли віночки були сплетені, прикрашали ними та стрічками купальське деревце – Марену. Водили навколо нього хороводи і співали обрядових пісень. Хлопці також цього дня не ледарювали, а виготовляли з соломи Купайла та збирали хмиз для купальського багаття. Коли ввечері парубки приходили зі своїм Купайлом на свято, між ними й дівчатами зчинялася «перепалка». Хлопці намагалися висміяти Марену, а дівчата – Купайла. Жартували, танцювали, водили хороводи. Потім дівчата знімали з Марени віночки і несли їх до річки, щоб ворожити на судженого. Кожна пускала на воду свій вінок, спостерігаючи за його шля ... Читати далі »

Літо, тепло, запашні квіти, трави, освіжаюче дихання води… Ідеально для відпочинку і масових гулянь! Тому свято Івана Купала в цій громаді – одне з найулюбленіших для молоді. Традиції його проведення дійшли до нас іще з дохристиянських часів, хоча й дещо змінилися. Але незмінними атрибутами залишилися багаття, вінки, вода. Нині молодь уже майже не збирається окремими кутками, як раніше. Основні дійства відбуваються в закладах культури громади. І тут у кожному селі є свої «родзинки»: театралізовані дійства, величні вогнища, цікаві костюми. Під впливом часу язичницьке свято з’єдналося з християнським і за церковним календарем, за яким відзначалося донедавна, значно змістилося від автентичної дати проведення – дня літнього сонцестояння (21 червня). Тепер воно буде майже на своєму місці (відзначатиметься в ніч з 23 на 24 червня). У Яблунівці здавна молоді хлопці напередодні свята зводили неподалік будинку культури величезне вогнище з колод і сіна. Верхівку прикрашали кленовою гілкою із зав ... Читати далі »

До проєкту «Івана Купала» долучилася Бахмацька центральна бібліотека. У ніч купальську чарівну Катруся прибралася – Вишиванку одягнула, Стрічками коси прикрасила. Вінок уквітчаний сплела, У річку опустила. – Пливи, віночку, по воді, Долю мою розкажи. Аж раптом зірка з неба На нього впала І засяяло кольорово навкруги. – Подружко! Заміж цьогоріч ти будеш йти! – Оксанка радісно сказала, Катрусю привітала. (Ліана Лещенко, поетка, село Курінь, Бахмацька громада) Із глибини віків прийшло до нас Купало – свято літнього сонцестояння, тепла, молодості й кохання. Івана Купала – східнослов’янське свято, в якому вдало переплелися українські язичницькі і християнські традиції. На Івана Купала палять вогнища та стрибають через них, плетуть вінки, обливаються джерельною водою, шукають цвіт папороті і збирають цілющі лікарські рослини. Багато традицій та обрядів свята актуальні і нині. Щорічно у читальній залі Бахмацької центральної бібліотеки відбуваються різноманітні заходи. Особливе місце у святкув ... Читати далі »

Ця оповідь – про те, як святкують Івана Купала в Зеленівській сільській бібліотеці-філії № 4. Про збір і надання інформації подбала директорка комунального закладу «Бахмацька публічна бібліотека» Бахмацької міської ради Ганна Іванько. У Зеленівській сільській бібліотеці-філії № 4 КЗ «Бахмацька публічна бібліотека» на свято Івана Купала звучать купальські пісні. Хлопці ще звечора роблять із соломи опудало Купала. За язичницьким повір’ям, це ніч шлюбу бога сонця Купала з богинею Мареною. Дівчата у вінках прикрашають Марену. З’являються дійові особи – Хлопець і Дівчина, які хочуть піти в ліс та знайти квітку папороті. А щоб її відшукати, необхідно ще до заходу сонця перед Івановим днем зайти у найглухішу гущавину лісу. Але на перешкоді стають злі сили – Чорт і Відьми. Вони змовляються й хочуть зробити так, щоб молода пара не вийшла з лісу. Гостею свята є і Знахарка, яка знає все про цілющі трави. Потім з’являється Водяник, а з ним – Русалки, які окроплюють водицею людей та сперечаються мі ... Читати далі »

Мальовниче село Лосева Слобода на Сновщині має свої традиції святкування Івана Купала. Напередодні свята ставили Купало – височенький стовп, прикрашений колосками жита і польовими квітами. Увечері перед святом хлопці йшли до лісу й вирубували найвищу жердину для Купала. Дівчата тим часом збирали якомога більше польових квітів. Молодь кожної вулиці ставила своє Купало. Принісши жердину, жито і квіти, всі разом прикрашали Купало. Встановлювали його на найвиднішому місці на вулиці. Молодь палила багаття і стерегла своє Купало до ранку, щоб хлопці й дівчата із сусідніх вулиць його не звалили і не вкрали. А ще вважалося, що купальська ніч чарівна. Адже саме цієї ночі, за народним повір’ям, розквітає папороть. То молодь ішла до лісу в пошуках чарівної квітки. Вважалося, хто знайде квітку – буде щасливим увесь рік. Святкового дня молодь зустрічалася біля Купала. Дівчата вбиралися у вишиванки, одягали сплетені власноруч вінки. Усі разом грали в ігри, водили хороводи, співали пісень, стрибали ч ... Читати далі »

Свої витоки воно бере ще з часів язичництва. Спочатку цей день був присвячений язичницькому богу Купалу. Але після християнізації Київської Русі назва доповнилася ім’ям Іоанна Хрестителя (Предтечі), день народження якого збігався з купальським святом. Купала святкували в період, коли сонце приходило до зеніту – найвище піднімалося над землею, давало найбільше тепла і світла, виявляло свою найвищу чудодійну силу для рослинного і тваринного світу та для людини. Святкування Купала припадає на ніч з 23 на 24 червня. Це одне з найстаріших і найбільш самобутніх свят в українській культурі. Воно має багату історію та міцний зв’язок із язичництвом. Цьому святу притаманні різноманітні обряди. Це, зокрема, купальські вогнища, які символізують сили природи й життєвість. Івана Купала також пов’язують з міфами про кохання та шлюб, тому це свято часто супроводжується різноманітними обрядами, спрямованими на пошук кохання й ворожіння щодо майбутнього. Надвечір напередодні Купала починалися народні гу ... Читати далі »

У проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» представляємо село Анисів (Чернігівський район, Іванівська громада). Назва старого району – Чернігівський (до прийняття постанови ВРУ № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»). Авторка статті – керівниця гуртків КЗ «Центр позашкільної освіти» Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Богдана Короваєва. Світлини взято з ресурсу https://g.co/kgs/fmthwwJ Легенда села Анисів Почалося це за часів правління царя, який увів рекрутську повинність. Їй підлягали всі стани і всі класи населення. Для людей на податі повинність була громадська, бо уряд висував свої вимоги не до особи, а до громади, вказуючи лише число рекрутів, що підлягають здачі, віком від 20 до 35 років. І люди самі визначали, хто й на яких підставах буде рекрутом. А термін служби ж був – довічний… Розмір повинності, час набору та порядок визначали окремо перед кожним набором. А люди ж мерли в тих рекрутах – як мухи… У 17 ... Читати далі »

До проєкту «Народні традиції на Зелені свята» долучився КЗ «Центр дозвілля молоді» Киїнської сільської ради. Весело святкують Трійцю в Киїнці! І на баяні грають, і пісні співають, і Куста наряджають, і жартують, і танцюють, і хороводи ведуть, і вінки плетуть… Молодички-жартівнички кого завгодно в той вінок уберуть. Навіть солідного серйозного пана. Бо на те воно і свято, щоб радості було багато…