До Всесвітнього дня вишиванки, який цьогоріч відзначається 15 травня, КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР було організовано збір інформації в межах проєкту «Сорочка вишивана – то предків подарунок». У багатьох українських родинах вишиванка передається від покоління до покоління. Сорочка, що стала родинною реліквією, зазвичай вишита вручну. Важливо знати, хто саме вишивав цю сорочку, бо вона здатна роками зберігати в собі енергетику, яку заклала вишивальниця. Добра енергетика вишиванки буде вам оберегом. У давнину найбільшою цінністю вважалося мати таку вишиванку, якої нема ні у кого. Тому жінки вигадували все нові й нові узори та орнаменти, а також додавали до свого вишиття все більше барв. Багатство кольорів і їх неповторне поєднання робило вишиванку унікальною. Традиційна українська вишиванка буває різною. Особливості техніки вишивання залежить від регіону, в якому народилася сорочка. В Україні таких регіонів понад п’ятнадцять. З давніх часів вишита сорочка вважається оберего ... Читати далі »

8 травня майстрині Обласного центру народної творчості завітали до Чернігівського реабілітаційного центру. Разом з Антоніною Пустовойт ветерани створювали браслети на бердечку та плели нитяні ляльки, а з Маріанною Ваценко — малювали в стилі петриківського розпису. Творчість об’єднує, надихає та зцілює.

Представники місцевої влади вшанували усіх жертв Другої світової війни. Адже саме 8 травня Україна і весь світ відзначають День пам’яті та перемоги, вшановуючи загиблих у Другій світовій війні 1939–1945 років. Цей день встановлено у 2023 році на знак солідарності з Європою у пам’ятанні про страшну трагедію в історії людства. Сьогодні, 8 травня 2025 року, виповнюється 80-та річниця перемоги над нацизмом у Європі. Ми пам’ятаємо, що війна – це катастрофа, трагедія, мільйони загиблих і скалічених тіл і душ. Тільки тут, в урочищі «Подусівка», у 1941-1943 роках було розстріляно та закатовано близько 15000 мирних жителів, партизанів, підпільників, в'язнів Подусівського концтабору, а також євреїв і ромів, вбитих за національною ознакою. Вони поховані на цьому місці в 11-ти братських могилах. Україна вшановує всіх, хто боровся з нацизмом, увічнює пам'ять про загиблих воїнів та жертв Другої світової війни. Український народ —співтворець перемоги над нацизмом та фашизмом: українці протистояли нац ... Читати далі »

Організатори та засновники фестивалю Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації, Сновська міська територіальна громада та КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР. Для участі у Фестивалі-конкурсі необхідно до 05 червня 2025 року подати заявку-анкету за формою що додається, з підписом керівника колективу та відеозапис конкурсної програми на електрону адресу КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР chocnt@ukr.net У Фестивалі беруть участь фольклорні (пісенні, музичні), обрядові колективи, ансамблі народної пісні. Також до участі у фестивалі запрошуються хорові колективи. Учасники Фестивалю розподіляються за віковими категоріями: дитяча (від 8 до 14 років); молодіжна (від 14 до 35 рокі ... Читати далі »

Із Прилуцької громади нам надіслали розповідь про походження назви її центрального міста – Прилук. Історія багатьох населених пунктів Чернігівщини налічує не одне століття. Кожен населений пункт має своє ім’я – назву. На півдні Чернігівської області, серед луків та полів, на мальовничому березі тихоплинної річки Удай, притоки Сули, широко і привітно розкинулося старовинне місто Прилуки – адміністративний, економічний, культурний центр Прилуцького району Чернігівської області. Понад 940 років (1085) існує це місто. Є декілька легенд про походження його назви. * Назва річки Удай, за твердженням деяких учених, походить з часів Скіфії і в перекладі означає «глибока» або «безмежно глибока», «велика вода». Навесні, під час паводків, річка розливалася, утворюючи заливні луки. Звідси й назва – «місто при луках». * Літописне місто Прилук-город стояло на високому березі річки Удай, яка була глибокою та судноплавною. По ній плавали кораблі, лодії, що «приставали», «прилучалися» біля нашого міста ... Читати далі »

2 травня представницям КЗ «Обласний центр народної творчості» знову випала чудова нагода долучитися до чарівного світу пісенного мистецтва Михайло-Коцюбинської громади. На запрошення начальниці відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Михайло-Коцюбинської селищної ради Лідії Гаєвської ми завітали на другий тур творчого фестивалю «Україні мелодія нашого серця!», який відбувся в селищному будинку культури. Оскільки тут же розташована бібліотека, нам випала чудова нагода оглянути книжкову виставку «Слово рідного краю», де представлено твори письменників Чернігівщини – Олени Печорної, Валентини Мастєрової, Олексія Брика та інших. Милувала око виставка робіт талановитих людей Михайло-Коцюбинської громади Людмили Губар, Ольги Коваль, Тамари Мащенко, Віктора Кравченка, Світлани Сбоєвої, Дарини Шовкун і Тетяни Пильник. І ось настав час пісенного дійства! Перша пісня – це та, яку немовляті співає ненька. Тож вельми символічно другий тур фестивалю відкрив народний аматорський хоровий ... Читати далі »

У проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» до вашої уваги розповідь про село Бирине Новгород-Сіверської громади. Авторка фото – завідувачка краєзнавчого відділу Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім» Світлана Приход. Село Бирине Новгород-Сіверської громади розташоване неподалік річки Биринки (у ХVІІІ ст. – Торкна). На території села є залишки 13 поселень, що датуються Х–І тис. до н. е., І тис. н. е. Уперше населений пункт згадується під 1514 роком при описі шляху московських послів через Бирин до Криму. Олександр Лазаревський припускає, що село виникло не пізніше ХVІ ст. Його назва, можливо, походить від перших поселенців – бирюків – людей похмурих, відлюдкуватих. Георгіївська церква збудована не пізніше 1632 року, в 1802-му була зведена нова.

До вашої уваги – наступна оповідь від Новгород-Сіверської громади. Бугринівка – село козацьке Не на кожній карті серед полів, лісів та перелісків унікальних мальовничих куточків України можна знайти крихітну точку на земній поверхні під назвою Бугринівка, розташовану в живописній місцевості на берегах невеличкої річки Малотічки, правої притоки Десни, у північній частині Новгород-Сіверського району Чернігівської області на півночі України. Первинно це поселення аж до кінця XIX ст. мало назву Багринівка. Учені та краєзнавці по-різному намагаються пояснити походження й сенс початкової назви села. Є версія, що вона походить від тюркського слова «багрь», яке позначало кольоровий відтінок «багровий». Дослідники літературної пам’ятки XII ст. «Слово о полку Ігоревім» висувають припущення, що запозичене автором слово «багряний» (червлений) – використовувалося на Новгород-Сіверщині. У народному переказі назва села, можливо, пов’язана з першим його поселенцем на ім’я Багрин, який у 1709 році обсл ... Читати далі »

Для більшості з нас - ці слова незнайомі. Проте так називались старовинні музичні інструменти, які були «у вжитку» не одне століття у т.ч. й на Чернігівщині. Можливо, у когось на горищі «завалялось» щось із відповідного бабусиного чи прабабусиного «скарбу». Наш сайт «Чернігівщина туристична» розповідав про відомого земляка – майстра з виготовлення музичних інструментів – Олександра Шльончика, який, крім створення сучасних музичних інструментів, «повернув до життя» вказані і ще багато інших (https://chernihivregion.travel/.../persa-u-sviti-formula... ). Тоді деякі наші користувачі запропонували хоча би показати у фотографіях – як виглядали ці інструменти. Тож знайомтеся (і зазначені, й інші інструменти - на фотоколажі): 1 – басоля, 2 – джоломига, 3 – фрілка, 4 – най, 5 – гудок, 6 – кувиця, 7- окарина, 8- коробочка, 9 – тріскачки, 10 – деркач. Цей талановитий майстер залишив по собі не тільки колекцію із сотень інструментів, а ще й вклав свою любов до прекрасного, до народної творчості ... Читати далі »

У проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» бере участь Новгород-Сіверська громада з розповіддю про село Дігтярівка. Село Дігтярівка розташоване південніше Новгорода-Сіверського (дорогою на південний схід – 15 км) на схилах долини Десни. Як і багато тутешніх сіл, заснували його переселенці з Наддніпрянщини у XVII столітті (першу згадку датують 1673 роком). Назва говорить про заняття місцевих мешканців – вони виробляли дьоготь. Імовірно, в ті часи це було містечко, адже тут був цегельний завод, а неподалік розташовувалися копальні вапна, і належали вони гетьманові Івану Мазепі Покровська церква На початку XVIIІ століття Іван Мазепа збудував у Дігтярівці велику церкву. Із власної цегли та власного вапна гетьман звів великий храм у стилі українського бароко (на думку більшості дослідників – за проєктом західного архітектора). Церкву освятили на честь Покрови Божої Матері в 1708 році. У вересні того ж року на територію України увійшли війська Карла ХІІ. 30 жовтня ... Читати далі »