За часів козацького поселення Седнів отримав свою назву. А спочатку це було давньоруське місто-фортеця Сновськ. Назва походила від річки Снов. Одна з легенд розповідає, що під час нашестя кримських татар у козацькому містечку, яке було в облозі, перебувало населення не лише козацької столиці, а й навколишніх сіл. Ці люди два місяці тримали оборону. Їм допомагала гориста місцевість і кмітливість козаків. Так і не вдалося татарам піднятися на ті гори і вони відступили. Відступаючи, нібито саме татари й назвали тих людей «сиднями» (від слова «сидіти», а в перекладі з татарської мови «сидні» означало «злі» або «хоробрі»). Звідси й теперішня назва – Седнів. Також зазначається, що у ті часи у містечку розвивалися ремесла. Особливо поширені були шкіряне виробництво і млинарство. У 1859 році тут налічувалося 10 шкіряних заводів, один салотопний та один свічковий. Діяло 11 млинів. Розвивалася торгівля. Седнів – містечко з майже тисячолітньою історією, а тому багате на визначні історичні пам’ятк ... Читати далі »

У проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» з нами знову Яблунівська громада. Ця оповідь – про село Білошапки. Ми дізнаємося і про походження його назви, і ще про дещо… Авторка статті – бібліотекарка Білошапківської бібліотеки КЗ «Центр культури, дозвілля та розвитку» Яблунівської сільської ради Любов Сердюк. Ця розповідь – із книги «Легенди Прилуцького краю». Лілії втраченого кохання Село Білошапки розташоване на річці Перевід за 35 кілометрів від районного центру Прилуки. Річка Перевід здавна була судноплавною. За переказами старих людей, неподалік від села навіть колись затонув корабель із золотом. Щоправда, того корабля так досі і не знайшли, хоча води у Переводі, як і у всіх інших річках, нині значно поменшало. Уперше цей населений пункт згадується 1629 року як козаче поселення Красний Кут. Під час війни зі шведами назва змінилася. За розповідями селян, між селами Білошапки та Березова Рудка був бій. Воєначальники Петра І розставили на кораблях опудала ... Читати далі »

Є цікава легенда про походження назви села. У далекі часи в цих місцях отримав від гетьмана землю для поселення козак Крутояр. Він побудував дім недалеко від річки Перевід, займався землеробством. Згодом Крутояр розбагатів, найняв слуг, щоб допомагали йому з господарством. Найбільшим скарбом для батька була єдина донька – красуня Галя. Вона була заручена з сином мельника Петром. Хлопець служив у Прилуцькому козацькому полку. Гарною парою були Петро і Галя. Усі з нетерпінням чекали весілля. Єдиний шлях із Яготина на Прилуки завжди був небезпечним, адже в цій глухомані, в ярах і балках, постійно чатували на подорожніх розбійники на чолі зі своїм ватажком на прізвисько Телепень. І треба ж такому статися – розбійникові теж сподобалася Галя! Та так, що він навіть наважився її викрасти. Петро ж, дізнавшись про це, поклявся, що врятує кохану, а злодійським вчинкам покладе край. Годі Телепневі в їхніх краях розгулювати! Під виглядом утікача, що переховується за вбивство, Петро вступив до банд ... Читати далі »

У проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» з нами знову Яблунівська громада з легендою села Дубовий Гай. Авторка тексту – бібліотекарка Дубовогаївської бібліотеки КЗ «Центр культури, дозвілля та розвитку» Яблунівської сільської ради Світлана Алефіренко. Ця оповідь – із книги «Легенди Прилуцького краю». Золота карета в Панікаровому яру У кожному селі є легенди про скарби, заховані в річках, ярах, балках. Живе така легенда і в селі Дубовий Гай. Було це давно, ще тоді, коли їздили світом баскі коні, запряжені в золоті карети. Почув про золоту карету дубовогаївський пан Панікар від свого дворецького. Розливаючи ароматний чай та розкладаючи трояндове варення у срібний посуд, дворецький знов і знов розповідав панові про випадок, який трапився з його далеким родичем дідом Іваном. Жив Іван на березі невеликого озерця. Сім’ї не мав. Був дід дуже нелюдимий та самотній. Поміж себе люди говорили про Іванове нещасливе кохання, але всієї історії ... Читати далі »

14 березня до Обласного центру народної творчості завітали студентки Пенітенціарної академії України разом із представницею студентського самоврядування Христиною Сергієнко. Майстерклас для гостей провів керівник студії гончарства Микола Тараненко. Спершу пан Микола з м’яким гумором розповів про те, як починався його творчий шлях. А далі – закрутився гончарний круг і почалося народження дива… Як-то кажуть, не святі горщики ліплять. Це роблять люди з працьовитими руками й великим прагненням до створення красивого та корисного. Перший горщичок виготовив сам Микола Володимирович, а далі до захопливої та нової для них справи долучилися дівчата. Перш ніж почати працювати з глиною, її треба добряче вимісити, наче тісто. Але якщо в тісто ми вбиваємо повітря, щоб випічка вийшла пухкою, то з глини, навпаки, вибиваємо, роблячи її еластичною. Отепер можна братися до основної роботи. Найперше і найголовніше – розслабити руки, навчає майстер. Бо руки – це шаблон. Має значення все: правильно сформув ... Читати далі »

14 березня працівники КЗ «Чернігівський обласний центр народної творчості» побували в Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана на відкритті виставки «Пісенна кераміка», приуроченої до сторіччя від дня народження заслужених майстрів народної творчості – художника-кераміста Григорія Денисенка та гончаря Івана Бібіка. Крім їхніх мистецьких витворів на виставці представлено також роботи доньки Григорія Денисенка – Лесі Денисенко-Єременко. Органічно доповнюють експозицію рушники, створені майстром українського художнього ткацтва Сергієм Нечипоренком. Розпочався захід з вітального слова директора музею Юрія Ткача. Детальніше про виставку розповіла її кураторка – завідувачка науково-експозиційного відділу Ніна Бібік. Теплими спогадами про Івана Бібіка поді ... Читати далі »

У проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» з нами знову Ладанська громада. Інформацію надано комунальним закладом «Центр культури, дозвілля та спорту» Ладанської селищної ради (директор – Людмила Одарич). Ця оповідь – про село Івківці. Село Івківці (Ювківці, Івки) розташоване у верхів’ї безіменної притоки річки Тополі (права притока Удаю) на рівнинній місцевості, оточеній ярами. Пагорби деяких із них укриті лісом. У ярах, навколо села, розташований каскад ставків, назви яких пов’язані з іменами та прізвиськами жителів села. Панський – сотворений кріпаками пана Галагана; Центральний – головний, створений на центральній садибі колишнього радгоспу; Гордіїв – від імені Гордія, який жив біля цього ставка; Андріянів – від імені ініціатора спорудження с ... Читати далі »

Садиба родини Лизогубів, містечко Седнів: Наше пташине містечко поповнилось ось таким чудовим будиночком-їдальнею для вивірок і пташок. Дякуємо КЗ "Обласний центр народної творчості" ЧОР, прекрасному майстру - Каменецькому Андрію та директорці центру Надії Заваліній.

До проєкту «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» долучилася Ладанська громада. Інформацію надано комунальним закладом «Центр культури, дозвілля та спорту» Ладанської селищної ради (директор – Людмила Одарич). Ця розповідь – про селище Ладан (перша назва – Ладин). Чарівний куточок Прилуччини, назва якого – Ладан, має давню та надзвичайно цікаву історію. Сучасне селище розташоване у східній частині Прилуцького району на правому березі річки Удай. Важко сказати, коли виник Ладан, але з упевненістю можна констатувати, що в часи князювання Володимира Великого вже існувало невеличке село Ладин (така назва зберігатиметься до 30-х років XX століття). Літопис Густинського монастиря чітко вказує, що в X столітті на мальовничій високій горі стояв древній ідол Ла ... Читати далі »

Обласний центр народної творчості за сприяння Департаменту культури Чернігівської ОДА продовжує піклуватися про відновлення ментального здоров’я українських воїнів. Днями на запрошення психологині, координаторки Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» Інна Чистенко ми долучилися до проведення арт-пікніка в одному з реабілітаційних центрів області. Керівники студій ОЦНТ Микола Тараненко (гончарство), Лідія Гончар (лозоплетіння) та Наталія Войстрикова (художня обробка шкіри) разом із директоркою закладу Надією Заваліною протягом двох з половиною годин чаклували над ліпленням горщиків, виготовленням янгола з соломи й патріотичного браслета зі шкіри та навчали робити це ветеранів, які наразі проходять лікування і реабілітацію. Дехто з них устиг зробити по два суве ... Читати далі »